 |
|
Наочна інтелектуальна діяльність людини
– у вищих тварин – мавпилегко здійснюють діяльність з предметами, оперують ними при умовах, що вони знаходяться в зоровому полі, і які безпосередньо сприймаються;
- вони мають труднощі якщо необхідно оперувати елементами ситуації, які не входять у одне зорове поле і тому вони не в змозі вийти за межі наочної ситуації та підпорядкувати свою поведінку відвернутим принципам;
- людина - інший характер носить практична інтелектуальна діяльність у людини (в порівнянні з теоретичною діяльністю)
- так у маленької дитини– ця діяльність протікає у межах наочного поля і цілком підпорядкована законам безпосереднього наочного сприйняття (вік 2-2,5 року);
- пізніше, коли дитина починає спілкуватися із дорослими її діяльність ускладнюється, набуває складний специфічний людський характер, у неї привносяться елементи мовного аналізу та мовного планування інтелектуальної діяльності.
· Із розвитком дитини безпосередній сензомоторний характер її дій змінюється, відокремлюється спеціальна фаза – попередньої орієнтировки у ситуації;
· дитина починає вирішувати запропоновану їй практичну задачу, спочатку розглядає ситуацію, щоб у подальшому підпорядкувати свої дії плану, який напрацьований у процесі попередньої орієнтировки. Відокремлення стадії попередньої орієнтировки у задачі суттєво підвищує успішність її рішення.
- (к 4 – 6 рокам у дитини ) виділяється стадія попередньої орієнтировки в умовах задачі та схема її подальшого рішення:
· спочатку це попередні дієві спроби,
· пізніше ці дієві спроби замінюються наочним аналізом ситуації, який відбувається у процесі розгляду умов задачі;
· дуже рано дії дитини перетворюються у дії соціальні, дитина намагається опанувати предметом за допомогою дорослого, цей шлях оволодіння ситуацією через спілкування із дорослим стає більш вираженим та починає домінувати коли дитина оволодіває мовою;
· якщо дитина спочатку звертається до дорослого з проханням або з вимогою допомогти їй у рішенні задачі, то
· потім її мова починає відбивати реальну ситуацію , начебто «знімати зліпок» з цієї ситуації
· аналізувати ситуацію
· планувати можливі рішення
таким чином мова дитини спочатку звернена до дорослого, поступово стає засобом орієнтировки в ситуації (намітити шлях рішення задачі, створити план своєї діяльності).
Дослідження еволюції мови дитини на прикладі малювання показали:
- мова дитини спочатку відбиває вже створений малюнок та називає його;
- потім мова починає супроводжувати створення малюнку;
- у подальшому мова починає передувати малюнку та приймати активну участь у формуванні плану майбутніх дій;
- в умовах «парного досвіду» коли дитина спілкується із однолітком обговорюючи ситуацію та плануючі дії в ній, ці експерименти показали, що розвиток практичної інтелектуальної діяльності дитини відбувається при участі її активної мови, яка спочатку носить характер спілкування з оточуючими, потім набуває характер засобу. Який допомагає дитині орієнтуватися у наочній ситуації і планувати свою діяльність;
- мова дитини, яка приймає участь у формуванні її інтелектуальної діяльності , носить розгорнутий зовнішній характер, а потім поступово скорочується, перетворюється у шепітну мовуі нарешті к 7 – 8 рокам майже повністю зникає, приймаючі форму тієї внутрішньої мови, яку не чути і яка складає основу внутрішньої інтелектуальної дії.
5. Наочна практична (конструктивна) поведінка– не здійснюється лише одними рухомими спробами та наочними образами;
- вона вбирає у свій склад також аналіз наочної ситуації за допомогою мови, яка дозволяє людині бачити у цій ситуації найбільш суттєві моменти, аналізувати умови задачі та складати план її рішення;
(у цьому відношенні наочне практичне мислення наближується до відвернутого вербально-логічному мисленню з тією лише різницею, що процес рішення задач спрямовано тут на наочні співвідношення об’єктів, які сприймаються).
6. Мовне та вербально-логічне мислення– виступає як більш складна більш розвинута форма;
- воно є таким, що людина спираючись на коди мови стає здатною:
· виходити за межі безпосередньо чуттєвого сприйняття зовнішнього світу;
· відбивати складні зв’язки та відносини;
· формувати поняття;
· робити висновки;
· вирішувати складні теоретичні задачі.
