 |
|
Самоуправління індивідуальним розвитком
Сьогодні багато людей розуміють необхідність адаптації до постійних змін в оточуючому середовищі, для більшості людей ця проблема перетворилася в особистісну. Це відбувається тому, що зрушення, що відбуваються в технологіях, організаційних структурах, змінах на ринку тощо постійно поглиблюються. Тому кожна людина вимушена розвивати свій потенціал – це основна вимога для виживання в конкурентному середовищі.
В міру того, як людина дорослішає, підвищується роль зовнішніх для нього факторів, а розвиток індивіда все більше залежить від його ініціативи.
Разом це робить проблему індивідуального розвитку чи не однією з головних в сучасних умовах.
Здатність до саморозвитку лише відносно залежить від уміння засвоювати академічні знання. Тому індивідуальний розвиток для різних людей має різний сенс.
Водночас, розвинені особистості характеризуються наступними рисами:
- беруть на себе відповідальність за свої дії і власний саморозвиток;
- задовольняють свої потреби без шкоди іншим людям;
- досягають значних успіхів в сфері діяльності, яка слугує для них об’єктом самовираження;
- активно насолоджуються життям;
- демонструють енергію і життєстійкість у власній повсякденній діяльності;
- відкриті змінам і новому життєвому досвіду.
Як зазначають фахівці з менеджменту, індивідуальний розвиток міцно базується на ідеї нереалізованого потенціалу.
Індивідуальний розвиток залежить від усунення природних обмежень не менш ніж від набуття нових навиків і знань. Серед багатьох факторів, які заважають людині реалізувати свій потенціал, виділяють такі:
1. Вплив родини. На початку життя діти накопичують знання про оточуючий світ. Для дитині властиво наслідувати поведінку батьків та інших значимих для них людей, відтворювати їх відношення. Сформовані в дитинстві установки міститься досить глибоко і людина може все життя прожити реалізуючи „програму”, яка закладена в її дитинстві.
2. Власна інерція. Любі зміни можливі лише за умов її подолання, що вимагає витрат енергії і наполегливості.
3. Передчасні розчарування. Бува, що людина починає займатися саморозвитком, але терпить невдачі, деморалізується. Коли людина займає позицію „нічого не можна зробити”, невдачі будуть повторюватися.
4. Недостатність підтримки. Підтримка інших людей допомагає подолати перешкоди, що виникають під час змін. Порівнюючи себе з іншими, люди краще усвідомлюють власні достоїнства.
5. Неадекватний зворотній зв’язок. Оцінюючи реакцію інших, яка може бути як позитивною, так і критичною, можна зробити відповідний висновок про власні дії і вчинки. Відсутність такої інформації є фактором, стримуючим розвиток людини.
6. Ворожість інших. Кожна людина має специфічні відносини з іншими, яки бажають зберегти свої відносини як з людиною, яку вони знають. Кожна зміна, що відбувається в вас, може загрожувати їм, або внести в їх життя дискомфорт. Часто, не розуміючи що з вами відбувається, люди прагнуть саботувати ваші намагання щось змінити.
7. Недостатність ресурсів. Є люди, які простіше, ніж інші, здійснюють різни зміни. Тому кожній людині слід об’єктивно оцінювати власні можливості і ресурси.
Отже, індивідуальний розвиток слід визначити як процес, в рамках якого людина набуває здатність керувати поточними подіями, формувати добрі і відкриті відносини з іншими людьми, мужньо і послідовно захищати свої погляди, сприймати життя у всій її красі. Індивідуальний розвиток – це боротьба із складнощами і прийняття ризику бути більш відкритим і правдивим у всіх сферах своєї життєдіяльності.
Люди, які займаються саморозвитком зазвичай дивуються, відкривши в собі багато властивостей, які раніше не проявлялися. Це можуть бути і позитивні, і протилежні їм почуття. Поступово людина починає розуміти, що часто недооцінювала власні можливості і власний потенціал.
Перший крок пізнання самого себе найбільш складний: потрібно прийняти рішення про вивчення власної натури, не знаючи результату зарані. У разі прийняття такого рішення логічним є питання: „А що робити далі ?” Точної формули немає, а успіх буде залежати від глибини вашого інтересу до себе.
До основних ідей як розпочати вдосконалення самоаналізу, можна віднести наступні:
1. Існує багато літератури про те, як відкрити себе і про психологію індивідуального розвитку. Підберіть таку літературу і читайте.
2. Інші люди знають про вас дуже багато, а їх небажання обговорювати свою думку про вас ґрунтується або на несміливості, або помилкової ввічливості. Наполягайте на крупній розмові, але побоюйтесь втомити ваших співрозмовників.
3. Зверніться до нового досвіду для того, щоб виявити свої реакції.
4. Можна багато взнати про себе, фіксуючи (записуючи) свої думки і перечитувати їх пізніше. Таким чином ви зможете отримати досить неочікувані результати.
5. Беріть участь в лекціях і дискусіях з питань індивідуального розвитку.
6. Можна багато взнати про себе застосовуючи майже любу форму фізичної активності і подолання фізичних перешкод.
7. Можна багато взнати про себе, ідентифікуючи людей, ситуації, види діяльності, які вам не подобаються. Такий контраст прояснює вашу позицію і зміцнює самосвідомість.
8. Ваше виховання здатне значною мірою впливати на ваші думки і почуття. Можна провести глибокий самоаналіз зустрічаючи друзів і відвідуючи місця вашого дитинства.
