Тема 2.7. Природно-заповідний фонд
План 1. Екологічна мережа та її складові елементи.* 2. Природно-заповідний фонд.* 3. Класифікація територій та об’єктів природно-заповідного фонду України.** 1. В Україні розроблено Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки відповідно до рекомендації Всеєвропейської стратегії збереження біологічного та ландшафтного різноманіття (1995) щодо питання формування Всеєвропейської екологічної мережі як єдиної просторової системи територій країн Європи з природним або частково зміненим станом ландшафту. Екологічна мережа – єдина територіальна система, яка включає ділянки природних ландшафтів, що підлягають особливій охороні, і території та об’єкти природно-заповідного фонду, курортні і лікувально-оздоровчі, рекреаційні, водозахисні, полезахисні території та об’єкти інших типів, що визначаються законодавством України. Складовими структурних елементів екологічної мережі є: - території та об’єкти природно-заповідного фонду як основні природні елементи екологічної мережі; - водні об’єкти (ділянки моря, озера, водосховища, річки), водно-болотні угіддя, водоохоронні зони, прибережні захисні смуги, смуги відведення, берегові смуги водних шляхів і зони санітарної охорони, що утворюють відповідні басейнові системи; - ліси; - курортні та лікувально-оздоровчі території з їхніми природними ресурсами; - рекреаційні території для організації масового відпочинку населення і туризму; - інші природні території (ділянки степової рослинності, луки, пасовища, кам’яні розсипи, піски, солончаки); - земельні ділянки, які є місцями перебування чи зростання видів тварин і рослин, занесених до Червоної книги України; - частково землі с/г призначення екстенсивного використання – пасовища, луки, сіножаті; - радіоактивно забруднені землі, що не використовуються та підлягають окремій охороні, - як природні регіони з окремим статусом. 2. Основними природними елементами екологічної мережі є території та об’єкти природно-заповідного фонду. Природно-заповідний фонд становлять ділянки суходолу і водного простору, природні комплекси та об’єкти яких мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність і виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища. До природно-заповідного фонду України належать: 1) природні території та об’єкти: природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам’ятки природи, заповідні урочища 2) штучно створені об’єкти: ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва. Території та об’єкти природно-заповідного фонду можуть використовуватися: · у природоохоронних цілях; · у науково-дослідних цілях; · в оздоровчих та інших рекреаційних цілях; · в освітньо-виховних цілях; · для потреб моніторингу навколишнього природного середовища. Природно-заповідний фонд охороняється як національне надбання, щодо якого законодавством України встановлюється особливий режим охорони, відтворення та використання, який загалом регулюється Законом України «Про природно-заповідний фонд України» від 16 червня 1992 року. Класифікацію територій та об’єктів природно-заповідного фонду України подано в табл. 1. Таблиця 1. Класифікація територій та об’єктів природно-заповідного фонду України
3. Природно-заповідний фонд України (ПЗФ) станом на 01.01.2010 року має в своєму складі 7607 територій та об’єктів загальною площею 3268,0 тис. га, в межах території України і 402,5 тис. га в межах акваторії Чорного моря. Відношення площі ПЗФ до площі держави становить 5,4%. Із них за кількістю найбільшу частку мають пам’ятки природи, заказники та заповідні урочища – разом біля 90% від кількості всіх існуючих об’єктів. За площею більше 80% природно-заповідного фонду припадає на заказники, національні природні та регіональні ландшафтні парки. Таблиця. Созологічні території України (станом на 01.01.2010).
В різних регіонах України показник заповідності коливається від 1,4 до 14,8%, при цьому, в десяти областях України він становить всього до 3%, у дев’яти областях та Автономні й Республіці Крим має середні значення – 4-9%, і тільки у п’яти областях та містах Києві і Севастополі – близький або перевищує 10% (див. додаток 1). Контрольні запитання 1. Дайте визначення поняттю «екологічна мережа». Назвіть її складові структурні елементи. 2. Що таке заповідні території, який їх склад? 3. В яких цілях можуть використовуватися об’єкти та території природно-заповідного фонду? 4. Який стан заповідних територій в Україні, її регіонах? 5. Охарактеризуйте найбільш відомі Вам заповідні території. 6. Що таке заказники і заповідні урочища? Чим вони відрізняються від заповідників? Література: 1. Заверуха Н.М., Серебряков В.В., Скиба Ю.А. Основи екології: Навч. посіб. – К.: Каравела, 2008. – Т.2.4, § 2.4.5, с.226-235.
3. Експрес-оцінка стану територій природно-заповідного фонду ук5раїни та визначення пріоритетів щодо управління ними/Б.Г. Проць, І.Б. Іваненко, Т.С. Ямелинець, Е.Станчу. – Львів: Гриф Фонд, 2010. – 92с. 4. Закон України від 16 червня 1992р. «Про природно-заповідний фонд України». 5. Закон України від 21 вересня 2000р. «Про загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки». ©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.
|