 |
|
Компетенція місцевих органів управління
Об’єм повноважень і спосіб передання цих повноважень місцевим органам в різних країнах є різним.
Наприклад, у Франції та інших країнах компетенція місцевих виборних органів детально регламентується в законах і встановлено жорсткий контроль за тим, щоб вони не виходили за межі своїх повноважень. Їх компетенція – це тільки коло тих прав, які прямо зазначені в законі.
Наприклад, в Німеччині та деяких інших країнах в законі визначено коло прав, якими наділені органи місцевого самоврядування, але в ряді випадків вищестояща влада допускає вихід за межі цих повноважень.
Компетенцію органів місцевого самоврядування можна умовно поділити на, так звану, первинну та вторинну.
Первинна компетенція – це місцеві справи (чистота вулиць, правильність забудови, система шкільної освіти, органи охорони здоров’я, парки, сквери, турбота про бездомних, престарілих і т.д.).
Вторинна компетенція – це те, що місцеві органи виконують за дорученням вищестоящих органів (реєстр виборців, призовників, заходи оборонного характеру і т.д.), тобто те, що прямо не відноситься до місцевих справ, а становить інтерес для центральної влади.
Об’єм компетенції місцевих органів постійно збільшується, в тому числі в таких важливих сферах, як освіта, будівництво доріг, комунальне господарство і т.д.
Права місцевих органів в унітарних державах закріплюються законами та актами уряду, в федеративних державах – суб’єктами федерації. Органи місцевого самоврядування можуть звертатися до законодавчих органів з проханням про наділення їх певними правами, в деяких державах додаткові повноваження надаються на рівні підзаконних актів.
Основними методами муніципальної діяльності є: безпосереднє регулювання та управління.
Регулююча діяльність – це видача ліцензій на право торгівлі, утримання різних підприємств побутового характеру, кінотеатрів, театрів і т.д., дозволи на заняття промислами, встановлення правил торгівлі, забудови, виділення земельних учасників під будівництво, дача дозволів чи накладення заборон на проведення вуличних заходів, мітингів, демонстрацій, нагляд в сері охорони громадського порядку, протипожежної безпеки, санітарний нагляд і т.д. В деяких країнах муніципалітети мають свою муніципальну поліцію (США, Канада, Франція).
Нормотворча діяльність місцевих органів як правило обмежена і для видання якогось акту потрібне затвердження вищестоящим органом чи представником уряду.
Управлінською діяльністю можна назвати керівництво підприємствами, які є в муніципальній власності, як правило це підприємства комунального транспорту, господарства, побутового обслуговування. Муніципалітетам можуть належати певний житловий фонд, школи, бібліотеки, парки, будинки престарілих. В деяких країнах муніципалітети займаються охороною здоров’я, управляють лікарнями, поліклініками, виплачують допомогу по безробіттю, бідності і т.д.
Компетенцію місцевих органів можна поділити на такі групи повноважень:
1) в сфері фінансово-економічної діяльності:
- прийняття місцевого бюджету;
- участь в економічних і соціальних проектах шляхом випуску чи купівлі акцій;
- збір різних грошових засобів, їх акумуляція;
2) в сфері охорони громадського порядку:
- у віданні місцевих органів часто знаходяться місцеві поліцейські сили, які займаються патрульною і охоронною службою;
- керівник місцевих виконавчих органів часто наділений функціями головного поліцейського начальника, який може керувати попереднім дізнанням, слідством, розшуком, затриманням злочинців, але в деяких випадках керівники таких виконавчих органів поліцейськими функціями не наділені, а наймають для відповідної роботи поліцейських працівників;
3) в сфері комунального обслуговування, благоустрою і охорони навколишнього середовища:
- розвиток транспорту;
- місцеве будівництво доріг;
- санітарний стан міст, тобто слідкування за тим, як дотримується законодавство з охорони природи, боротьба із забрудненням води, повітря;
- повноваження у сфері водопостачання, освітлення, збір сміття;
4) соціальна сфера:
- допомога малозабезпеченим, престарілим, інвалідам;
- безкоштовні їдальні, медична допомога, будинки престарілих, для осіб, які потребують спеціального догляду;
- в деяких країнах місцеві органи займаються будівництвом дешевого житла, яке потім продається на пільгових умовах;
- діяльність муніципальних лікарень, пологових будинків, бібліотек, дитячих садків, спортивних площадок;
- будівництво шкіл, їх ремонт, виплата зарплати вчителям і т.д.
Для реалізації повноважень місцевих органів потрібні гроші. Вони поступають в місцевий бюджет різними способами, а саме:
а) від збору місцевих податків (податок із вартості землі, податок з власності, податок із прибутку компаній);
б) з державного бюджету (субсидії з держбюджету бувають загальні (не цільові, виплачуються регулярно), цільові (на конкретні цілі, такі як освіта, культура), спеціальні (для окремих міст, муніципалітетів);
в) джерелами місцевих доходів можуть бути також надходження за видачу дозволів на торгівлю, видовищні заходи, будівництво і т.д., а також платежі за користування водою, вивіз і знищення сміття і т.д.;
г) місцеві органи в деяких випадках можуть також брати позики.