 |
|
Розвиток ігор у XX столітті
Сьогодні організація сучасних Олімпійських ігор під силу лише економічно розвинутим країнам. Для проведення цього заходу обираються тільки ті міста, що мають необхідні спортивні споруди, а також можуть належним чином прийняти необхідну кількість гостей, Виносячи рішення про чергові ігри 1900— 1904 pp. у Парижі й Сент-Луїсі, МОК керувався тим, що в цих містах одночасно проводилися всесвітні виставки. Розрахунок був простий — обрані міста у Франції і США вже мали мінімально необхідні спортивні споруди, а підготовка до всесвітніх виставок забезпечувала умови для обслуговування туристів і учасників ігор.
На змаганнях ігор II Олімпіади в Парижі були показані досить високі результати. Однак розрахунки на використання вже існуючих споруд і поєднання Ігор із всесвітньою виставкою себе не виправдали. Змагання відбувалися на аренах, розташованих далеко одна від одної і не розрахованих на велику кількість глядачів. Легкоатлетам були відведені в Булонському лісі ґрунтові доріжки Ресінг-клубу, змагання з плавання проходили в Аньєрі, гімнастика — у Венсенському лісі, фехтування — у Тюільрі, теніс — на острові Пюто. Паризькі ігри стали частиною програми третьої Всесвітньої виставки. Вони привабили мало глядачів, були слабко висвітлені в пресі.
Ще менш ефективними виявилися ігри III Олімпіади, проведені вперше на Американському континенті в Сент-Луїсі, їх так само приурочили до всесвітньої виставки 1904 р. Переважну більшість учасників склали самі американці. Змагання проводилися головним чином на спортивних майданчиках університету Вашингтона, розрахованих на 40 тис. місць. Бігова доріжка стадіону мала пряму — 200 м. Плавці стартували в штучному руслі ріки на території виставки з наспіх збитого плоту. ЦІ ігри залишили малопомітний слід в історії олімпійського руху.
Організатори IV Олімпіади в Лондоні врахували помилки попередників. У столиці Великобританії за короткий термін був побудований стадіон «White-city» із трибуною на 100 тис. місць. На його території побудували стометровий плавальний басейн, арену для змагань борців і ковзанку зі штучним льодом.
Олімпійські ігри в Лондоні поклали початок спорудженню спортивних комплексів. Правильність цього рішення відразу підтвердили високі результати, показані спортсменами — учасниками IV Олімпійських ігор.
V Олімпіада була проведена в Стокгольмі. Чітка робота організаційного комітету, а головне — спеціально побудований королівський стадіон — принесли Іграм заслужений успіх. Малий розмір стадіону, дерев'яний козирок над трибунами створювали добру видимість І акустику. Стадіон був обладнаний круговими проходами і тунелями. Надалі спортивні комплекси, спеціально побудовані для проведення в них Олімпійських ігор, вирізнялися унікальністю форм І високим технічним оснащенням.
Ігри VII Олімпіади 1920 року відбулися в бельгійському місті Антверпені Олімпійський стадіон був вирішений як споруда міського призначення. Тут аматори спорту вперше спостерігали за хокейними матчами, проведеними на штучному льоду. Для змагання велосипедистів був обладнаний великий велодром «Garden-city». Ділянка каналу Вільбрек перетворилася на водний стадіон для змагань із веслування. Футбольний турнір проходив на стадіоні «Біршот» Там під час церемонії відкриття Олімпійських ігор був піднятий білий прапор із п'ятьма переплетеними кільцями, що символізують єдність спортсменів усіх континентів, і пролунала олімпійська присяга.
VIII Олімпійські ігри знову відбулися на території Франції. Цього разу ретельна підготовка до змагань проводилася в Парижі. Організаторами ігор був оголошений архітектурний конкурс на найкращий проект олімпійського стадіону. Переможцем конкурсу став М. Фор-Дюжарик. Він розробив проект стадіону на 100 тис. місць, з комплексом спортивних споруд для змагань із різних видів спорту й олімпійське селище для 2 тис. спортсменів. Проект реалізувати не вдалося, але він послужив стимулом для створення подібних комплексів у майбутньому. У передмісті Парижа для частини спортсменів були побудовані дерев'яні одноповерхові будинки з туалетами і душовими кабінами.
Ігри IX Олімпіади (1928 р.) відбулися в Амстердамі — великому економічному й культурному центрі Нідерландів. До ігор у межах міста був побудований стадіон, що примикав до міського парку. Олімпійський комплекс містив у собі басейн для плавання, тенісний корт, зали для боксу, боротьби, фехтування, тренувальні майданчики. Поблизу стадіону проходив канал із гаванню для яхт, був побудований готель.
Ігри X Олімпіади в американському місті Лос-Анджелес (1932 рік) позначені початком формування олімпійського комплексу міста, куди входили стадіон, плавальний басейн, олімпійське селище. Побудований в античному стилі стадіон «Колізей» (1923 р.) до олімпіади був реконструйований. Над центральною аркою стадіону горів олімпійський смолоскип.
Для розселення спортсменів уперше було споруджене олімпійське селище з 700 збірних житлових будиночків. Проживання спортсменів із різних країн в одному селищі сприяло встановленню тісних контактів і взаєморозуміння.
Однак віддаленість місця проведення Ігор від європейських країн і недостатній розвиток транспортних зв'язків негативно позначилися на числі учасників.
