 |
|
Кримінально-правова оцінка
Варіант 1
Задача 1.
Кримінально-правова оцінка:
Дії Волкова треба кваліфікувати за ч.3 ст.27 - п. 6, п.11 ч.2 ст.115 КК (формула кваліфікації) як організація умисного вбивства, вчиненого на замовлення з корисливих мотивів (юридична формула звинувачення).
Дії Сорокіна треба кваліфікувати за п. 6, п.11 ч.2 ст.115 КК (формула кваліфікації) як умисне вбивство, вчинене на замовлення з корисливих мотивів (юридична формула звинувачення).
Обґрунтування кваліфікації:
В діях зазначених суб’єктів вбачається склад умисного вбивства, вчиненого на замовлення, оскільки відповідно до абз.1 п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров’я», умисне вбивство, вчинене на замовлення (п.11 ч.2 ст.115 КК), - це умисне позбавлення життя потерпілого, здійснене особою (виконавцем) за дорученням іншої особи (замовника). В даному випадку таке доручення мало форму угоди, відповідно до якої виконавець (Сорокін) зобов'язувався позбавити потерпілого життя, а замовник (Волков) вчинити в інтересах виконавця певні дії матеріального характеру, а саме сплата виконавцеві винагороди.
Відповідно до абз.2 п15 вказаної вище Постанови, у випадках, коли умисне вбивство на замовлення вчинюється з метою одержання від замовника грошей, матеріальних цінностей чи інших вигод матеріального характеру (тобто з корисливих мотивів), дії виконавця кваліфікуються за пунктами 6 і 11 ч. 2 ст. 115 КК України. В даному випадку має місце вбивство з корисливих мотивів, оскільки Волков пообіцяв Сорокіну 5 тисяч євро за вбивство свого конкурента.
Даний злочин вчинено Волковим та Сорокіним у співучасті, однак форма співучасті у кожного з них (замовника і виконавця) різна. Сорокін є виконавцем даного злочину, оскільки саме він вчинив вбивство на замовлення. Що стосується Волкова, який в даному випадку є замовником вбивства, то відповідно до абз.5 п.15 вказаної вище Постанови Пленуму, замовник умисного вбивства залежно від конкретних обставин справи повинен визнаватись або підбурювачем, або організатором злочину (якщо тільки він не є його співвиконавцем). В даному випадку Волков є організатором злочину, оскільки він не лише підкупом схилив Сорокіна до вчинення вбивства на замовлення, але й надав знаряддя вчинення злочину – пістолет «Макарова» і заряджену патронами обойму. Відповідно до ч.3 ст.27 КК України організатором є особа, яка організувала вчинення злочину (злочинів) або керувала його (їх) підготовкою чи вчиненням. Волков в даному випадку, надаючи знаряддя, керував підготовкою вчинення вбивства згідно з п. 3 постанови ПВСУ від 23 грудня 2005 р. № 13 "Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об’єднаннями", суть керування підготовкою злочину (злочинів) полягає у спрямуванні дій виконавця на готування до одного чи декількох злочинів, а саме на: замовлення злочину, підшукування або пристосування засобів чи знарядь його вчинення. Зважаючи на це, дії Волкова потребують при кваліфікації посилання на ч.3 ст.27 КК України.
Злочин, вчинений Волковим і Сорокіним є закінченим, оскільки діяння містить усі ознаки складу умисного вбивства.
Задача 2
Кримінально-правова оцінка:
Дії Миронова треба кваліфікувати за ч.1 ст.119 та ч.3 ст.187 КК (формула кваліфікації) як вбивство з необережності та розбій, поєднаний з проникненням в житло (юридична формула звинувачення).
Обґрунтування кваліфікації:
В діях робітника Миронова вбачається сукупність злочинів (вчинення особою двох і більше злочинів, передбачених різними статтями Особливої частини КК України), а саме реальна сукупність, коли винний різними самостійними діяннями вчиняє два чи більшу кількість злочинів. Пропоную розглянути та дати кримінально-правову оцінку кожного зі злочинів окремо.
