 |
|
Рококо (перша половина XVIII ст.)
Цей художній стиль характерний витонченістю та легкістю.
Носили зачіску "ке": волосся зачісували на потилиці в хвіст, перев'язували чорною стрічкою, хвіст поміщали в мішечок з чорного оксамиту. Потім з'явилися зачіски, в яких скроневі пасма завивалися і укладалися в різнобій. Потилиця була гладенько зачесана. Волосся на потилиці обмотували шкіряними ремінцями у вигляді щурячого хвоста або заплітали кіску.
Жіночі зачіски були невеликі, при цьому їх рясно пудрили. Однією з таких була зачіска "графині Коссель".
(рис. 9)
Красиві легкі пасма скроней спадали, волосся на потилиці було гладенько зачесане.
У період Рококо найбільш відомими були три французьких майстри: Ласкер, Даж і Легро. Найвидатнішим з них був Легро, який розробив основи технології перукарських прийомів, а також зауважив, що зачіска повинна відповідати особливостям людини, формі голови, фігурі.
У другій половині XVIII століття зачіски стають вищими. Вони являють собою цілі споруди в півметра заввишки.
Для того, щоб виконати таку зачіску, потрібно було використовувати каркас. Зверху на зачісці прикріплювали фігурки людей, кораблики.
Важко виділити інший стиль, який би прикрасив зачіски більше, ніж стиль рококо: золоті шпильки, нитки перлів, банти з дорогоцінними підвісками, гребені з опалу, оніксу. Шпильки використовувалися в зачісці десятками, а іноді й сотнями одиниць.
Було модно прикрашати зачіску живими квітами, а щоб вони не в'яли, всередину вставляли флакон з водою. Декорували зачіски гірляндами, дрібними квітами з шовку, довгим страусовим пір'ям, пір'ям марабу.
Придворні кавалери і дами прагнули під пудрою приховати свій вік. (рис. 10)
Директорія (1795 - 1799 рр.)
У період Директорії в моді волосся, яке спадало на плечі або невимушено заколювалося. Для цього користувалися різними шпильками для волосся.
З’явилися екстравагантні зачіски, в яких волосся невимушено укладалося, створюючи враження неохайності.
Ця течія, названа класицизмом, з кінця XVIII століття стала впливати на весь уклад життя Франції. Мода диктувала грецький стиль, простоту й природність зачісок.
(рис. 11)
Волосся спадало вільно, невимушено і часто заколювалося тільки однією шпилькою, брошкою або просто зв'язувалося вузлом.
Також популярним було вкорочене волосся з різноманітними прикрасами у вигляді страусового пір'я, стрічок і зірок з блискучих каменів. Зачіски часів Великої французької революції відрізняються строкатістю, в них немає одноманітності. Зачіска перестала бути становою відзнакою. У період диктатури моду задавала міська біднота, народні маси. Перуки "грива", "вузол", "гаманець", "хвіст" були оголошені поза законом. Зачіски городян представляли собою вільно розпущене на плечах волосся. Довжина варіювалася. Колір волосся в зачісках був природним. Буржуа надягали невеликі перуки горіхового або каштанового кольору; члени Конвенту ввели в моду зачіску "патріот-елегант" і "їжак", а також зачіски громадян Стародавнього Риму.
З'являються також екстравагантні, карикатурні зачіски, що складаються зі скрученого волосся, з потилиці зачесаного наперед, а з боків, на скронях заплітати по одній тонкій кісці, які на потилиці з'єднували і перев'язували. Такі зачіски носили чепуруни, так звані Мюськаде.
За часів Директорії розміри головних уборів значно зменшилися. Нерідко жіночий головний убір складався з однієї стрічки, яка поєднувала в собі кольори національного прапора. Носили капелюхи з гострим верхом і триколірними стрічками, кокардою або шнуром. Трикутні капелюхи носили військові - ці капелюхи зазнали змін: наприкінці століття з'явилася капелюх "цукрова голова", обвита трибарвними ленами; кілька років потому, її змінила низка капелюхів з широкими полями.