Здавалка
Главная | Обратная связь

Класифікація екологічних факторів



Поділ екологічних факторів на абіотичні та біотичні став класичним. До перших належать фактори кліматичні, ґрунтові; до других – хижацтво, конкуренція, паразитизм. Ця класифікація є простою і добре сприймається. Однак не завжди, наприклад, температура є фактором абіотичним. Коли у вулику температура падає до 13°С, бджоли починають рухатися і, таким чином, збільшують температуру повітря. Підвищення температури повітря – це результат дії живих організмів, тобто біотичного фактора.
Наведемо ще один приклад. У літній день, коли температура повітря становить 24°С, температура поверхні сонячної сторони листка є на 9°С вища, тоді як затіненої – на 4°С нижча. Отож, температура і в даному випадку є фактором біотичним.
Предметом екологічних досліджень організму є екологічні акції і реакції, які відбуваються в найпростішій системі – моноцені. Однак виникають ситуації, коли організм як біотичний елемент не може існувати один (колонія організмів). У такому випадку мова йде не про екологію організму, а про екологію колонії організмів.
Важко також визначити інший елемент моноцену – монотоп, або середовище організму, тобто абіотичний фактор. Поняття "середовище" використовують у біологічних і небіологічних дисциплінах, а тому дефініція (визначення) його різна.
Найзагальніше поняття "середовища" означає суму всього, що оточує якийсь живий чи неживий предмет. Складність оточення кожного організму є такою великою, що його (оточення, середовище) важко не лише описати, але й зіставити всі фактори, які його творять.
Водночас відомо, що одні фактори середовища мають більше, а інші менше значення. Ряд вчених пропонують ті елементи середовища, які мають істотне значення для організму, називати "фундаментальним середовищем".

Фактори середовища, які мають найбільше значення для організму, зумовлені двома аутекологічними принципами, сформульованими Тінеманном у 1942 p.:
1. Живі організми пов'язані з середовищем передусім через свої життєві потреби. Цей принцип є методологічною основою, згідно з якою ведуть пошук факторів середовища, що впливають на організм, вивчаючи одночасно біологію виду та його потреби.
2. Вимоги організму виникають з його морфофізіологічних пристосувань, установлених впродовж тривалого часу. Ці пристосування тісно пов'язані з особливостями місцезростання, які вибирає даний вид у природі.

Другий принцип Тінеманна витікає з першого. Адже відомо, що більшість видів поселяються лише в окреслених місцях, які характеризуються специфічною системою середовищних стосунків. Кожний з біологічних видів займає певне місце в біоценозі – життєвому соціумі, ансамблі, до якого мусить бути пристосований.
Класифікацію факторів утруднює те, що один і той самий чинник може відігравати різну роль стосовно різних організмів і бути зарахований до різних класифікаційних груп. Світло для рослин є джерелом енергії, для тварини відіграє допоміжну роль, а для ґрунтових чи донноводних тварин може не мати ніякого значення.
До складу живих організмів входить понад 30 хімічних елементів, з яких три – кисень, вуглець і водень – становлять 98% загальної біомаси. Вуглець є основним носієм енергії в екосистемах, кисень і водень у вигляді води є основою зв'язку, вирішального для всіх організмів біоценозу. Решта факторів має умовний характер, впливаючи на перебіг біологічних процесів, модифікуючи деколи значні екологічні зв'язки.

Класифікація Ніколсона-Швердтфегера. Для організму основні компоненти середовища – це переважно ті, які являють собою конструкційний і енергетичний матеріал. Цей класифікаційний поділ (Ніколсон, 1954; Швердтфегер,1963) витікає з умов існування і охоплює:
1) матеріальні фактори, присутність і можливість одержання яких є вирішальним для існування і розвитку організму. Вони складаються з: а) води як основного складника організмів; б) енергетичної сировини, необхідної для реалізації метаболічних процесів (обміну речовин);
2) умовні фактори, які можуть забезпечувати діяльність окремих елементів організму, не створюючи продукційної маси, лиш сприяючи перебігу фізіологічних і екологічних реакцій. Перш за все до них належать мікроелементи.
Подальша класифікація вирізняла такі універсальні фактори, як температура, гравітація, наявність кисню, водне господарство організму.

9. Пошук чистої води є проблемним питанням для мешканців всіх міст, регіонів, та, навіть, сіл, бо стан питної води є показником не тільки якості життя, а й показником безпеки.

Наша життєдіяльність та життєспроможність значною мірою залежить від якості питної води та води загалом.

