 |
|
Особливості вивчення прислівника в поч.. класах
Молодші школярі пропедевтично вивчають прислівник ще в букварний період навчання грамоти, аналізуючи речення за запитаннями вчителя, читаючи колонки слів, поповнюючи речення словами-відповідями на запитання куди? як? коли? де? звідки?, якщо зміст навчання (на окремих сторінках Букваря) дозволяє використовувати ці прийоми.
Учні 2-3-х класів, як правило, у роботі над будь-якою виучуваною темою досить часто оперують прислівниками. Наприклад, поєднуючи слова в реченні за допомогою питань, добираючи споріднені слова для визначення кореня тощо.
З прислівником як частиною мови школярі ознайомлюються лише в 4-му класі Вони дістають перше уявлення про особливості прислівників як частини мови, вчаться відрізняти прислівники від інших частин мови, збагачують активний словник лексикою на позначення ознак дії, самостійно вводять їх у речення, практично засвоюють правопис найуживаніших прислівників, спостерігають за роллю прислівників у тексті, вибирають з поданих прислівників ті, що найбільше відповідають меті та типу висловлювання.
Під час роботи над цією частиною мови учитель повинен виробити в дітей практичні вміння та навички використовувати прислівники в усному та писемному зв'язному мовленні, правильно їх писати, свідомо аналізувати, бачити різницю у правописі прийменників з іменниками та прислівників: вранці — вранці (рано — в новім ранці).
Учні повинні запам'ятати питання, на які відповідає прислівник (де? коли? куди? звідки? як?), знати, що прислівники не змінюються і в реченні вступають у синтаксичний зв'язок передусім з дієсловами: Радісно (як?) заіскрилися зеленкуваті очі у Марії. — Радісний (який?) настрій був у Марії. (М. Магера.)
Формування цих умінь відбувається в ході аналітико-синтетичних вправ: на спостереження за лексичним значенням прислівників, їх роллю в текстах; встановлення зв'язків між дієсловами і прислівниками, добір належних прислівників до пропонованих учителем дієслів; добір із дужок тих прислівників, які найбільше відповідають мовленнєвій ситуації; добір синонімів та антонімів, складання з ними речень або поширення пропонованих учителем: побудову речень з однорідними прислівниками; складання власних ділових, художніх, наукових текстів з використанням у них прислівників.
У ході виконання вправ школярі мають усвідомити, що прислівники використовуються у художніх, наукових, ділових текстах. Причому в художніх висловлюваннях вони надають більшої образності, виразності, емоційності. У ділових же і наукових текстах за допомогою цієї частини мови можна більш точно передати ту чи іншу інформацію.
Під час виконання вправ необхідно забезпечити більш ґрунтовне засвоєння учнями теоретичних відомостей про прислівник. З цією метою пропонуються вправи на вилучення із тексту дієслів і залежних від них прислівників, на встановлення зв'язків між дієсловами та прислівниками, на добір до дієслів необхідних за значенням прислівників, на утворення прислівників від інших частин мови.
Поширення прислівниками речень або тексту, що учні також виконують вправи не є однією з передумов формування у школярів поняття про однорідні члени речення, виражені прислівниками. Крім того, вправи на поширення речень служать засобом усвідомлення учнями функції прислівників у мовленні — забезпечити точнішу, інформативнішу сутність висловлювання, надати йому виразнішого стилістичного забарвлення. Такі вправи є складовою частиною системи підготовки до побудови власних зв'язних висловлювань. Виконання творчих вправ слід поєднувати з завданнями на закріплення теоретичних відомостей про прислівник.
Отже, вся система роботи над прислівником має бути спрямована на усвідомлення учнями особливостей цієї частини мови та на розвиток умінь користуватися прислівниками залежно від ситуації спілкування.