 |
|
Система органів виконавчої влади.
Численні та різноманітні органи виконавчої влади утворюють відповідну систему, ефективність діяльності якої залежить від ступеня впорядкованості, організованості, злагодженості в усіх ланках. У єдину систему їх об'єднує зміст діяльності - виконавчо-розпорядчий і спільна основа утворення - державна власність. Кожний орган виконавчої влади, від центрального до місцевого, виступає суб'єктом права державної власності, наділяється статусом юридичної особи й водночас розв'язує різні питання оперативного управління та охорони цієї власності. Органи виконавчої влади- не просто спільність однорідних одиниць, а цілісна система, у якій усі складові частини (окремі органи та їх структурні підрозділи) є взаємопов'язаними й водночас складають самостійні підсистеми з своїми особливостями структури, функцій, компетенції. Побудова цієї системи ґрунтується на засадах: - єдності й цілісності державної території, - поєднання принципів централізації та децентралізації, - збалансованості соціально-економічного розвитку регіонів залежно від адміністративно-територіального устрою країни. Утворення органів виконавчої влади, формування їх системи та її функціонування здійснюються згідно з принципами Демократизму й законності. Організація й діяльність органів виконавчої влади, основи державної служби визначаються законами України. Важливою особливістю побудови та функціонування органів виконавчої влади є організаційні зв'язки структурних одиниць системи, що виявляються в: - Розпорядництві (воно обумовлено підпорядкованістю тих чи інших органів тому, хто розпоряджається), - Підпорядкованості (характеризує найвищий ступінь залежності між органами, що передбачає обов'язковість виконання підпорядкованим органом адресованих йому владних рішень іншого органу), - Підконтрольності (всю діяльність органів або якийсь її обсяг перевіряють вищі органи або орган, спеціально створений для здійснення контролю чи нагляду), - Підзвітності (обов'язок органу інформувати про свою роботу вищий орган) - Координації (об'єднання координуючим органом підпорядкованих або підконтрольних йому органів для виконання певних завдань.). Структура будь-якої системи розуміється як її внутрішня побудова, що утворюється сукупністю елементів цієї системи та взаємозв'язків між ними.Базовою засадою виступає ієрархічна організація системи органів, яка зумовлює необхідність існування так званої управлінської вертикалі. Ієрархічну вертикаль виконавчої влади утворюють органи трьох організаційно-правових рівнів, кожний з цих рівнів представлений такими органами: - рівень вищого органу в системі органів виконавчої влади —Кабінет Міністрів України, - рівень центральних органіввиконавчої влади — міністерствами,державними комітетами, центральними органами виконавчої влади зі спеціальним статусом; - рівень місцевих органіввиконавчої влади — а) місцевими органами загальної компетенції: Рада міністрів АРК, обласні, Київська і Севастопольська міські, РДА; б) місцевими органами спеціальної (галузевої, функціональної, змішаної) компетенції, котрі як безпосередньо підпорядковані відповідним центральним органам виконавчої влади, так і перебувають у підпорядкуванні місцевих державних адміністрацій. Між органами цих рівнів взаємозв'язки будуються на засадах субординації, яка означає співпідпорядкованість між: органами вищого і нижчого рівнів.