В Україні дуже гостро стоїть проблема питної води. Домінуюча кількість українців п?ють воду з брудних річок. На сьогоднішній день непридатну для споживання воду вживають більше 65% українців. Існує чимало причин, чому якість питної води така низька. Такими причинами є старі водогони, які вже давно потребують реконструкції, забруднення річок, з яких вода потрапляє до наших осель, застарілі методи її очищення, та найбільшою проблемою є те, що нинішні норми не дозволяють контролювати якість питної води на міжнародному рівні.

Нині в Україні дійсно діють ще радянські стандарти якості води, а сучасні українські стандарти, на жаль, ще в стадії розробки.

Виявляється, 80% хвороб українців викликані саме забрудненням питної води, тому кожен українець прагне вживати чисту питну воду, тому для досягнення цієї мети необхідно вирішити ряд питань щодо попередження забруднення джерел питного водопостачання, забезпечення їх відповідності та надійності санітарно-епідеміологічним вимогам, підвищення ефективності та надійності функціонування систем водопостачання і водовідведення за рахунок реалізації водоохоронних , технічних, санітарних заходів, удосконаленнґ технологійпідготовки води на водоочисних станціях, контролю якості питної води та водовідведення, а також розвитку нормативно-правової бази з питань питного водопостачання та водовідведення, господарського механізму водокористування, що стимулює економію питної води, у тому числі за рахунок державної підтримки розвитку та сталого функціонування водопровідної каналізаційної мережі.

Забезпечення населення питною водою є для багатьох районів та міст однією з приорітетних проблем, розв?язання якої вкрай необхідне для збереження здоров?я, поліпшення умов діяльності, та підвищення рівня життя населення.

10. На даний момент,стан повітряного середовища України та інших країн світу в цілому,бажає кращого.Не дивлячись на всесвітню кризу,кількість автомобілів на вулицях міста стрімко зростає,утворюючи багатокілометрову гусеницю протяжністю в пів-Києва.

Саме автотранспорту належить одне з перших місць на п’єдисталі забруднюючих атмосферне повітря речовин,яке займає понад третину усього обсягу викидів. Так, наприклад, у 1999 році автотранспортом було викинуто в атмосферне повітря 1747,0 тис. речовин-забрудників, що становить 30% загального обсягу викидів по країні. Понад 65% свинцю, 54% - оксиду вуглецю, 32% - вуглеводнів та 24% - оксидів азоту від загальної для країни кількості цих речовин потрапляють в атмосферу завдяки роботі автотранспорту.

 

Не вістають також і металургійні,гірничі,хімічні та інші галузі промисловості,очисні споруди у яких взагалі відсутні або,у кращому випадку, здійснюються ,,дешевим,, способом без залучення ресурсних та енергоємних технологій.Завдяки їхньої ,,ласки,, все більша кількість дітей народжується із найрізноманітнішими жахливими для людського ока відхиленнями.

 

Чомусь наше керівництво,говорячи в своїх інтерв’ю на телебаченні,в пресі чи на люди,здавалося б,зрозумілі речі,стверджуючи, що господарювати, як раніше, згубно,все одно витрачає значну частину коштів на спорудження екологічно небезпечних об’єктів.

Вирубуються і ліси,які по своїй природі спрацьовують не лише незамінним очисником атмосферного повітря,а й своєрідною губкою,яка поглинає в себе черезмірну вологу.Таким чином,всі ми памятаємо стихійне лихо на Західній Україні в результаті сильних дощів.

 

Міністр охорони навколишнього природного середовища України-Георгій Філіпчук, в інтерв’ю газеті «Голос України» зазначає, що усім екологічним складовим приділяється значна увага,адже сталий розвиток держави та її національна безпека можливі лише за умови збереження природних систем і підтримки відповідної якості навколишнього середовища. Для цього необхідно формувати й послідовно реалізовувати єдину державну політику в галузі екології, спрямовану на раціональне використання природних ресурсів. Що ж,залишається надіятись,що наша екологічна колиска у дійсно надійних руках.

Сьогодні кожен з нас, як людина, як особистість, як невід’ємна частина всього живого на Землі, має озирнутися і подивитися, що саме він залишає за собою — голу пустелю чи квітучий сад. Від ставлення та поваги до природи залежить не тільки наше життя, а й майбутнє нащадків. Саме ми повинні заповісти майбутнє нашим дітям. Майбутнє України, планети, людства і всього живого...

