 |
|
Динга «Методика вироблення навичок шкільного читання»
Ствердну відповідь на це питання дає методика, розроблена педагогічним колективом під керівництвом вчителя Б. В. Динги. Всі учні цієї школи, закінчуючи 1 клас, читають уголос новий текст у найвищому для вказаного віку темпі - до 150 слів на хвилину.
У системі Б. В. Динги передбачено велику кількість вправ для формування навичок правильного, свідомого і виразного читання. Проте швидкість визначена найголовнішою якістю. Переконатись у цьому можна, розглянувши залежність свідомого читання від швидкості. Дочитавши речення до кінця, потім нелегко пригадати, з чого воно починалося, особливо - довге. Ще важче у пам'яті втримати прочитану сторінку. Отож для усвідомлення змісту потрібне цілісне сприйняття тексту, а це, в свою чергу, залежить від швидкості читання.
Чи впливає швидкість на виразність читання? Швидко читаючи дитина бачить текст наперед і думає над змістом та засобами мовної виразності для передачі його слухачам. Виходить, запорука виразності – швидкість.
Швидкість читання істотно впливає на якість запам'ятовування матеріалу: увага школяра спрямована не власне сам процес, а на сприйняття прочитаного.
При повільному читанні діти просто гублять початок фрази, ще не дочитавши її до кінця. Уявімо: уже в 9 класі обсяг домашніх завдань становить у середньому 6 500 слів. Неважко підрахувати, що учень, читаючи в темпі 80 слів за хвилину, витратить (якщо читати без упину) 1 годину 20 хвилин на те, щоб лише раз прочитати тексти. Але оскільки така низька швидкість заважає сприйняттю, то школяр мусить читати повторно, можливо, і втретє. Ось чому діти, які опановують до 90 слів за хвилину, вчать уроки вряди-годи, а ті, хто читає ще повільніше, практично взагалі не в змозі їх готувати.
Практика багатьох шкіл свідчить, що до школи приходять діти з різним рівнем готовності вчитися. Відмінності між ними досить великі. Вже серед першокласників виділяють групи дітей зі значним діапазоном індивідуальних виявів. Особливо це помітно щодо сформованості навички читання:
- завжди є невеликий відсоток дітей, які читають вільно;
- певний відсоток дітей, які ще до школи оволоділи способом читання складами і словами;
- більшість становлять діти, які знають букви, але не можуть утворити склад або плутають звукові значення літер.
2) Методика І.Г.Пальченка.
Передбачає роботу з дітьми, які мають техніку читання 0 – 10 слів (пропонує слухання читання вчителя, читання за ведучим, читання в парі, з пришвидшенням темпу, переказ з опорою на текст, читання з переходом на невідомий уривок).
На думку І.Г. Пальченка, щоб навчити дитину виразно читати, треба спочатку розвивати її здібності до цієї навички.
3) Методики І. Т. Федоренка.
Головне – не тривалість, а частота тренувальних вправ. Домашнє тренування має містити 3 порції вправ, кожна порція – через одну-дві години, ефективність цієї роботи вища, ніж півторагодинне читання за один прийом. Це прийом навчання дітей, що читають неохоче або мають великі труднощі в процесі читання.
Розвиток оперативної пам'яті. Часто дитина, читаючи речення, особливо з шести-семи слів, не може усвідомити його змісту. Розвиток оперативної пам'яті забезпечується за допомогою зорових і слухових диктантів, методика проведення яких подана далі.
Багаторазове щоденне читання скоромовкою, парами, у два голоси, з постукуванням, з однієї книжки трьох рядків з переходом до читання 5-10 рядків незнайомого тексту. Мета – підняти темп читання вголос до 300 слів за хвилину. З розвитком навички швидкого читання вправа ускладнюється. Читання в парі замінюється індивідуальним багаторазовим читанням трьох рядків з постукуванням і подальшим переходом до читання половини сторінки тексту. Під час читання вголос слід прагнути, щоб діти читали зі швидкістю 300 слів за хвилину. Але треба стежити за тим, аби вони не гули, а виразно вимовляли приголосні та наголошені звуки.
Щоденне домашнє завдання - читати скоромовкою уривок тексту, починаючи також з трьох рядків і поступово переходячи до половини сторінки тексту. Можна визначити час, за який діти мають удома навчитися читати заданий уривок, з урахуванням того, що вони мають читати зі швидкістю 250-300 слів за хвилину. Виконання цього домашнього завдання обов'язково (!) щоденно перевіряється.
Наприкінці кожного заняття проводяться багаторазові стимулюючі самозаміри техніки читання вголос і мовчки. Одержані показники діти записують до зошитів.
