Здавалка
Главная | Обратная связь

Зміст технології розвивального навчання



Для того, щоб вчитель розробив програму розвивального навчання, потрібно:

1) вийти за межі встановленої навчальної програми;

2) дати змогу учневі займатися тими видами діяльності, що викликають в нього більший інтерес;

3) самостійно визначити інтенсивність та обсяг діяльності;

4) менше допомагати учню;

5) поставити перед собою завдання та оволодіти необхідними методами та навичками їх застосування;

6) працювати з класом, починаючи із стартової діагностики з предмета (тест із шести завдань);

7) визначати типи завдань для різних груп учнів.

Завдання вчителя – допомогти учневі сформувати такий рівень розумової діяльності та перейти на більш високий (різнорівневі завдання). Готуючись до уроку учитель повинен продумувати та організовувати так навчальну діяльність, щоб:

·відбувався розвиток процесів сприйняття;

·учні оволодівали всім;

·в учнів поступово нагромаджувався індивідуальний досвід пошукової діяльності;

·розвивалася уява;

·формувались якості для комбінування, конструювання, перетворення.

Для організації розвивального навчання слід використовувати методи, які викликають найбільший інтерес в учнів: проблемні, пошукові, дослідницькі; вони сприяють розвитку творчого мислення та уяви.

Ефективності уроку сприяють такі психологічні умови його підготовки, за яких вчитель мусить вивчати, визначати, знати:

- рівень розумового розвитку учнів

- їх ставлення до навчання:

- вміння самостійно організовувати свою розумову діяльність:

- творче самопочуття на уроці:

- психологічний контакт з класом:

- вміння вчителя організувати пізнавальну діяльність учнів.

Реалізуючи принципи розвиваючого навчання, вчитель повинен використовувати різноманітні методи і прийоми.

Добрий результат дає колективний засіб навчання. Він здійснюється в ході спілкування в динамічних парах.

Особливості методики:

·одночасно вивчається в класі багато тем:

·перед кожним учнем ставиться мета (оволодіти матеріалом статті так, щоб можна було самостійно розпости, відповідати на поставлені запитання):

·під час уроку учень опрацьовує почергово з декількома товаришами тему, виступаючи то в ролі слухача(учень), то в ролі розповідача (вчитель):

·підсумковий контроль проводить вчитель з декількома учнями.

Колективний засіб навчання дає змогу учневі виступати суб’єкта і об’єкта. Навчання відбувається відповідно до індивідуальних особливостей: діти вчаться розповідати, розмірковувати, доводити; розвиваються педагогічні здібності.

Педагогічно доцільно в методиці розвивального навчання використовувати педагогічні паузи. На початку спілкування – початкова пауза, щоб звикнути до педагога, виявити бажання працювати з ним і зараз. Розвивальне навчання вимагає від педагога уміння створити умови пізнання, тобто створити такі ситуації, коли повинен здійснитися «вибух здогаду».

Для того, щоб виникло колективне мислення з проставленої проблеми, вчитель повинен вміти тримати «паузу незнання», дуже важливо дати розгорнутись колективній думці, що спонукає особистість працювати швидше, організованіше, сконцентровуватись на проблемі. Використавши це, вчитель виконає головну мету розвивального навчання – формування вміння вчитися – загальної здатності, яка в подальшому дозволить учням самостійно володіти будь-якими знаннями.

Запровадження нових освітніх технологій допомагає створенню комфортних умов перебування дитини у школі, розробленню нових підходів до особи дитини і забезпеченню її всебічного розвитку.

В системі розвивального навчання ( РН ) є своя типологія і структурауроків.

1. Створення ситуації успіху ( СУ ) – оцінка попереднього способу дії і того, чи вміємо ним користуватися .

2. Створення ситуації розриву ( СР ) – пропонується завдання , зовні схоже на попереднє, але в корені – ні.

3. Аналіз умов – аналіз того, що було в попередньому способі , що дозволяло нам виконувати завдання, а зараз – ні.

4. Постановка навчальної задачі. Учитель підводить дітей до моменту, що вони самі формулюють навчальну задачу: « Треба знайти такий спосіб, щоб можна було…».Цю задачу фіксують коротко і стисло у модельній формі ( знаковій чи графічній). Це є міст до наступного уроку або етапу уроку.

5. Аналіз умов рішення задач, щоб знайти, відкрити новий спосіб дії.

6. Моделювання і перетворення моделі.

7. Контроль способу – перевірка на практиці відкритого способу.

8. Оцінка способу – як я та інші вміють користуватися відкритим способом.

З цих етапів випливають і різні типи уроків:

  • Постановки навчальної задачі
  • Аналіз умов, рішення задачі, моделювання відкритого способу
  • Моделювання способу
  • Постановки і рішення навчальної задачі
  • Рішення конкретно-практичних задач
  • Урок контролю і оцінки способу






©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.