Главная | Обратная связь

Інтелектуальний акт та його побудова

Еволюція психічних форм

Елементарна сензомоторна поведінка

Перцепторна поведінка

Інтелектуальна поведінка

Наочна інтелектуальна діяльність (у тварин)

Практична інтелектуальна діяльність людини

Практична інтелектуальна діяльність людини – наочно-практичне (конструкторське) мислення

Мовне вербально-логічне мислення

Розмірковуюче дискурсивне мислення

Продуктивне мислення

Творче мислення

Інтелектуальна поведінка

Умовами свідомої діяльності людини є:

- отримання інформації

- виокремлення її суттєвих компонентів

- фіксація отриманої інформації у пам’яті

 

Інтелектуальний акт та його побудова

(три форми поведінки які розрізняються вже у тварини)

1.Елемениарна бензомоторна поведінка– як реакція на безпосередній вплив, має прояв під впливом вроджених потягів та потреб (голод, статеві потреби);

- як рефлекторна реакція на безпосередній зовнішній вплив;

- у найбільш складній формі цей вид поведінки приймає форму поведінки при якій сприйняття ознак якої-небудь ситуації пускає у хід вроджені програми поведінки, у деяких випадках дуже складних.

2. Перцепторна поведінка– виникає із розвитком складних органів почуттів. Ускладненням орієнтувально-дослідницької діяльності та виникненням вищих рівнів мозкового апарату – кори головного мозку;

- вона заснована на:

· аналізі тієї наочної ситуації у якій знаходиться тварина;

· виокремленні найбільш суттєвих компонентів та

· пристосуванні поведінки до умов безпосередньо сприймаємої ситуації.

- така поведінка вбирає:

а) операції наочного аналізу та синтезу;

б)формування відомих рухомих образів або «зліпків»з оточуючого середовища;

в) напрацювання тих пристосовчіх актів, які роблять тварину адаптованою до ситуації яка змінюється.

 

Характерним для цієї поведінки є те, що

- напрацювання нових форм пристосовуючої поведінки протікає в умовах безпосередніх активних спроб, і після багаторазового повторення тієї самої ситуації нові форми пристосовуючої діяльності автоматизуються, пристосовуючи діяльність тварини перетворюється у систему міцно закріплених навичок (таким чином формується навичка).

3. Інтелектуальна поведінка- має місце у тварин лише у зачаткових формах, а у людини стає чи не основною формою свідомої діяльності.

Її характерна особливість у тому що орієнтувально-інтелектуальна діяльність яка раніше входила до складу усякої поведінки починає відокремлюватися і стає самостійною діяльністю, яка передує поведінці та створює для неї підгрунття.

У процесі орієнтувально-дослідницької діяльності відбувається наступне:

· формується конкретна задача;

· створюється загальна «стратегія» діяльності, яка повинна привести до її рішення;

· виникає «тактика» дій, яка може привести до успіху4

· відокремлюються ті способи рішення або операції, які можуть привести до виконання задачі.

Саме тут виникають контрольні механізми за допомогою яких ефект дії порівнюється із вихідними намірами.

- якщо цей ефект дії не призводить до потрібного результату і між вихідним наміром та ефектом дії продовжує існувати відома «розбіжність» - автоматично вмикаються нові пошуки потрібного рішення, яке продовжується доки рішення не буде досягнуто.

«Інтелектуальна» поведінка носить виражений наочний характер і навіть її найбільш високі форми продовжують зберігати щільний зв'язок із сприйняттям та протікає у межах поля, яке безпосередньо сприймається. Тільки у людини, яка переходить до суспільної праці із виникненням знарядь та мови цей наочний характер інтелектуальної поведінки поступається новим формам.

Передумови:

- засвоєння складних форм предметної діяльності, які історично склалися;

- оволодіння мовою, яка дає можливість відвернутого кодування інформації;

усе це приводить людину до досконало новим видам оріентувально-дослідницької діяльності, вона перестає протікати у наочному плані відривається від безпосередньо сприймаємої ситуації.

У чому новітність форм інтелектуальної поведінки людини?

- людина у змозі

· сама сформувати задачу у мові;

· засвоювати відвернуті принципи її рішення;

· вона стає здатна передати стратегію своєї діяльності, спираючись не на наочні образи, але на відвернуті мовні схеми;

· її плани та програми дії набувають вільний характер, стають незалежними від безпосередньої ситуації;

· у неї виникають нові форми справжньої інтелектуальної поведінки при якій складні задачі спочатку вирішуються у «розумовому плані» а потім здійснюються у зовнішніх діях;

- змінюються співвідношення основних психічних процесів:

· якщо раніше інтелектуальна діяльність повністю підпорядковувалася наочному сприйняттю –

· то зараз сприйняття змінюється під впливом тих відвернутих схем, які формуються на підґрунті засвоєння історичного досвіду та оволодіння відвернутими кодами мови.

 

*) Відбувається стрибок від чуттєвого до раціонального, який настільки змінює закони психічної діяльності, що за важливістю можливо порівняти із стрибком, який виник при переході від неживого до живого, або від рослинного до тваринного світу.