Зорові диктанти. Ці письмові вправи доцільно використовувати і для формування навичок чистописання. 18 наборів розраховані на 54 дні.
Нарощування речень відбувається поступово, по одній-дві літери. Вправа виконується щоденно на уроках мови. Методика така: речення показують дітям на кілька секунд, потім вони записують його. Текст зорового диктанту швидко прочитується учнями мовчки. Дітей попереджають, що при цьому не можна рухати губами, промовляти закінчення слів. Треба привчати їх сприймати одразу два-три, а потім і три-чотири слова. Кожне речення записується з нового рядка, бо потім їх прочитують скоромовкою. Дітей слід попередити, що записувати вони мають тільки те, що запам'ятали, в жодному разі не потрібно підглядати в сусіда, краще наступного дня постаратися запам'ятати більше. Не слід сварити дітей, якщо вони не змогли запам'ятати або записати речення. Потрібно налаштовувати їх на те, що вони поступово навчаться запам'ятовувати речення з одного прочитування. Один набір речень пишеться стільки днів, скільки потрібно для того, аби переважна більшість учнів написала його без помилок.
Також доречно звертати увагу дітей під час написання зорових і слухових диктантів на правила правопису.
Коли набір речень записаний, учням пропонують прочитати їх скоромовкою зі швидким постукуванням ручкою або олівцем. Кожне речення читається 6 разів з прискоренням. Читати всі 6 речень поспіль не рекомендується, бо швидкість у такому разі зростає повільно і на виконання вправи витрачається багато часу.
Особливу увагу слід звернути на навчання дітей швидко стукати під час читання. Тут теж є певні секрети. Учням слід розповісти, що постукуючи, лікоть краще покласти на парту, долоню притиснути до поверхні парти. Олівець або ручку беруть великим і вказівним пальцями за нижній кінець, щоб помах був мінімальним, легко стискують. Під час постукування рухаються тільки пальці.
Після виконання вправи діти ланцюжком читають речення, а вчитель коригує швидкість і вимову.
Цей вид роботи можна запроваджувати на уроках читання.
Слухові диктанти. Речення для слухових диктантів добираються аналогічно до зорових диктантів. Записуються й опрацьовуються вони також таким чином, як і зорові диктанти. Кожне речення диктується дітям лише раз, після чого вони повинні його записати так, як запам'ятали. Потім ці речення також прочитуються скоромовкою.
Доцільно на одному уроці використовувати один набір речень із зорових диктантів і один - зі слухових. Усього виходить 12 речень.
Покращенню техніки читання сприяє й така вправа, як швидке списування тексту. Вона має на меті формування навичок чистописання (процеси читання й письма тісно пов'язані між собою) та водночас сприяє підвищенню аналітико-синтетичних процесів. Широке ЇЇ застосування, а також читання скоромовки дає можливість скоротити час навчання дітей, які погано читають, відстають у розвитку, швидкочитанні.
Урізноманітнюють завдання із швидкочитання такі вправи.
"Струмочок" - діти читають у темпі скоромовок ланцюжком по одному реченню або по одному рядку тексту.
"Дощик, дощ, злива" – за сигналом "дощик" читають повільно, "дощ" – швидше, "злива" – ще швидше.
4) Методика письма по Салієнко
Читання і письмо ідуть в початковій школі поряд. Але розвитку умінь читання традиційно приділяється значно більше уваги. Є куди більше методик вдосконалення читання , ніж письма; вважається , що розумні люди, як правило, мають поганий почерк і ін. Справді, в епоху комп’ютеризації , може б , варто скоротити навчання такого архаїчного способу передачі інформації.
Можливо, колись наука дійде до того рівня, коли кожна людина матиме з собою міні – комп’ютер, який замінятиме їй гаманець, ручку, папір, телефон… Зараз існують проекти таких речей. Але доти, доки ними не забезпечили всіх людей , доведеться ще трошки пописати.
Практика показує , що проблема формування графічних навичок у школярів – першокласників дуже актуальна. Особливу складність викликає письмо у шестиліток, адже програма не зважає на те , що у них слабко розвинуті дрібні м’язи кисті, і вимагає швидкого і каліграфічного письма.
Отже, стверджує кандидат педагогічних наук В.С.Салієнко, доводиться користуватись різного роду посібниками, такими, як зошити з друкованою основою №1 і №2. Ці зошити, як і звичні для каліграфів зошити в косу лінію, хоч і допомагають дітям навчитись писати, але, як показує практика, мають цілий ряд суттєвих недоліків, що значно ускладнює засвоєння графічних навичок та сповільнює темп письма.
