Здавалка
Главная | Обратная связь

ІІІ.Окремі релігійні уявлення про життя



Найпоширеніші у світі три релігії, які через це дістали назву світових: християнство, іслам та буддизм.

Християнство — є віровченням про єдиного Всезнаючого, Всюдисущого та вічного Бога, Творця неба і землі у трьох його найважливіших проявах (іпостасях) — Господа Вседержителя (Бога-Отця), єдинородного несотворенного Сина — Господа Ісуса Христа (Бога-Сина, святу Істину, святе Боже Слово), та Животворчу Божу Благодать (Бога-Духа Святого), що говорив через пророків, Їх Єдину Волю та Сутність у Святій Трійці. Центральне місце в християнстві займає втілення та зшестя на землю Сина Божого з метою спасіння людства від гріха жертівним Розпяттям на Голгофі, Його Воскресіння, Вознесіння на Небо та Друге пришестя судити усіх живих та мертвих людей. Християнство визнає існування світу видимого і світу невидимого (світу духовного), безсмертної людської душі та ангелів), визначає природу людини — її сотворення, гріхопадіння та викуплення Христом, її майбутню долю — воскресіння мертвих і страшний суд, її вічне блаженство (рай) або вічне прокляття (пекло). Віруючі послідовники цих догматів звуться християнами, беруть участь в видимому поклонінні Христу в церквах (місцях особливої присутності Бога) і духовному служінні цьому Богові через сповнення Його настанов, покаяння у випадку їх порушення, регулярно спілкуються з Ним через молитву. Сотні християн покидають світське життя і віддаляються в монастирі чи скити щоби повністю посвятити себе служінню та хвалінню Христа.

Згідно з Християнством, метою людського життя є освячення людини, повернення до первинної природи, через обожнення (грец. theosis) людини через причастя в Бозі Христі, завдяки Його Викупительній Самопожертві за людські гріхи Особи, що досягли такого освячення, часто через мученництво на взірець Христа і визначилися найвищими чеснотами християнської побожності, прославившись чудами, шануються у Православному та Католицькому християнстві як святі. Протестанти ж притримуються думки, що жодна людина у своїх вчинках не може бути досконалою (таким був лише Ісус Христос). Тому сподіваються на святість від Бога через віру в Кров Його Сина (як єдиний спосіб очищення від гріхів), і святими називають всіх хто щиро вірить і (щодня) каючись у своїх гріхах, намагається прославити Бога всім життям (відобразити в собі Святість Христову)

Іслам — панівна релігія на Близькому Сході, також як і в деяких місцевостях в Африці і Азії. Велика ісламська громада є в Китаї, на Балканському півострові у Східній Європі і Росії. Є також великі ісламські громади серед іммігрантів в інших частинах світу, як наприклад у Західній Європі. Близько 20% мусульман живуть у країнах арабського світу.

Згідно з Кораном усі мусульмани мають вірити в Бога, його одкровення, в янголів в посланців Бога, і в Страшний суд.У ісламі, пророки — чоловіки, вибрані Богом, щоб бути його посланцями. Мусульмани вважають, що пророки є люди і не божественні, хоча деякі можуть зробити чудеса, щоб довести свою правду. Вважається, що мусульманські пророки є найдосконалішими з усього людського, і — унікальні отримувачі божественного одкровення — кожен безпосередньо від Бога або через янголів. Коран згадує імена численних особистостей, що розглядаються як Пророки ісламу, зокрема Адам, Нух, Ібрагім, Муса і Іса Ісламська теологія твердить, що всі посланці Бога, починаючи з Адама, проповідували повідомлення через ісламське месіанство волю Бога. Іслам описується в Корані як «відвічна природа, на якій Бог створив людство», і Коран стверджує, що власне ім'я Мусульманин надав Авраам.