9. Досить цінні відомості можна отримати від вільного потоку почуттів і роздумів, які за асоціацією приходять в голову. Подібний підхід більш корисний, ніж намагання прогнозувати майбутнє.
Один з найбільш надійних способів більше взнати про себе – це зворотній зв’язок від оточуючих. Сутність зворотного зв’язку полягає в тому, що інформація про вплив поведінки людини на оточуючих дозволяє побачити наскільки є ефективним обраний спосіб поведінки.
До наріжних правил ефективного зворотного зв’язку відносяться наступні:
1. З намірами допомогти. У разі, коли зворотний зв’язок носить характер покарання, його цінність як засобу допомоги в індивідуальному розвитку зменшується.
2. Здійснення зворотного зв’язку має здійснюватися з повною персональною повагою до людини.
3. Зворотний зв’язок надається з більшою готовністю, у разі коли просять про нього прямо, без церемоній. Після такого запрошення набагато легше здійснити ефективний обмін думками.
4. Щоб бути корисним, зворотний зв’язок має бути цілеспрямований, виникати в конкретних ситуаціях і визначатися конкретними формами поведінки. Найбільш цінний зворотний зв’язок – прямий, відкритий, конкретний.
5. Щоб бути ефективним, зворотний зв’язок має бути глибоким. Недостатньо зачіпати лише верхній шар відносин. Лише повний вираз почуттів і реакцій дозволить людині оцінити реальні наслідки своєї поведінки.
6. У разі, коли у вашому висловленні присутня оцінка, то більшість людей відреагує саме на оцінку. Тому зворотний зв’язок найбільш корисний, коли спонукає людину до формулювання власної оцінки, а не сприйняттю чижих висновків.
7. Зворотний зв’язок буде корисним, коли людина бажає вас вислухати. Несвоєчасні зауваження можуть викликати взаємну недовіру і завадити процесу пізнання й спілкування.
8. Корисний зворотний зв’язок дозволяє людині вирішити, чи потрібно міняти той образ дій, якому вони слідували до цього часу. Буде корисним запропонувати людині альтернативні способи поведінки, які дозволять з’ясувати нові варіанти і шляхи розв’язання старих проблем.
9. Завжди, коли це є можливим, інформацію, отриману в результаті зворотного зв’язку, треба поділитися з іншими і таким чином перевірити, наскільки їх відчуття співпадають або суперечать отриманій інформації.
Застосовуючи зворотний зв’язок, можна формувати індивідуальне зростання, особливо для осіб, які виконують управлінські функції.
Достатньо важливим є аспект професійного саморозвитку. Після того як молода людина закінчує навчання він поступає на службу. В першій період вона має розв’язувати задачу з багатьма невідомими і може припуститись грубих помилок. До основних етапів професійного саморозвитку доцільно віднести такі:
1. Увійти в колектив і знайти своє місце в організації. Даний період можна порівняти з вивченням нової гри: існують правила, які треба зрозуміти і варіанти, які потрібно обрати. Це етап потребує швидкого самоосвіти і саморозвитку.
2. Боротьба і пошук визнання. На цьому етапі саморозвиток носить специфічний характер, оскільки можлива проблема подолання традицій, опанування новими професійними знаннями тощо.
3. Наступний етап – етап консолідації, коли особистісне визнання вже не є проблемою, але існує розширення сфери застосування власних здібностей, добиватися визнання потрібного і цінного співробітника. Саморозвиток на цьому етапі вимагає ціннісного переосмислення, навиків переоцінки важливості роботи.
Пізніше життєдіяльність вносить свої корективи і вимагає подальшого саморозвитку. Про те існує імовірність зупинки саморозвитку, що свідчить про відсутність визнання потенціалу особистості.
Особистість, в якої призупинився саморозвиток не має великих шансів досягти успіху в конкурентній боротьбі.
В наступній таблиці наведені характеристики особистості, саморозвиток якої призупинився і які активно само розвиваються:
| Призупинений саморозвиток | Активний саморозвиток |
| Ухиляється від відповідальності за навчання | Відповідає за навчання |
| Не вміє пізнати себе | Прагне вивчити себе |
| Не в змозі виділити час для саморозвитку | Виділяє час для саморозвитку |
| Ухиляється від перешкод | Вітає перешкоди |
| Не сприймає зворотний зв’язок | Шукає зворотний зв’язок |
| Уникає самоаналізу | Виділяє час для рефлексії |
| Подавляє свої почуття | Досліджує свої почуття |
| Не займається самоперевіркою | Оцінює власний досвід |
| Обмежує свої стимули | Читає і широко дискутує |
| Не знає свої можливості | Вірить у свій потенціал |
| Віддає перевагу ігровим відносинам | Намагається бути більш відкритим |
| Не підозрює про вплив на себе | Усвідомлює вплив на себе |
| Ігнорує професійний розвиток | Керує професійним розвитком |
| Не отримує задоволення від змін в роботі | Реагує на зміни в кар’єрі |
Один з найбільш цікавих аспектів саморозвитку полягає в тому, що жодна дія, яка здійснюється в цьому напряму не може бути завершена повною мірою. Саморозвиток – скоріше безперервний процес, ніж мета, яку слід досягнути.
Професійна діяльність в умовах конкурентного середовища постійно висуває до особистості нові вимоги, що передбачає високу здатність до саморозвитку. Водночас саморозвиток потрібний при прийнятті рішення про перехід на нове місце роботи, плануванні власної кар’єри, завжди, коли потрібно стати більш енергійним, і, нарешті, щоб впевнено почувати себе у конкурентній боротьбі.