 |
|
Адміністративний проступок: поняття та ознаки.
Адміністративним правопорушенням (проступком)визнають протиправну, винну (умисну або необережну) дію чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління та за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ст. 9 КпАП).
Адміністративне правопорушення (проступок) характеризується низкою ознак. Це, насамперед, діяння, поведінка, вчинок людини, дія чи бездіяльність, а також акт зовнішнього вияву ставлення особи до реальної діяльності інших людей, суспільства, держави.
Діяння визнають адміністративним правопорушенням за наявності чотирьох ознак: суспільної шкідливості, протиправності, вини й адміністративної караності.
Суспільна шкідливість дії чи бездіяльності означає, що вона заподіює або створює загрозу заподіяння шкоди об’єктам адміністративно-правової охорони, які передбачено в ст. 9 КпАП
Протиправність означає, що дію чи бездіяльність прямо заборонено адміністративно-правовими нормами.
Адміністративним правопорушенням (проступком) може бути тільки винне діяння.
Вина полягає в психічному ставленні особи до діяння та його шкідливих наслідків і може бути умисною або необережною.
Ступінь вини враховують під час накладення адміністративного стягнення, під час звільнення від адміністративної відповідальності чи передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд товариського суду, громадської організації або трудового колективу.
Адміністративна караність свідчить, що адміністративним проступком визнають лише таке протиправне, винне діяння, за яке законодавством передбачено застосування адміністративних стягнень. Реалізація адміністративного стягнення не завжди супроводжує адміністративний проступок, але можливість застосування стягнення становить його обов’язкову властивість.
68. Склад адміністративного проступку. Об’єкт та об’єктивна сторона адміністративних проступків.
Склад адміністративного правопорушення — це сукупність установлених законом об’єктивних і суб’єктивних ознак, які характеризують діяння як адміністративне правопорушення (проступок). До складу адміністративного правопорушення належать ознаки, притаманні об’єкту, об’єктивній і суб’єктивній сторонам та суб’єкту правопорушення.
Об’єкт адміністративного правопорушення — це те, на що воно посягає. Адміністративний проступок заподіює шкоду або створює загрозу її заподіяння суспільним відносинам, які й становлять об’єкт проступку. Залежно від ступеня узагальнення, рівня абстрактності, розрізняють загальний, родовий і безпосередній об’єкти проступку.
Загальний об’єкт становить вся сукупність суспільних відносин, які охороняє законодавство про адміністративні правопорушення.
Родовий об’єкт — це група однорідних або тотожних суспільних відносин, які охороняє комплекс адміністративно-правових норм.
Об’єктивну сторону адміністративного правопорушення характеризують ознаки, які визначають акт зовнішньої поведінки правопорушника. До них належать діяння (дія чи бездіяльність), їх шкідливі наслідки, причинний зв’язок між діяннями й наслідками, місце, час, обстановка, спосіб, знаряддя та засоби вчинення проступку.
Основною й обов’язковою ознакою об’єктивної сторони є протиправне діяння.
Факультативні ознаки об'єктивної сторони адміністративного правопорушення - це спосіб, час, засоби та обставини скоєного проступку.
69. Суб’єкти та суб’єктивна сторона адміністративних проступків.
Суб’єктом адміністративного правопорушення визнають фізичну особу, яка досягла на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку. Ознаки, що характеризують суб’єкт проступку, поділяють на загальні й спеціальні.
Суб'єктивна сторона адміністративного проступку - це внутрішня сторона проступку, психічне відношення суб'єкта правопорушення до скоєного проступку, що характеризує його волю, яка проявляється у протиправній дії, відношенні його до дії, яку він вчинив.
До ознак, властивих суб’єктивній стороні, належать вина, мотив і мета вчинення правопорушення.
Вина — основна й обов’язкова ознака суб’єктивної сторони будь-якого адміністративного проступку. Це психічне ставлення особи до вчиненого нею суспільно шкідливого діяння та його наслідків. Вина проявляється в умислі й необережності. Умисел буває прямий і побічний. Необережність проявляється у двох формах: самовпевненості та недбалості. Мотив і мета адміністративного правопорушення — факультативні ознаки суб’єктивної сторони складу проступку. Під мотивом розуміють усвідомлене особою внутрішнє спонукання, яким вона керувалася під час вчинення проступку. Мета — це наслідок, результат, якого прагне досягти особа, що вчиняє адміністративне правопорушення.