Главная | Обратная связь

Компоненти екосистеми

З біологічної точки зору в складі екосистем виділяють такі компоненти:

1. Неорганічні речовини (кисень, азот, вуглекислий газ, вода, фосфор, вуглець і ін.), що вступають у кругообіги.

2. Органічні сполуки (вивірки, вуглеводи, ліпіди та ін.).

3.Повітряне, водне і субстрактне середовище, яке включає кліматичний режим і інші фізичні чинники.

4. Продуценти - автотрофні(тобто ті, що харчуються самостійно) живі організми, в основному зелені рослини, що можуть створювати біомасу з простих хімічних елементів шляхом фотосинтезу. Макроконсументи - гетеротрофні (ті, що харчуються не самостійно) організми, в основному, це тварини (фаготрофи).

5. Мікроконсументи або редуценти - гетеротрофні організми (бактерії, грибки...), що одержують енергію або при розкладанні мертвих тканин продуцентів, або макроконсументів, або шляхом поглинання розчиненої органічної речовини (ці організми ще називаються сапротрофами).

У функціональному плані виділяють такі компоненти:

1. Потоки енергії.

2. Кругообіги речовини.

3. Живі організми.

4. Керуючі ланцюги зворотних зв'язків.

5. Інформаційні потоки.

Компоненти екосистеми знаходяться у визначених взаємозв'язках і взаємодії, що і являє собою структуру екосистеми. Структура зв'язує компоненти системи, надаючи їм спільність і цілісність.

 

Консорція (від англ. сonsortium - співучасть, співтовариство) - ценотична популяція вільноживучої зеленої рослини разом з усіма пов'язаними з нею популяціями інших організмів (тварини, бактерії, гриби і т.і.).

ЕДИФІКАТОРИ. (лат. aedificator — будівник) — домінантні (провідні) види рослин, що панують в рослинних угрупованнях (фітоценозах) і зумовлюють їх фітосередовище.

Едифікатори – види, визначають структуру біоценозу і специфічні умови існування в ньому (ступінь затінення, умови росту, характер процесів кругообігу)

 

В угрупуваннях існує міжвидова конкуренція, тобто боротьба за ресурси всередині угрупування.
Існують наступні типи взаємодії двох популяцій в угрупуваннях:

1.Нейтралізм, при якому асоціація двох популяцій не відбивається на жодній з них.
2. Взаємне конкурентне придушення, при якому обидві популяції активно придушують одна одну.
3. Конкуренція за загальний ресурс, при якій кожна популяція посередньо негативно впливає на іншу в боротьбі за функціональний ресурс. (Більшість видів існує саме так, а не як 2).
4. Аменсалізм, при якому одна популяція придушує іншу, але сама не зазнає заперечного впливу.
5. Паразитизм (особини – паразити менші за особин хазяїна) і хижацтво (особини – хижаки звичайно більше особин – жертв), при яких одна популяція несприятливо впливає на іншу, нападаючи безпосередньо на неї, але, тим не менше, сама залежить від об'єкта свого нападу.
6. Коменсалізм, при якому одна популяція витягає пожиток з об'єднання, а для іншої це об'єднання байдуже.
7. Протокооперація, при якій обидві популяції одержують від асоціації пожиток, але ці стосунки не обов'язкові.
8. Мутуалізм, при якому зв'язок популяцій сприятливий для зростання і виживання обох, причому в природних умовах не одна з них не може існувати без іншої.

Трофічна структура передбачає розподіл організмів на продуценти, консументи та редуценти, які в конкретних екосистемах формуються за рахунок популяцій багатьох видів. Основу трофічної (харчової) структури біогеоценозу складають ланцюги живлення.

Автотрофний компонент (організми, які отримують первинну енергію для існування з фото- і хемосинтезу або продуценти)

Гетеротрофний компонент(організми, що одержують енергію з процесів окислення органічної речовини - консументи і редуценти).

Умовою існування й нормального функціонування будь-якої екосистеми є наявність усіх ланок трофічного ланцюга (тобто ланцюга живлення). В екосистемах необхідним є співвідношення не тільки між популяціями, але й між екологічними компонентами, а також між даною екосистемою і її положенням у надсистемі, у всій її ієрархії. Біорізноманіття на кожному із трофічних рівнів є необхідним для підтримки стабільного функціонування екосистем у мінливих умовах

ТРОФИЧЕСКИЕ СВЯЗИ форма связей между популяциями в биоценозе, проявляющихся в питании особей одного вида за счет живых особей др. вида, продуктов их жизнедеятельности или их мертвых остатков.

Трофічний рівень (від грец. troph? – «їжа») – характеристика організмів, що описує їх положення у харчовому або трофічному ланцюжку певної екосистеми, тобто яких організмів поїдає даний вид та для яких він сам служить їжею. Найніжчі рівні відповідають автотрофним та сапротрофним організмам, а найвищі – великим хижакам, що не мають інших видів, які ними харчуються.