 

11. Забруднення води — це наявність у ній сторонніх домішок, що знижують її якість і цінність. Джерела забруднення — в основному неочищені промислові і побутові стічні води. Масштаби їхнього надходження у водойми зростають.
Установлено, що кожен кубічний метр стічних вод забруднює 40...60 м3 чистої води. Вода має природну властивість самоочищення.

При влученні промислових і побутових стічних вод насамперед відбувається осідання твердих часток на дні водойм, де вони піддаються впливу живучих у воді мікроорганізмів, що виділяють з органічних сполук окремі елементи. Діяльність цих аеробних мікроорганізмів тісно зв'язана зі споживанням розчинного у воді кисню. Тому при значній кількості стоків, що скидаються, у воді зменшується зміст кисню, що приводить до скорочення біомаси, бактерій, а виходить, уповільненню і припиненню процесу самоочищення.

В усьому світі на знешкодження стічних вод щорічно витрачається 5500 км3 чистої води, що складає 30% стоку всіх рік земної кулі.
Забруднюючі речовини, що надходять у стічні води, поділяють на мінеральні, органічні, бактеріальні і біологічні .
Мінеральні забруднення звичайно представлені піском, глиною, різними мінеральними солями, розчинами кислот і лугів.
Органічні — залишки різних частин і органів рослин, тварин і фізіологічні виділення людей, тварин.
Бактеріальні і біологічні забруднення маються головним чином у побутових стічних водах.
У промисловості воду використовують як поглинач, розчинник, теплоносій і охолоджувач. При цьому вона забруднюється механічними домішками і розчинними хімічними речовинами. На целюлозно-паперових і гідролізних заводах воду також застосовують як робоче середовище.

У стічних водах, що скидаються деревообробними підприємствами, містяться органічні і мінеральні речовини. Органічні речовини включають вуглеводи, органічні кислоти, спирти, лігнін. Усі вони, за винятком лігніну, порівняно швидко розкладаються під впливом мікроорганізмів.

Лігнін викликає помутніння води у водоймах, впливає на фотохімічні процеси і значно обмежує придатність питної води. Волокна, частки кори і твердих неорганічних речовин, осідаючи на дні рік і озер, змінюють біологічні умови водойм, негативно впливають на розмноження і харчування риб, значно підвищують витрата кисню у воді. При високих температурах осілі наноси під впливом анаэробного шумування і виділення газів спливають на поверхню і переміщаються на.значні відстані.
Стічні води, що скидаються деревообробними підприємствами, особливо целюлозними заводами, можуть містити отрутні для водяної флори і фауни речовини. Це речовини змінюють колір, смак, запах води. Деякі технологічні процеси, при яких використовують воду, створюють оптимальні умови для масового розвитку небажаних видів мікроорганізмів. Для стримування їхнього розмноження в стічні води додають іноді ті чи інші хімічні сполуки. Однак це породжує нові проблеми.

До дуже стійких загрязнителям води відносяться нафтопродукти. Вони поширюються на відстань 300 км і більш від джерела забруднення. Нафтопродукти утворять на поверхні води' плівку, що ізолює воду від атмосфери й утрудняє газообмін. При цьому одна крапля нафти утворить пляму розміром 0,3...1,4 м2, а одна тонна—12 км2. Плівка стійка до окислювання. Кожна масляниста пляма може стати причиною замору мальків у період їхнього розвитку. Нафта і її складові частини несуть загибель також безхребетною, ракоподібною твариною. Важкі її фракції осідають на дно, викликаючи токсическое поразка придонної фауни.
Особливо серйозна небезпека для морів і океанів створюється при аваріях танкерів. Так, при аварії танкера «Торі-Каньйон» у море витекло 119 тис. т нафти, а при загибелі супертанкера «Амо-ко-Кадис» — 220 тис. т. Велика кількість нафти і нафтопродуктів попадає в моря й океани при промиваннях танкерів. По підрахунках фахівців у відкрите море з промиваються танку— рів щорічно надходить більш 1 млн. т нафти.

 

12. Екологічна ситуація сьогодення та екологічна освіта Сучасний стан навколишнього природного середовища переконливо свідчить, що факти, які детермінують загострення екологічної ситуації, об'єктивно діють у будь - якому індустріальному суспільстві незалежно від соціально - економічного ладу, але значно корелюючись (посилюючись або послаблюючись) чинниками техніко - технологічного, а головне економічного та соціокультурного порядку, рівнем розвитку демократії у сфері політики та господарства, можливостями впливу громадян на центри й процеси прийняття рішень тощо.

