Главная | Обратная связь

Класифікація посад державних службовців.

Широке різноманіття державних службовців обґрунтовано ставить питання щодо класифікації їхніх посад. Доцільно вказа­ти, що ще за часів Петра І у Російській Імперії від 1722 р. існував «Табель про ранги», згідно з яким вирізняли 94 найменування посад, що були об'єднані у 14 класів. Як документ, із певними змінами, він проіснував фактично до 1917 р. На сьогоднішній день в Україні основними критеріями класифікації посад держав­них службовців є:

положення чинного законодавства;

обсяг і характер владних повноважень;

рівень компетенції на конкретній посаді.

Виходячи з першого критерію, Закон України від 16 грудня 1993 р. № 3723-ХІІ «Про державну службу» визначає сім катего­рій посад державних службовців, яким відповідають п'ятнад­цять рангів.

Перша категорія - посади голів державних комітетів, що не є членами Уряду України, голів інших центральних органів держав­ної виконавчої влади при Кабінеті Міністрів України тощо.

Друга категорія - посади заступників глави Секретаріату Пре­зидента України, заступників керівника Секретаріату Верховної Ради України, заступників керівника апарату Кабінету Міністрів України тощо.

Третя категорія - посади заступників керівників структурних підрозділів, завідувачів секторів, головних спеціалістів, експер­тів, консультантів Секретаріату Президента України, Секретаріа­ту Верховної Ради України і апарату Кабінету Міністрів України тощо.

Четверта категорія - посади спеціалістів Секретаріату Пре­зидента України, Секретаріату Верховної Ради України і апарату Кабінету Міністрів України тощо.

П'ята категорія - посади спеціалістів міністерств, інших центральних органів державної виконавчої влади, заступників представників Президента України в районах, районах міст Києва та Севастополя, заступників керівників управлінь, відділів, служб обласних, Київської та Севастопольської міських державних адмі­ністрацій, спеціалістів апарату цих адміністрацій та інші прирів­няні до них посади.

Шоста категорія - посади керівників управлінь, відділів, служб районних, районних у містах Києві та Севастополі держав­них адміністрацій, спеціалісти управлінь, відділів, служб облас­них, Київської та Севастопольської міських державних адмініст­рацій та інші прирівняні до них посади.

Сьома категорія - посади спеціалістів районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, їх управлінь і відділів та інші прирівняні до них посади.

Що стосується рангів державних службовців, то із зайняттям посади, віднесеної до першої категорії, може бути присвоєно 3, 2 і 1 ранг; службовцям, які займають посади, віднесені до другої кате­горії, може бути присвоєно 5, 4 і 3 ранг і т. д.

Важливим є питання присвоєння рангів. Президент України присвоює ранги, що відповідають посадам першої категорії. Ран­ги, що відповідають посадам другої категорії, присвоюються Ка­бінетом Міністрів України, крім рангів, що присвоюються дер­жавним службовцям, які є працівниками Апарату Верховної Ради України. Ранги, що відповідають посадам другої категорії, дер­жавним службовцям - працівникам Апарату Верховної Ради України присвоюються Головою Верховної Ради України. Керів­ники державних органів, у системах яких працює державний службовець, присвоюють ранги, які відповідають посадам тре­тьої-сьомої категорій.

У практичній площині необхідно вказати на класифікацію державних службовців виходячи з об'єму та характеру владних повноважень Тут можна виокремити три групи державних служ­бовців

Керівники - державні службовці, на яких положеннями нор­мативно-правових актів покладено зобов'язання щодо безпосеред­нього здійснення завдань і функцій державних органів До цієї категорії державних службовців можуть бути віднесені керівники державних органів та їхні заступники, керівники структурних під­розділів державних органів

Спеціалісти - державні службовці, які за рахунок наявно­сті необхідної професійної освіти і знань сприяють виконанню завдань і функцій державних органів у межах своїх службових повноважень До спеціалістів можуть бути віднесені економісти, юрисконсульти тощо

Технічні працівники - державні службовці, діяльність яких пов'язана з виконанням дій, що самі по собі не тягнуть юридичних наслідків, але забезпечують умови для діяльності державного ор­гану До технічних працівників можуть бути віднесені секретарі, референти, діловоди тощо

Певний час у навчальній та науковій літературі до категорії державних службовців відносили також вищих посадових осіб держави (Президент України, Прем'єр-міністр України та ш ) Проте на сьогоднішній день склалася чітка картина, згідно з якою вирізняється нова категорія державних посад - політичні посади, які не належать до категорії посад державних службовців