Будди́зм (санскр. बुद्ध धर्म, buddha dharma?; палі बुद्ध धम्म, buddha dhamma, «Вчення Просвітленого») — релігійно-філософське вчення (Дгарма) про духовне пробудження (бодгі), яке виникло близько VI століття до н. е. в Давній Індії. Засновником вчення вважається Сіддхартха Гаутама, в подальшому отримав ім'я Будда Шак'ьямуні.

Будди́зм — одна зі світових релігій, яка зародилася в Індії і поширена переважно в Азії: від Шрі Ланки до Бурятії і від Калмикії до Японії. Найбільше послідовників має в країнах Південно-Східної Азії, Східній Азії та Тибеті. Предмет науки буддології. Оригінальна назва: Дгарма (Закон, Вчення) або Буддга-дгарма (вчення Будди). Слово «буддизм» створене європейцями у XIX столітті.

Вважається, що це одна з найдавніших світових релігій, яка сповідується в багатьох регіонах світу. «Без розуміння буддизму неможливо зрозуміти і великі культури Сходу — індійську, китайську, не говорячи вже про культури Тибету та Монголії, які пронизані духом буддизму до їх останніх основ».

Основні положення буддизму викладені в чотирьох шляхетних істинах:

1. життя неминуче пов'язане зі стражданнями - дукха або дуккха (санскр. दुःख, палі dukkhaṃ — «страждання», «фрустрація», «дискомфорт»);

2. причиною страждання є жага буття і чуттєвих насолод - дуккха самудая (санскр. समुदाय, палі dukkhasamudayo (samudayo — «виникнення», «походження», «поява»);

3. щоб уникнути страждань, слід звільнитися від цієї жаги буття - дуккха ніродга (санскр. निरोध, nirodha?, палі dukkhanirodho (nirodho — «припинення», «згасання», «притамування»);

4. і досягти повного заспокоєння — Ніббани (санскрит: Нірвани) - дуккха ніродга гаміні патіпада марга (санскр. मार्ग, mārga?, дослівно «шлях»); палі dukkhanirodhagāminī paṭipadā (gāminī — «той, що веде до», paṭipadā — «шлях», «практика»).

 

Висновки

За час існування людства виникла така кількість гіпотез про життя та про основні закономірності розвитку живих організмів, що сьогодні, можливо, вже практично не залишилося ніким не висвітлених прогалин.

Згідно релігійних вірувань, все існуюче у Всесвіті, в тому числі життя, було створене єдиною силою – Творцем, в результаті декількох актів надприроднього творіння в минулому. Організми, що населяють сьогодні Землю, походят від створених окремо основних типів живих істот. Створені види були з самого початку чудово організовані і наділені здатністю до деякої мінливості в певних межах (мікроеволюція). Подібних поглядів дотримується сьогодні більшість населення планети.

Релігія розглядаючи питання про походження життя, шукає відповідь головним чином на питання «з якою метою?» а не на питання «яким чином?» Якщо наука в пошуках істини широко використовує спостереження та експеримент, то богослов′я прагне до осягнення істини через надприроднє прозріння і віру. Тому креаціонізм впринципі, ненауковий, а спроби зіставляти його з науковими гіпотезами є методологічно некоректними.

Процес божественного творіння світу представляється як акт, який мав місце лише раз і тому не доступний для спостереження. У зв’язку з цим, концепція творіння не може бути однозначно ані доведена, ані спростована і існує поряд з науковими гіпотезами про походження життя. Разом з тим, детальне прочитання релігійних міфів про Творіння змушує залишати без пояснення величезну кількість спостережуваних біологією взаємозв’язків і закономірностей. Тому навіть серед віруючих вченних абсолютна більшість вважає, що Книгу Буття слід сприймати алегорично.

Алегоричний креаціонізм не стверджує, що події, викладенні в Священному Писанні, мали місце у фізичному світі. Замість цього пропонується вважати Книгу Буття поетичним виразом співвідношення духовних сутностей. При такому розумінні, релігійні ідеї не вступають в протиріччя з науковими даними, оскільки креаціонізм не претендує на статус наукової гіпотези.







©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.