Здавалка
Главная | Обратная связь

Провідна діяльність молодшого школяра та новоутворення



Молодший школяр активно включений в різні види діяльності - ігрову, трудову, заняття спортом і мистецтвом. Проте провідне значення в молодшому шкільному віці набуває навчання. Навчальна діяльність не зводиться до відвідування навчального закладу або набуття знань як таких. Знання можуть бути побічним продуктом гри, відпочинку або праці. Навчальна діяльність - цілеспрямована діяльність учнів, результатом якої є розвиток особистості, інтелекту, здібностей, засвоєння знань, оволодіння уміннями та навичками. Навчальна діяльність складна за структурою і до початку шкільного навчання тільки починає складатися.

Структура навчальної діяльності включає:

- Мотиви;

- Навчальні завдання;

- Навчальні дії;

- Дії контролю;

- Дії оцінки.

Мотиви навчальної діяльності в молодшому шкільному віці. Для здійснення діяльності необхідна сформованість мотиваційної сфери; як правило, це система різноманітних потреб, мотивів, цілей, інтересів. Дитина часто приходить до школи з мотивом «стати школярем», отримати новий, більш дорослий статус. І на перших порах мотивуюча сила цієї тенденції може бути дуже сильна.

«Хлопчик, семи років, енергійний, рухливий, непосидючий, лівша. Передбачаючи труднощі з освоєнням письма, з дрібною моторикою, його мати протягом літніх місяців всілякими способами намагається зацікавити його малюванням, розфарбовуванням, ліпленням. Однак тривалість занять виявляється дуже невелика, десять-п'ятнадцять хвилин, і дитина знаходить для себе більш захоплюючу справу. «Як же він зможе працювати на уроці», - скрушно думає мати. І ось приходить вересень. Перший день - три уроки, а вже з наступного - чотири або п'ять. Щодня домашнє завдання - ще на дві-три години. І разюче терпіння новоспеченого школяра, прагнення виконати все, що задано. (А в короткі перерви між домашніми завданнями він буквально кидається до своїх іграшок, солдатиків і машинок, Однак через деякий час позиція школяра стає типовою; зазначений мотив поступово втрачає значення.

В основі навчально-пізнавальних мотивів лежать пізнавальна потреба і потреба в саморозвитку. Це інтерес до змістовної сторони навчальної діяльності, до того, що вивчається, і інтерес до процесу навчальної діяльності - як, якими способами вирішуються навчальні завдання. Це також мотив власного росту, самовдосконалення, розвитку своїх здібностей

Другий компонент - навчальне завдання, тобто система завдань, при виконанні яких дитина освоює найбільш загальні способи дії. Навчальне завдання необхідно відрізняти від окремих завдань. Зазвичай діти, вирішуючи багато конкретних завдань, самі стихійно відкривають для себе загальний спосіб їх вирішення, причому цей спосіб виявляється усвідомленим у різній мірі у різних учнів, і вони припускаються помилок, вирішуючи аналогічні завдання. Розвиваюче навчання передбачає спільне "відкриття" і формулювання дітьми і вчителем загального способу вирішення цілого класу задач. У цьому випадку загальний спосіб засвоюється як зразок і легше переноситься на інші завдання даного класу, навчальна робота стає більш продуктивною, а помилки трапляються не так часто і швидше зникають. Способи навчання школяра самостійному виділенню навчальної задачі:

запитання про те, чому навчилися на уроці;

роз'яснення змісту виконання окремих вправ (навіщо воно потрібно);

порівняння завдань різного типу на одне і те ж правило;

використання прийому перспективи (планування просування по темах) і ретроспективи (порівняння нових умінь і здібностей з тим рівнем, що був раніше).

Навчальні дії - це прийоми навчальної роботи. Одні з них мають загальний характер, застосовуються при вивченні різних навчальних предметів (такі прийоми заучування - від буквального, механічного до складних форм опосередкованого запам'ятовування). Інші - предметно-специфічні (звуко-літерний аналіз). Введення вчителем нових, більш прогресивних прийомів навчальної роботи, пов'язаних з логічною обробкою матеріалу, має важливе значення.

Дії контролю (вказівка ​​на правильність виконання) та самоконтролю, (дії звірення, співвіднесення власних дій із зразком, який дає вчитель). Основний напрямок розвитку контрольної частини діяльності пов'язано з поступовою передачею самому учневі функцій контролю у все більш розширеній сфері.

Дії оцінки та самооцінки пов'язані з визначенням того, чи досягнутий результат, наскільки успішно виконана навчальна задача. Підведення підсумків вивченого необхідно організувати так, щоб учні відчували емоційне задоволення, радість подолання труднощів і пізнання нового. Зазвичай функція оцінювання виконується вчителем - в розгорнутій словесній формі або у вигляді позначки, але для виникнення уміння самостійно оцінювати свою роботу корисно використовувати різні форми самоконтролю (складання схеми пройденого матеріалу; формулювання питань для перевірки рівня засвоєння; оглядові доповіді з окремих аспектів теми і ін ).

