 |
|
Тема VІ. Моральна культура суспільства і особистості.
Сутність і зміст культури. Культурний процес як олюднення світу людською діяльністю і опредметнення самої людини.
Моральна культура суспільства як відносна міра олюдненості людських стосунків, міра розвиненості моральних цінностей в порівнянні з попередніми етапами розвитку. Культура особистості – рівень засвоєння людиною суспільної культури, індивідуальна міра освоєння вищих досягнень, цінностей суспільства. Якість совісті, особистих ціннісних орієнтацій і здатності опредмечувати, реалізувати їх в діях по відношенню до людей, у вчинках – складові особистої культури у сфері спілкування.
Поняття внутрішньої і зовнішньої культури у поведінці (спілкуванні): культура мотивів (морального змісту вчинків) і культура, рівень олюднення дій (форми вчинків). Культура поведінки як діалектична єдність внутрішньої і зовнішньої культури. Педагогічна важливість усвідомлення основних типів причин можливих суперечностей між внутрішньою і зовнішньою культурою у сфері спілкування. Єдність морального і естетичного в культурі поведінки.
Манери, критерії їх краси. Правила гарного тону (пристойності), етикет як суспільне усвідомлення і вимога красивих манер, зовнішньої культури у спілкуванні. Види етикету: діловий (службовий, на роботі), відносин між старшими і молодшими, чоловіками і жінками, в суспільних місцях, гостювання, листування і т.п. в залежності від сфер спілкування.
Українські народні традиції культури взаємин.
Тема VІІ. Основні питання морального виховання.
Етика як теоретична основа морального виховання. Основні ідеї морального виховання в минулому. Єдність в моральному вихованні загальнолюдських, національних, класових елементів. Взаємодія морального виховання з естетичними, правовим, релігійним, інтелектуальним, трудовим і фізичним вихованням.
Проблема предмета морального виховання. Моральне виховання як утвердження в свідомості і поведінці людей кращих досягнень культури суспільства. Місце і роль морального виховання у всебічному розвитку особистості. Зміст, або завдання, морального виховання: формування здібностей сприймання і морального осмислення людського спілкування, вчинків, розуміння їх структури; формування моральної свідомості особистості, знань про моральні вимоги суспільства до поведінки, перетворення їх в морально-оцінні здібності – совість, моральні переконання; формування здібностей, навичок, умінь втілення моральних переконань, морального ставлення до соціальних факторів у відповідні практичні дії, реальну поведінку, стосунки з людьми.
Питання засобів морального виховання. Особлива роль праці, мистецтва і релігії у моральному вихованні.
Методи морального виховання як система правил і прийомів цілеспрямованого впливу на моральну свідомість і поведінку людини. Методи переконання і примусу, спонукання, заохочення і покарання тощо. Характеристика методики морального виховання в різних педагогічних системах (Макаренка, Монтессорі, Сухомлинського, “педагогіці співробітництва” і т.д.).
Педагогічна творчість учителів у сфері форм організації морального виховання. Розмаїття форм морально-виховної роботи в залежності від віку вихованців, умов і засобів виховання тощо.
Критичне вивчення світового досвіду морального виховання в сім’ї, навчальних закладах різного рівня – необхідна складова підготовки майбутнього учителя до відповідної роботи в школі.