 |
|
ІСУСА ХРИСТА РОЗІП'ЯЛИ
Нарешті Спаситель зійшов на насип, що відділяв вершину від решти гори. Коли святі жінки побачили, як вели Господа, вони дали гроші одному чоловікові, щоб той через катів передав Спасителеві посудину з освіжаючим напоєм, аби хоч трохи полегшити Його страждання. Але негідники самі випили вино.
Кати мали з собою дві посудини темного кольору. В одній - оцет та жовч, у другій - вино, спирт та миро. Вони приклали до вуст Спасителя першу, але Він спробував і відштовхнув її.
Кати зірвали одяг, що покривав рамена Спасителя, зняли пояс, на якому тримались мотузки. Його власний пояс та нараменники, що були на Ньому. Брутально зірвали з Тіла туніку через покриту закривавленими
Ранами Голову, нараменник, оголивши покриті Ранами груди. На Його плечі була глибока аж до кістки Рана — від тяжкого Хреста. Просякнуті Кров'ю шматочки вовни прилипли до Його Ран.
Кати розпростерли Спасителя на Хресті. Живе втілення Страждання, Він Сам ліг на нього. Вони поклали Господа на спину. Один з катів вперся коліном в груди Спасителя, інший тримав розкритою долоню, яка інстинктивно стискалась, третій увігнав великий та довгий цвях в руку, яка так часто благословляла та зцілювала.
Жалібний та стриманий стогін виривався з вуст Спасителя. Його Кров стікала на руки катів. Пресвята Діва тихо стогнала, і здавалось, що Вона майже непритомна (Вона відчувала всі страждання Свого Сина).
Спасителя розіп'яли. Він стогнав і не припиняв молитися, повторюючи пророцтва та псалми, що якраз в ці хвилини збувалися на Ньому.
Голова Його впала на груди, а терновий вінок заважав Йому підняти Голову без страждань. Груди Господа були розірвані, плечі, лікті, зап'ястя рук витягнуті та викручені. З відкритих Ран на руках Кров текла потоками, а груди були розірвані так, що навіть виднілись оголені ребра.
Незважаючи на величезну кількість Ран, які мали спотворити Його, Тіло Господа і на Хресті зберігало вигляд шляхетності, благості, гідності та благодаті, що розчулювало серце до сліз. Син Бога живого, вічна Любов, що офірувалася в часі, був прекрасним, дивним в чистоті та святості Своїй, в тілі Ягняти Божого, що проливало Свою Кров, обтяжену гріхами усіх людей справіку.
О пів на першу сонце раптом затьмарилось. Небо потемніло. З'явились зірки й почали світити червонястим світлом.
В суцільній темряві і тиші, серед жаху, що оповив серця, Спаситель страждав один, без утіхи. Він відчував те, що серед найгірших страждань терпить людина, зовсім залишена без утіхи небесної та земної. Лише віра, надія і любов підтримують душу серед пустелі випробувань та смертельного жаху.
Своїми Хресними Страстями Спаситель вистраждав нам ласку переможно зносити важке випробування повної опущеності, бо Господь Своєю бідністю та муками за нас, грішників, приєднав нас до Тіла Святої Церкви. І, приєднані до неї, ми можемо не боятися повного відчаю в нашу останню хвилину, коли навколо темрява і немає утіхи, немає світла...
Сім пророчих слів, промовлених Спасителем під час розп'яття:
— До своїх ворогів: „Отче, прости їм, бо не знають, що творять!" і продовжував мовчки молитись за них.
— Розкаяному розбійнику Дісмасу: „Істинно кажу тобі: ще сьогодні будеш зі Мною в раю".
— Страждальній Матері: „Жінко, ось син Твій, він буде Твоїм сином, наче б Ти справді дала йому життя",
— а учневі Іванові — „Ось Матір твоя".
— Відчуваючи свою покинутість промовив до Отця Небесного з тугою: „Боже Мій, Боже Мій! Чому Ти залишив Мене?"
— Будучи зовсім виснаженим промовив: „Я спраглий". „Мої близькі не здогадались дати Мені склянку води. Так і мало бути , щоб збулось написане".
— Останніми були слова: „Здійснилося". Відтак підняв Свою Голову і голосно вигукнув: „Отче Мій! В руки Твої віддаю душу Свою".
І вигук цей водночас гучний і короткий, наче пронизав Землю та Небо. Голос Божий — Голос урочистий і страшний — почувся серед мовчазної природи. Здійснилося! Душа Спасителя покинула Його Тіло і яскравою блискавкою спустилась вздовж Хреста в глибину землі в супроводі осяяних Ангелів, щоб проникнути в пекло.
Останній вигук Спасителя вразив усіх, хто чув його. Земля розверзлась, віддаючи свідчення Своєму Творцю і меч скорботи пронизав душі тих, хто любив Христа.
Друзі помогли підвестись Страждальній Матері. Вона знову відкрила Свої очі і побачила Тіло Свого Сина, зачатого від Святого Духа, Тіло від її Тіла, Серце від її Серця, святий храм, створений Силою Божою в її лоні і тепер зруйнований, позбавлений всієї Своєї краси! Відлучений від душі, підвладний законові природи, якої Він був Творцем в її досконалості, природи, зруйнованої гріхом людини.
Пречиста Богоматір мала побачити Його розтерзаного, спотвореного, зганьбленого руками тих, кого Він хотів врятувати і відродити, для чого й прийшов на світ. Принижений, зневажений, на Хресті Він був поміж вбивцями -розбійниками. Він, Спаситель, був подібний на хворого на проказу. Він — втілення Краси, Істини та Любові!
Отче наш...
Богородице Діво, радуйся...(10разів)
Слава Отцю і Сину і Святому Духові...
О наш любий Ісусе...
Свята і Непорочно Зачата...
О Мати Божа...
Прийди, Святий Духу, прийди...
Під Твою милість прибігаємо, Богородице Діво...