Главная | Обратная связь

Підготовка та проведення ділових зустрічей.

Ділові зустрічі є цілеспрямований вид спілкування з метоювироблення рішень на основі аналізу міркувань і висловлюваньїх учасників. До них належать наради, засідання, ділові бесіди іпереговори. Керівники й спеціалісти витрачають на них 20—30 відсотків свого робочого часу. План ділових зустрічей повинен розроблятися на певний пері-од (місяць, квартал, рік), узгоджуватися зі всіма зацікавленимислужбами й посадовими особами, затверджуватися керівником іскеровуватися у всі підрозділи. При підготовці ділової зустрічі важливо за 2—3 дні повідомитиучасників про порядок денний, теми доповідей, поширити списоквиступаючих шляхом оголошення по телефону чи іншим способом.Це дозволяє зекономити час на проведення самої зустрічі.

Ділові зустрічі (наради) краще проводити в другу половинудня, що спонукатиме її учасників працювати швидко й ефектив-но, щоб не засиджуватися допізна. Необхідно також вибрати місце й час, про які також повід-омити учасників. Ділові зустрічі можуть проводитися як у кабі-неті керівника, так і в спеціально обладнаних приміщеннях, де єдиктофони, засоби зв'язку, спеціальні столи. Вони необов'язковоповинні бути великими. В окремих випадках такі зустрічі (особ-ливо це стосується нарад — «п'ятихвилинок») можна проводитистоячи — тоді вони є більш ефективними.

22. Бар`єри на шляху до взаєморозуміння.

Розуміння інформації іншими залежить від бажання співрозмовника зрозуміти інформацію, що передається, від повноти інформації, логіки викладу, вміння стимулювати іншого до думки. Якщо цього немає, на шляху до взаєморозуміння виникають бар’єри. Вони можуть виникати залежно від характеру комунікації та індивідуальних особливостей людей, які спілкуються, особливостей соціальних груп, до яких належать співбесідники та їх соціокультурних відмінностей.

Людині необхідно прагнути давати чітку і повну інформацію, тому що те, що говорить один, може не зовсім зрозуміти інший, адже слова (символи) мають неоднакове значення для різних людей. Бажано з’ясувати “що є що”.

Відсутність зворотного зв’язку. Одна людина дає інформацію, а інша соромиться з’ясувати те, що їй незрозуміло, а той, хто давав інформацію, не спромігся з’ясувати, чи адекватно сприйняли його інформацію. Наслідком цього є те, що людина зовсім не так зрозуміла інформацію, що їй давали.

Психологічне несприйняття людини, що призводить до небажання зрозуміти іншу людину, теж може стати завадою у спілкуванні.

Хвилювання, що призводить до нечіткості, неправильності у передачі інформації чи не сприйнятті її.

Інтелектуальні бар’єри виникають внаслідок особливостей у сприйманні, мисленні, пам’яті, через різні інтелектуальні рівні розвитку людини.

Люди реагують на те, що вони сприйняли, а не на те, що відбувається. Це залежить від досвіду, інтересів, емоційного стану, психологічних та моральних установок особистості. (Наприклад, скептичне ставлення до політиків).

Осмислення інформації повинно бути двостороннім, тому потрібно, щоб інтелектуальні рівні не розходилися значно.

Бар’єри в спілкуванні можуть виникати також тому, що співбесідники належать до різних соціальних груп: за віком, статтю, професією, національністю і т. ін.

Виникнення бар’єрів у взаєморозумінні і можливості їх подолання залежать від рівня культури, знань, особливостей психології особистості.