Здавалка
Главная | Обратная связь

Реквізити у документах.



Реквізити — сукупність постійних елементів, з яких складаються документи. Сукупність реквізитів становить формуляр документів. До елементів (реквізитів) документів належать дата, підпис, адреса, заголовок та ін., а також текст. Постійні реквізити наносять, коли виготовляють уніфіковану форму чи бланк документа, а змінні - під час його складання.Кожний із реквізитів має свою довжину, визначену у формулярі-зразку. Довжина реквізиту - це кількість графічних знаків та пробілів, потрібна для запису реквізиту на документі.

Для складання організаційно-розпорядчих документів викорис-товуються такі реквізити (усього 31 реквізит):– Державний герб України;– емблема організації (підприємства);– зображення урядових нагород;– код підприємства;– код документа;– назва міністерства чи відомства;– назва установи (організації, підприємства);– назва структурного підрозділу;– індекс підприємства зв'язку, поштова й телеграфна адреси, но-мер телетайпа (абонентського телеграфу), номер телефону, номер рахунку в банку;– назва виду документа;– дата;– індекс (вихідний номер документа);– посилання на індекс і дату вхідного документа;– місце складання чи видання;– гриф обмеження доступу до документа;– адресат;– гриф затвердження;– резолюція;– заголовок до тексту;– позначка про контроль;– текст;– позначка про наявність додатка;– підпис;– гриф погодження;– візи;– печатка;– позначка про засвідчення копії;– прізвище виконавця та номер його телефону (позначка про ви-конавця);– позначка про виконання документа й направлення його до справи;– позначка про перенесення даних на машинний носій;– позначка про надходження.

Стиль сучасного ділового письма.

Начинать письмо надо, отступив 5 см от верхнего края бумаги с указанием Вашего адреса (если письмо не на фирменном бланке). Адрес пишется в правом верхнем углу, причём указывается только улица, дом, город, (государство) и почтовый индекс. Никогда не пишите в указанном месте название Вашей организации и Ваше имя. Такие сведения обычно указываются в конце письма.

Існує два основні види офіційної кореспонденції:а) офіційне листування між державними установами різних країн, іноземними представництвами та їх посадовими особами (ноти, меморандуми, пам’ятні записки); цей вид кореспонденції використовується головним чином у дипломатичній практиці;б) ділові (комерційні) листи, що мають напівофіційний характер і широко практикуються при організації ділових контактів між фірмами, організаціями тощо.

Ведення ділової кореспонденції — це справжнє мистецтво, оволодіти яким вдається далеко не кожно­му. Ділова кореспонденція має бути обличчям, виразним і неповторним, вашим чи вашої установи. Навіть пам’ятаючи, що діловий лист усе-таки діловий і не дозволяє виходити за певні стилістичні та тематичні рамки, при бажанні й у ньому можна показати, що за ним також приховується особистість.







©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.