Даючи визначення, зазначмо, що політичні посади ~ це ви­значені Конституцією та законами України посади в органах державної влади, на які обираються народом чи призначаються особи, котрі забезпечують формування та втілення у життя державної політики в рамках реалізації політичних програли Політичні посади обіймають Президент України, Прем'єр-міністр України, міністри Кабінету міністрів, Голова Верховної Ради України, Голова та судді Конституційного, Верховного, Вищого господарського судів, Генеральний прокурор України та його заступники та ш Адміністративно-правове регулювання в цьому випадку досягається за рахунок норм Конституції України та спеціальних нормативно-правових актів, присвячених цим по­садам

Ознаками політичних посад є:

особливий порядок призначення на посаду;

особливий порядок звільнення з посади;

наявність особливого виду відповідальності - публічної (конституційно-правової);

Про наявність у структурі державних органів особливої катего­рії посад - політичних свідчить багато факторів. Приведемо основні з них, що містяться в нормативно-правових актах різної юридичної сили:

Згідно зі ст. 9 Закону України від 16 грудня 1993 р. № 3723-XII «Про державну службу» правовий статус Президента України, Голови Верховної Ради України та його заступників, голів постій­них комісій Верховної Ради України та їх заступників, народних депутатів України, Прем'єр-міністра України, членів Кабінету Міністрів України, Голови та членів Конституційного Суду Украї­ни, Голови та суддів Верховного Суду України, Голови та суддів вищого спеціалізованого суду України, Генерального прокурора України та його заступників регулюється Конституцією та спеціа­льними законами України. Ця норма закону свідчить про те, що вказані посади не регулюються нормами законодавства про дер­жавну службу.

Концепція адміністративної реформи (затверджена Указом Президента України від 22 липня 1998 р. № 810/98) містить поло­ження про необхідність вирізнення та законодавчого визначення політичних державних посад.

Посади Прем'єр-міністра України, Першого віце-прем'єр-міністра, віце-прем'єр-міністрів, міністрів за характером повнова­жень, порядком призначення на посади та звільнення з посад на­лежать до політичних і не належать до категорій посад державних службовців, визначених Законом України «Про державну службу» (Указ Президента України від 29 травня 2001 р. № 345/2001 «Про чергові заходи щодо дальшого здійснення адміністративної рефор­ми в Україні»).

Посади членів Кабінету Міністрів України належать до по­літичних посад і не належать до категорій посад державних служ­бовців (Указ Президента України від 11 червня 2001 року № 419/2001 «Про деякі питання впорядкування статусу державних служ­бовців»).

Отже, в цілому посади державних службовців класифікуються за: а) категоріями та рангами; б) обсягом і характером владних повноважень на керівників, спеціалістів та технічних працівників. Своєю чергою, посади в державних органах (зміст цієї категорії ширший, аніж посади державних службовців) класифікуються на:

політичні;

адміністративні;

патронатні.

Фактично, з наведених трьох варіантів посад у державних ор­ганах адміністративні й патронатні чітко відносять до посад дер­жавних службовців. Політичні такими не є. Патронатні посади (від лат. patronatus - стан або права патрона) - це посади, на які вищі посадові особи держави (Президент України, Голова Вер­ховної Ради України, члени Уряду України, керівники місцевих державних адміністрацій) мають право самостійно добирати і приймати осіб - своїх помічників, керівників прес-служб, рад­ників і секретарів.

Прийняття на патронатну службу здійснюється без проведення конкурсу. На них можуть добиратись і родичі, і знайомі, і свояки перерахованих раніше вищих посадових осіб держави. Для при­кладу, основними завданнями працівників патронатної служби членів Кабінету Міністрів України, голів місцевих державних ад­міністрацій є:

підготовка необхідних матеріалів і документів для посадо­вої особи, облік, аналіз кореспонденції, що надходить на її ім'я, підготовка відповідних проектів доручень, протокольних рішень тощо;

надання окремих фахових консультацій, а також роз'яснень із питань діяльності посадової особи або органу (за дорученням посадової особи);

взаємодія з підрозділами апарату, органами державної вла­ди, органами місцевого самоврядування у розв'язанні питань, що виникають під час опрацювання доручень посадової особи;

організація зустрічей посадової особи з громадськістю, представниками засобів масової інформації, посадовими особами інших органів, приймання відвідувачів та іноземних делегацій тощо (постанова Кабінету Міністрів України від 19 травня 1999 р. №851 «Про затвердження Порядку перебування на державній службі працівників патронатної служби членів Кабінету Мініст­рів України та голів місцевих державних адміністрацій»).

Для прикладу наведемо такі цифри. Нормативно визначена гранична чисельність патронатних служб керівництва Кабінету Міністрів - 132, з них Прем'єр-міністра України - 50, Першого віце-прем'єр-міністра - 22, віце-прем'єр міністрів - 40, Міністра Кабінету Міністрів України - 10, Міністра України у зв'язках з Верховною Радою України та іншими органами державної влади України - 10 одиниць. (Постанова Кабінету Міністрів України від 24 січня 2000 р. № 88 «Питання Секретаріату Кабінету Міні­стрів України»).