На розвиток особистості молодшого школяра вплива­ють й інші види діяльності. Його інтерес, наприклад, до різних видів художньої діяльності (мовлення, малювання, заняття музикою, ліплення, виготовлення аплікацій) зу­мовлений не тільки доступністю і привабливістю цих за­нять, а й віковими особливостями дітей..

Новоутворення молодшого шкільного віку. В процесі навчальної діяльності розвиваються основні психологічні новоутворення молодшого шкільного віку: довільність психічних процесів, внутрішній план дій, уміння органі­зовувати навчальну діяльність, рефлексія.

Довільність психічних процесів у молодшого школя­ра. У цьому віці центром психічного розвитку дитини стає формування довільності всіх психічних процесів (пам'яті, уваги, мислення, організації діяльності) їх інтелектуалі­зація, внутрішнє опосередкування відбуваються завдяки первинному засвоєнню системи понять. Довільність вияв­ляється в умінні свідомо ставити цілі, шукати і знаходити засоби їх досягнення, долати труднощі та перешкоди. Про­тягом усього молодшого шкільного віку дитина вчиться керувати своєю поведінкою, психічними процесами, адже вимоги до неї з перших днів перебування у школі передба­чають досить високий рівень довільності. Тому молодший школяр долає свої бажання і здатен керувати своєю пове­дінкою на основі заданих зразків, що сприяє розвитку до­вільності як особливої властивості психічних процесів і поведінки.

Внутрішній план дій молодшого школяра. Виконую­чи завдання з різних навчальних предметів, діти шукають найзручніші способи, обирають і зіставляють варіанти дій, планують їх порядок та засоби реалізації. Чим більше ета­пів власних дій може передбачити школяр, чим старанні­ше він може зіставити їх варіанти, тим успішніше контро­люватиме розв'язання завдань. Необхідність контролю та самоконтролю, словесного звіту, самооцінки в навчальній діяльності створюють сприятливі умови для формування у молодших школярів здатності до планування і виконання дій подумки.

Уміння молодшого школяра організовувати навчаль­ну діяльність. Поряд із засвоєнням змісту наукових по­нять дитина оволодіває способами організації нового для неї виду діяльності — навчання. Планування, контроль, самооцінювання набувають іншого змісту, бо дія в системі наукових понять передбачає чітке виокремлення взаємо­пов'язаних етапів.

Навчатися вчитися є одним з основних завдань молод­шого школяра, що передбачає засвоєння такий дій:

1) самоконтроль, суть якого полягає у співставленні дитиною своїх навчальних дій та їх результатів із зданими вчителем зразків і еталонів. Самооцінювання, змістом якого є фіксування відпо­відності чи невідповідності результатів засвоєних знань, опанованих навичок вимогам навчальної ситуації;

2) самоорганізація у вивченні навчального матеріалу, підготовці до контрольних і самостійних робіт, виконанні творчих завдань тощо, що передбачає уміння планувати час, організовувати свою діяльність, контролювати й оці­нювати її результати;

3) усвідомлення мети і способів навчання у школі та вдома, що є передумовою осмисленої, цілеспрямованої й ефективної навчальної діяльності.

Засвоєння цих дій означає, що молодший школяр із об'єкта навчання стає його суб'єктом, хоч самодостатнім у цій діяльності він стане пізніше.

Рефлексія молодшого школяра. У дітей молодшого шкільного віку виникає усвідомлення власних дій, психіч­них станів. Особливість їх навчальної діяльності полягає в тому, що школярі повинні обґрунтовувати правильність своїх висловлювань і дій. Багато прийомів такого обґрунту­вання показує вчитель. Необхідність розрізняти зразки суджень і самостійні спроби в їх побудові сприяють форму­ванню у молодших школярів уміння ніби збоку розглядати й оцінювати власні думки та дії. Це вміння є основою реф­лексії (лат. reflexio — відображення) — осмислення своїх суджень і вчинків з точки зору їх відповідності задуму та умовам діяльності; самоаналіз. Свідченням її є здатність бачити особливості власних дій, робити їх предметом аналі­зу, порівнювати з діями інших людей. Якщо дошкільник здебільшого орієнтується на індивідуальний досвід, то мо­лодший школяр починає орієнтуватися на загальнокуль­турні зразки, якими він оволодіває у взаємодії з дорослими та ровесниками.

За концепцією Е. Еріксона, у молодшому шкільному віці формуються такі важливі особистісні утворення, як почуття соціальної і психологічної компетенції (за неспри­ятливого розвитку — соціальної і психологічної неповно­цінності, неспроможності), а також почуття диференціації своїх можливостей. На його думку, стимулювання в цей період компетентності є важливим фактором формування особистості.

У молодшому шкільному віці всі ці новоутворення ще недостатньо сформовані, однак завдяки їм психіка дитини досягає необхідного для навчання в середній школі рівня розвитку.

 







©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.