Що стосується вбивства Петрова, то дії Миронова не можна кваліфікувати як умисне вбивство, оскільки, відповідно до абз.2 п.26 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров’я» не можна, зокрема, розглядати як умисне вбивство випадки, коли смерть потерпілого настала від ушкодження, одержаного при
падінні від удару, якщо винний не бажав або свідомо не припускав настання таких наслідків. Такі дії, залежно від змісту суб'єктивної сторони злочину, можуть кваліфікуватись як убивство через необережність чи як умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.
Саме тому, в даному випадку необхідно розмежувати вбивство з необережності (ч.1 ст.119 КК) та умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть (ч.2 ст.121 КК). Згідно з абз.1 п.26 вказано вище Постанови у випадках, коли особа, яка позбавила потерпілого життя, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своїх дій чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення (злочинна самовпевненість), або ж не передбачала можливості настання таких наслідків, хоча повинна була й могла їх передбачити (злочинна недбалість), її дії слід розглядати як убивство через необережність.
Відмінність між цими двома суспільно небезпечними діяннями полягає у тому, що умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, має місце тоді, коли в результаті описаного у ч. 1 ст. 121 діяння настає смерть потерпілого, причому особливістю цього є те, що присутні два суспільно небезпечні наслідки (первинний – тяжкі тілесні ушкодження і похідний – смерть), психічне ставлення до яких з боку винного є різним. До заподіяння умисного тяжкого тілесного ушкодження він ставиться умисно, а до настання смерті потерпілого від такого ушкодження – необережно. При цьому винний усвідомлює можливість настання похідного наслідку в результаті настання первинного. У разі ж вбивства через необережність,таке усвідомлення відсутнє – винний не усвідомлює можливості настання смерті потерпілого. Також треба зазначити, що кваліфікація за ч. 2 ст. 121прийнятна лише у випадку, якщо тяжкий характер ушкодження охоплювався умислом винного і якщо винний передбачав цей наслідок.
В даному випадку, смерть сталася в результаті падіння на бруківку, а не від удару в обличчя, крім того заподіюючи удар кулаком в обличчя не мав намір заподіяти тяжке тілесне ушкодження, а хотів зупинити охоронця, щоб мати змогу закінчити викрадення, тому дії Миронова мають бути кваліфіковані як вбивство з необережності за ст. 119 ККУ.
Що стосується власне викрадення майна, то в даному випадку необхідно розмежувати крадіжку як таємне викрадення майна і грабіж як відкрите викрадення, оскільки процес викрадення був помічений охоронником Петрівим. Відповідно до абз.3 п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду «Про судову практику у справах про злочини проти власності», дії, розпочаті як крадіжка, але виявлені потерпілим чи іншими особами і, незважаючи на це, продовжені винною особою з метою заволодіння майном, належить кваліфікувати як грабіж, а в разі застосування насильства чи висловлювання погрози його застосування – залежно від характеру насильства чи погрози - як грабіж чи розбій.
В даному випадку, необхідним є розмежування розбою та насильницького грабежу для кваліфікації дій винного. Різниця між насильницьким грабежем та розбоєм визнається головним чином характером застосованого до потерпілого насильства. Розбій являє собою напад, поєднаний з насильством, небезпечним для життя і здоров’я, а насильницький грабіж передбачає не небезпечний для життя та здоров’я вплив на людину. Відповідно до п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду «Про судову практику у справах про злочини проти власності» під насильством, що не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого при грабежі, слід розуміти умисне заподіяння легкого тілесного ушкодження, що не спричинило короткочасного розладу здоров'я або незначної втрати працездатності. В даному випадку потерпілому була заподіяна смерть з необережності, тому дії Миронова слід кваліфікувати як розбій, поєднаний з проникненням в житло за ч.3 ст.187 КК України.
Задача 3
Кримінально-правова оцінка
Дії Майданника треба кваліфікувати за ч.3 ст.27 – ч.2 ст.249, ч.1 ст.119 КК (формула кваліфікації) як організація незаконного зайняття рибним промислом із застосуванням електроструму та вбивство з необережності (юридична формула звинувачення).
Дії Сачука і Рубчука треба кваліфікувати за ч.2 ст.249, ч.1 ст.119 КК (формула кваліфікації) як незаконне зайняття рибним промислом з застосуванням електроструму та вбивство з необережності (юридична формула звинувачення).