Наш час - це період тотального екологічного всеобучу, коли основи екологічних знань викладають усім, починаючи з дитячого віку - в школах та інститутах, на різних семінарах і курсах, о радіо й телебаченню - та закінчуючи підвищенням рівня екологічної освіти керівників усіх рангів у всіх країнах, на всіх континентах. У більшості країн світу екологія стала обов'язковою дисципліною в усіх школах і вищих закладах освіти. У багатьох вищих навчальних закладах створено кафедри або факультети екологічного профілю, проведено сотні екологічних національних і міжнародних семінарів, конференцій, з'їздів. Велику еколого - просвітницьку роботу провадять у всьому світі організації «зелених», товариства з охорони природи, серед них такі відомі, як «Грінпіс», «Легамбіенте» та ін. Ці важливі для цивілізації процеси екологізації свідомості населення, формування нового - екологічного світогляду, нової - екологічної культури цілком характерні й для України.

За останні 5 років у нашій державі також розроблено програми й концепції розвитку екологічної освіти і виховання, видано посібники й підручники з екології, створено десятки кафедр і факультетів екологічного профілю в інститутах та університетах, започаткувалося багато журналів загальноекономічного, еколого - економічного, екологогеографічного змісту («Ойкумена», «Світ у долонях», «Пролісок», «Паросток», «Рідна природа» та ін.).

Ще в 1975 р. учасники Міжнародного семінару з екологічної освіти (Бєлград, Югославія) запропонували глобальну схему екологічної освіти. Відповідно до цієї схеми, головною метою екологічної освіти має бути формування в населення планети усвідомлення того, що довкіллям необхідно опікуватися й що для цього треба мати відповідні знання, досвід, уміння, мотивації та зобов'язання як для індивідуальної, так і для колективної роботи задля порятунку біосфери та запобігання майбутнім екологічним катастрофам.

Сьогодні активно розвиваються як формальна екологічна освіта (в школах, вищих навчальних закладах, інститутах підвищення кваліфікації), так і неформальна (за допомогою засобів масової інформації, кіно, музеїв, виставок, заходів природоохоронних товариств тощо).

Концепція освіти вУкраїні повинна враховувати безпрецедентну інтегративність екології, її орієнтацію на вивчення сфери безпосередніх життєвих інтересів людини. Від формування цих знань залежитьпевний рівень ставлення людини до навколишнього середовища, тобто не лише знання і розуміння, але й виховання. Від цих знань залежить саме існування людства і всієї планети Земля.

Підвищення культури громадян України у спілкуванні з природою, екологічна підготовка кадрів в умовах складного перехідного періоду мають важливе державне значення, оскільки покликані допомогти у вирішенні життєво важливих соціально - економічних, еколого - економічних і геополітичних проблем.

В останнє десятиліття в системі екологічних наук з'явились нові наукові і навчальні дисципліни: екологія міст, екологія особистості, екологія дитини та ін. Заявила про себе і визначена як одна з важливих складових системи екологічних дисциплін - соціальна екологія. З огляду на це є необхідність розширити і по - новому сформлювати предмет дослідження та вивчення загальної і соціальної екології.

 

Екологічні права

Кожний громадянин України має право на:

а) безпечне для його життя та здоров'я навколишнє природне середовище;

б) участь в обговоренні та внесення пропозицій до проектів нормативно-правових актів, матеріалів щодо розміщення, будівництва і реконструкції об'єктів, які можуть негативно впливати на стан навколишнього природного середовища, внесення пропозицій до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, юридичних осіб, що беруть участь в прийнятті рішень з цих питань;

в) участь в розробці та здійсненні заходів щодо охорони навколишнього природного середовища, раціонального і комплексного використання природних ресурсів;

г) здійснення загального і спеціального використання природних ресурсів;

ґ) об'єднання в громадські природоохоронні формування;

д) вільний доступ до інформації про стан навколишнього природного середовища (екологічна інформація) та вільне отримання, використання, поширення та зберігання такої інформації, за винятком обмежень, встановлених законом;

е) участь у публічних слуханнях або відкритих засіданнях з питань впливу запланованої діяльності на навколишнє природне середовище на стадіях розміщення, проектування, будівництва і реконструкції об'єктів та у проведенні громадської екологічної експертизи;

є) одержання екологічної освіти;

ж) подання до суду позовів до державних органів, підприємств, установ, організацій і громадян про відшкодування шкоди, заподіяної їх здоров'ю та майну внаслідок негативного впливу на навколишнє природне середовище;

з) оскарження у судовому порядку рішень, дій або бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб щодо порушення екологічних прав громадян у порядку, передбаченому законом.

Законодавством України можуть бути визначені й інші екологічні права громадян.







©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.