- ця форма мислення є особливо важливою бо вона лежить у підґрунті засвоєння знань, їх використання, слугує основним засобом складної пізнавальної діяльності людини.
-
Мислення , яке використовує систему мови дозволяє:
1 – відокремлювати найбільш суттєві елементи дійсності;
2 – відносити до одної категорії ті речі та явища, які при безпосередньому сприйнятті можуть здаватися різними;
3 – вказувати ті явища, які не глядячи на зовнішній збіг, відносяться до різних сфер дійсності;
4 – виробляти відвернуті поняття і робити логічні висновки, які виходять за межі чуттєвого сприйняття;
5 – дає можливість здійснювати процеси логічного міркування і у процесі цього міркування відкривати закони явищ , які не доступні для безпосереднього досвіду;
6 – відбивати дійсність незрівнянно більш глибоко ніж безпосереднє чуттєве сприйняття, ставити свідому діяльність людини на висоту, яка незрівнянна із поведінкою тварини.
Для того щоб краще дізнатися законів, які лежать у основі вербально-логічного мислення необхідно:
- ближче познайомитися з тим як побудована мова на основі якої протікає мислення;
- зупинитися на побудові слова, яке дозволяє формувати поняття;
- висвітити основні закони зв’язків слівускладні системи, які дають можливість здійснювати судження;
- описати існуючі ті які склалися в історії мови найбільш складні логічні системи, оволодіваючи яким людина стає здатною виконувати операції логічного висновку.
І тільки після всього цього можливо підійти до найбільш складної частини психологічної науки – аналізу операцій 7. Розміркувуючого (діскурсивного) мислення та розглянути психологію продуктивного мислення.
Слово несе у собі інформацію :
· про ті властивості які суттєві для даного об’єкту;
· про його основні функції, які суттєві для даного об’єкту;
· про ті зв’язки з іншими об’єктами відповідних категорій, які об’єкт об’єктивно має;
- морфологія слова усе це несе у собі у закодованому вигляді.
«чорн-ил-ниц-я» - чорн– (корінь) – означає, що об’єкт має відношення до фарб (чорний, червоний, синій)
ил- (суфікс) – означає, що об’єкт виступає як засіб в роботі (чорнило, грузило, мотовило)
ниц– (суфікс) означає, що даний об’єкт має відношення, слугує вмістилищем для чого-небудь.
- Коли людина оволодіває словом– вона автоматично засвоює складну систему зв’язків та відносин у яких стоїть даний об’єкт (який позначений словом) і які склалися у багатовіковій історії людства.
- Особливість, здатність, характеристикаяка дозволяє аналізувати об’єкт, відокремлювати у ньому суттєві властивості, відносити його до визначених категорій називається – значенням слова.
- Двіосновні функціїзначення слова:
· відвернення – виділення суттєвих ознак об’єкта;
· узагальнення– віднесення об’єкту до відомої категорії легко від слідкувати у побудові слова.
8. Продуктивне мисленнялюдини має можливість:
- організовувати його сприйняття;
- дозволяє здійснюватистрибок від чуттєвого до раціонального;
- дозволяє, спираючись на засоби мови6
· передавати повідомлення;
· кодуватидумку у мовне висловлювання;
· декодуватиповідомлення, розкриваючи його внутрішній смисл.
- бути спеціальною формою продуктивної діяльності та дозволяє:
· упорядковувати;
· аналізувати;
· синтезувати інформацію.
- відносити факти, які сприймаються до відомих категорій;
- виходити за межі безпосередньо отриманої інформації;
- робитивисновки із сприймаємих чинників;
- та приходити до відомих заключень, навіть тоді коли відсутні безпосередні факти а лише виходячі із мовної інформації.
Людина яка мислить стає здатною міркувати і вирішувати логічні задачі, при цьому не включаючи процес рішення у практичну діяльність (т.б. теоретично).
Процес мислення– таким чином може бути спеціальною теоретичною діяльністю (миследіяльністю - МД), яка призводить донових заключеньі таким чином носитьпродуктивний характер.