Українська мово, ненько ти моя

Я тебе кохаю, донька я твоя

Ти мене зростила і ведеш в поля

Вічно пам'ятати буду тебе я

Під небом синім, у полях широких

Неньки рідна мова , квітне у ланах

Ти мене зростила у важких кайданах

Волю ти здобула, на гірких вітрах

Т. Шевченко

Історія свята
Свято встановлено 6 листопада 1997 року, коли президент України Леонід Кучма на підтримку ініціативі громадських організацій та з урахуванням важливої ролі української мови в консолідації українського суспільства видав Указ № 1241/97 “Про День української писемності та мови”. В Указі зазначено: “Установити в Україні День української писемності та мови, який відзначати щорічно 9 листопада в день вшанування пам’яті Преподобного Нестора Літописця

Особливості відзначення свята У День української писемності та мови:
покладають квіти до пам’ятника Несторові Літописцю;
відзначають найкращих популяризаторів українського слова;
заохочують видавництва, які випускають літературу українською мовою;
Стартує Міжнародний конкурс знавців української мови імені Петра Яцика
В бібліотеках презентують книжкові виставки до свята

Ізборник Святослава
В цьому році виконується 935 років (1076) “Ізборника Святослава – одного з найдавніших у Київській Русі рукописних збірників літературних творів різного змісту, складених в Києві на основі рукописів бібліотеки Софійського собору, як перекладених, так і оригінальних

Пересопницьке Євангеліє
450 років (1556-1561). Створення рукописної книги “Пересопницьке Євангеліє” – визначної пам’ятки староукраїнської мови та мистецтва, одного з перших українських перекладів канонічного тексту із старослов’янського оригіналу, здійсненого Михайлом Василевичем та архімандритом Пересопницького монастиря (на Волині) Григорієм.

Острозька Біблія
430 років (1581) Перше повне видання “Острозької Біблії”, віддрукованої староукраїнською мовою в Острозі друкарем Іваном Федоровим на кошти К.К.Острозького

Остромирово Євангеліє
Найдавніша з церковнослов’янських книг Київської Русі, що дійшла до нашого часу.
Євангеліє написане кирилицею, 294 пергаментних аркуші мають 8 вершків завдовжки та майже 7 вершків завширшки (35 х 30 см)
Сторінки прикрашені заставками та буквицями
Текст у книзі написаний у 2 стовпчики по 18 рядків у кожному, крупним уставом.
Заголовки писані середнім уставом, післямова – дрібним.

Повість минулих літ
Найвидатнішим історичним твором Київської Русі і видатним вітчизняним літописом серед збережених є "Повість минулих літ", написана ченцем Києво-Печерського монастиря Нестором у 1113 р.

Іван Котляревський
Котляревський, І. Енеїда: поема/Котляревський.- К.: Дніпро, 1988.- 277 с.
У поемі класика української літератури сатирично зображено широку картину життя всіх верств феодально-кріпосницького суспільства кінця ХVIII початку XIX ст.

Григорій Квітка-Основ’яненко
Гончар О.І. Григорій Квітка-Основ’яненко: літературний портрет/ О. І. Гончар.- К.: Дніпро, 1964.- 145 с.
У пропонованому нарисі оглядається життєвий шлях, творчі принципи Г.Ф.Квітки-Основ’яненко, дається аналіз найвизначніших творів письменника: “Марусі”, “Конотопської відьми”, “Сватання на Гончарівці” та ін., розкриваються засоби їх художнього впливу на читача й глядача.

О мово моя !
О місячне сяйво і спів солов’я,
Півонії, мальви, жоржини!
Моря брилі антів, це – мова моя,
Це – мова моєї Вкраїни.
Яка у ній сила – і кличе, й сія,
Яка в ній мелодія лине
В натхнення хвилини! О мово моя,
Душа голосна України!
Ти - сурми на сонці, ти – стягів гаї,
Ти – вибухів огненних повна.
Це – матері мова. Я звуки твої
Люблю, наче очі дитини…
О мово вкраїнська! Хто любить її,
Той любить мою Україну.
В. Сосюра

Заповіт

Як умру, то поховайте Мене на могилі Серед степу широкого На Вкраїні милій, Щоб лани широкополі, І Дніпро, і кручі Було видно, було чути, Як реве ревучий. Як понесе з України У синєє море Кров ворожу... отойді я І лани і гори —

Все покину, і полину До самого Бога Молитися... а до того Я не знаю Бога. Поховайте та вставайте, Кайдани порвіте І вражою злою кров’ю Волю окропіте. І мене в сем’ї великій, В сем’ї вольній, новій, Не забудьте пом’янути Незлим тихим словом. Т. Шевченко

· Мова кожного народу неповторна і — своя; в ній гримлять громи в негоду, в тиші — трелі солов’я.На своїй природній мові і потоки гомонять; зелен-клени у діброві по-кленовому шумлять

· Солов’їну, барвінкову, колосисту — на віки — українську рідну мову в дар мені дали батьки.Берегти її, плекати буду всюди й повсякчас, — бо ж єдина — так, як мати, — мова в кожного із нас! О.Забужко

Мова, наша мова, мова кольорова,

В ній гроза травнева, тиша вечорова.

Мова наша, мова - літ минулих повість,

Вічно юна мудрість, сива наша совість

Мова, наша мова - мрійнику - жар-птиця,

Грішнику - спокута, спраглому - криниця.

А для мене, мово, ти - як синє море,

У якому тоне і печаль, і горе
Мова наша, мова - пісня стоголоса:

Нею мріють весни, нею плаче осінь.

Нею марять зими, нею кличе літо,

В ній криваві рими, сльози "Заповіту"

Я без тебе, мово, - без зерна полова,

Соняшник без сонця, без птахів діброва.

Як вогонь, у серці я несу в майбутнє

Незгасиму мову, слово незабутнє.
Ю. Рибчинський