У 1932 році ігри XI Олімпіади вирішено було провести в Берліні. У 1933 році в Німеччині до влади прийшли нацисти, які почали використовувати підготовку Олімпіади у своїх пропагандистських цілях. Для проведення Ігор у Берліні був зведений комплекс, що вирізнявся надмірною пишнотою. Проект архітектора Вернера Марха на іграх був визнаний гідним золотої медалі.
XІV Олімпійські ігри, проведені в 1948 році в Лондоні, наочно продемонстрували, наскільки великим є потяг людей до миру і взаємного співробітництва.
Організовані в умовах жорсткого післявоєнного режиму економії, вони, однак, . привабили рекордне для того часу число країн-учасниць (59) і безліч туристів.
Нових спортивних споруджень до Ігор не побудували. Але вперше змагання з плавання проводилися в критому басейні.
У XV Олімпіаді 1952 р. у Хельсінкі, у числі 69 національних команд, уперше на олімпійську арену вийшли спортсмени Радянського Союзу. Дебютанти, усупереч прогнозам, домоглися вражаючих успіхів. У неофіційному заліку вони за очками розділили перші й другі місця із загальновизнаними фаворитами — спортсменами США.
Ігри XVI Олімпіади були вперше проведені на Австралійському континенті в Мельбурні. Віддаленість олімпійської столиці від переважної більшості розвинутих країн, своєрідні кліматичні умови створювали певні труднощі для учасників і гостей Ігор, що прибули на Зелений континент. Але організатори доклали багато старань, щоб подолати ці перешкоди. Високі спортивні досягнення, показані посланцями різних країн, стали найкращою оцінкою діяльності Оргкомітету.
Ігри XVII Олімпіади 1960 р. у Римі можна вважати початком нового напрямку в організації підготовки наступних олімпіад. Уперше була зроблена спроба охопити все коло питань, що підлягають вирішенню Організаційним комітетом. Поряд із підготовкою і будівництвом спортивних комплексів велику увагу приділили удосконалюванню інфраструктури олімпійської столиці — Рима.
У древньому місті проклали сучасні автомагістралі, ряд старих будинків І споруджень знесли, деякі найдавніші пам'ятки архітектури Рима були переобладнанні для проведення в них змагань з окремих видів спорту. Показові ігри Римської Олімпіади також тим, що з них велися телевізійні трансляції у деякі країни Європи.
При підготовці XVIII ігор у Токіо (1964 p.), було витрачено 2668 млн доларів.
Організатори Олімпійських ігор на Азіатському континенті підготували більше ПО різних об'єктів для змагань і тренувань спортсменів. Характерним для токійських ігор стало те, що в спортивному суддівстві була вперше використана електроніка. Новий етап у розвитку засобів масової інформації відкрили телевізійні передачі, трансльовані через супутники.
У 1968 р. Олімпійські ігри були проведені на території Латинської Америки. Місто Мехіко з честю виконало почесний обов'язок хазяїна XIX Ігор.
Організатори ігор XX Олімпіади в Мюнхені врахували досвід Риму, Токіо й Мехіко І зробили все можливе, щоб перевершити досягнення попередників. Олімпійський комплекс містив у собі оригінальної конструкції стадіон, універсальний палац спорту, криті велотрек і басейн. Крім того, був побудований стрілецький комплекс, гребний канал, іподром і ряд інших спортивних споруд. Організатори Ігор оголосили Мюнхен олімпійським центром коротких відстаней І зелених ландшафтів.
Головною ареною для XXII Олімпіади став московський стадіон у Лужниках. Організатори Ігор усебічно вивчили досвід своїх попередників, традиції Олімпійського руху. Для спортсменів-учасників були зведені величезні корпуси Олімпійського селища, у якому розміщалося до 15 тис. чоловік. До Москви спорудили нові під'їзні колії, протягли лінії метро, у кілька разів збільшили готельний фонд.
XXVII Олімпійські ігри знову пройшли в Австралії — у Сіднеї. Підготовка до змагань була проведена на найвищому рівні, оснащення відповідало останньому слову техніки. Єдине, із чим не змогла впоратися жодна технічна новинка, так це з кліматичними умовами. Здається, що це непідвладно нікому.
З давнини Олімпійські Ігри були головною спортивною подією всіх часів І народів. На період проведення Ігор усі країни припиняли війни, на землі панувала згода. Боротьба за звання найкращого велася гідними людьми І тільки в чесній боротьбі.
Багатовіковий олімпійський рух подолав чимало перешкод на своєму шляху, перебував колись навіть у забутті. Але незважаючи ні на що Олімпійські Ігри живі й донині. Звичайно, це вже не ті змагання, не те вшановування переможців. Важко сьогодні уявити, наприклад, в'їзд чемпіона в рідне місто через пролам у стіні.
У наші дні Олімпіади — одна з найбільших подій у світі. Ігри технічно оснащені — за результатами стежать комп'ютери і телекамери, час визначається ся з точністю до тисячних часток секунди. Аматори спорту в будь-якому куточку світу можуть приєднатися до всесвітнього свята — супутникові антен» спрямовані на всі сторони світу. З удосконалюванням спортивного устаткування, удосконалюються і види спорту. До розряду олімпійських вводяться нові спортивні ігри.
За останні роки олімпійський рух набув грандіозних масштабів, і столиці Ігор на час їхнього