Серед них :
- велика кількість допоміжних ліній, внаслідок чого першокласники часто їх плутають;
- рядкові лінії змушують учнів писати літери великих розмірів, що утруднює формування навичок безвідривного письма і не сприяє розвитку окоміру першокласників;
- великі букви значно сповільнюють темп безвідривного письма, гальмують вироблення особливостей почерку;
- письмо великих слів та речень викликає велику витрату енергії дитини, внаслідок чого вона швидко втомлюється, а її рухи втрачають плавність і рівність. (28)
Тому для письма вже з першого класу необхідно використовувати зошити в одну лінію. При цьому зошити № 1 і № 2 використовуються як допоміжні засоби. Темп письма в кінці першого року в разі застосування простих зошитів досягає 40-60 знаків, шестирічки швидше і легше навчаються писати букви, склади і добре орієнтуються в зошиті. Кількарічне навчання за такою методикою дало змогу виділити окремі технологічні особливості цього процесу.
Ще до роботи в зошитах учні працюють в блокнотах ( там коротші рядки). Блокноти прості, непроліновані. Завдання дітям таке: намалювати рядок трикутничків, квадратів, рядок вертикальних паличок та ін. Початок письма дається як зразок. Це чудово тренує окомір школярів, внаслідок чого вони вчаться відчувати відстань між знаками, паралельність рядків, висоту і ширину самих знаків.
Один і той же лист в блокноті використовується на кількох уроках, це дає змогу дітям бачити свій прогрес і заохочує їх до навчання.
Коли письмо переходить у зошит, вчитель пояснює : кожна лінія - як поличка для письмових знаків, де вони повинні розміщуватись рівно. На цьому етапі уже сформовані поняття “вгору” , “вниз”, “праворуч”, “ліворуч”, даються основні елементи літер : горизонтальні та вертикальні лінії, овали й напівовали, петлевидні елементи тощо. Не слід зациклюватись на елементах : дітям подобається бачити результат своєї праці, тож як тільки вони навчаться писати 5-6 основних літерних складових, їм даються для вивчення уже цілі букви. Нові елементи учні без особливих труднощів копіюють за вчителем. Пояснення до письма букви дається коротке : подивіться , з чого складається літера, запам’ятайте в якій послідовності вона пишеться, намагайтесь, щоб всі букви в рядку були однакової висоти і знаходились на однаковій віддалі одна від одної. Діти самі пристосовують цю букву до індивідуальних особливостей свого письма.
Так розвивається не лише вміння позначити слова на папері, а і психічні якості : спостережливість, креативне переосмислення, переробка нового матеріалу згідно своїх потреб.
В Токарівській зош № 1 з 1994 р. працюють за технологією Салієнко. Дослідження документації школи виявило, що середня швидкість письма учнів на кінець першого навчального року становить 40-50 знаків за хвилину. А згідно традиційної методики навіть в другому класі критерієм оцінки “відмінно” є швидкість 20 знаків за хвилину. Так говорить статистика.
5. Методика Едигея
Валерію Борисовичу Едігею вдалося створити систему розвитку техніки читання. У ній основну роль відіграє інтерес до читання і через нього розвивається швидкість розумових процесів при читанні, пізнавальний інтерес і швидкість читання. У книзі «Читання із захопленням» матеріал розташовується таким чином:
-виконання «математичних дій» з літерами, результатом яких має стати слово.
-комплекс з чотирьох «зашифрованих» слів, одне з яких зайве,
- Метою завдань третьої групи є розвиток здатності абстрагувати, знаходити спільне в предметах абсолютно різнобічних.
- Тут в текстах другого рівня складності «зашифровані» словосполучення.
Читаючи пропозицію, дитина фіксує в пам'яті кожен з його фрагментів і, лише дочитавши до точки, усвідомлює зміст прочитаного в повному обсязі.
ГА + ЗЕ + ТАК-К = ВОС + ТЮОК-Ю =
На першому етапі діти виконують найпростіші операції: віднімають з останнього складу одну букву, потім прибирають з різних складів, у першому випадку - газета, а в другому - схід.
А далі - відновлення слів, наприклад:
З ... + ... ... Р = ЗАГАР Б ... Г ... Ж = ... А + ... А ...
Такі завдання цікаві дітям, особливо в першому класі.
Ці вправи - вдосконалення здатності запам'ятовувати і короткостроково фіксувати фрагменти прочитаного. Другий вид завдань включає чотири деформованих слова, одне з яких лішнее.Лішнее слово визначається після розшифровки. Об'єднання трьох слів в групу передбачає пошук загальної ознаки для етіхслов. Зайве слово дитина записує в порожні клітини, фіксуючи на зоровому рівні знайдену зв'язок.