Главная | Обратная связь

Методика вивчення теми рід іменника

Категорії роду і числа іменників засвоюються учнями також порівняно легко. Практично не виникає труднощів у визначенні роду іменників, які означають назви осіб і різних тварин. Цьому сприяють сформовані навички в мовній і мовленнєвій практиці, дитячий життєвий досвід. Складніше визначати рід іменників — назв неживих предметів. У цій роботі добре спрацьовує формально-граматичний при­йом підстановки до іменників особових, вказівних або присвійних займенників (без уживання термінів) — він, вона, воно; цей, ця, це; мій, моя, моє. Підставляючи усно до іменників зазначені слова, учні переконуються, що всі іменники можна поділити на три групи: до однієї групи можна підставити слова він, цей, мій (зошит, підручник, будинок, друг, сад, успіх, урок); вона, ця, моя (квартира, оцінка, адреса, перемога, відповідь); воно, моє, це (пальто, кошеня, знання, свято, запитання, захоплення). Важливо при цьому підкреслити, що: іменники не змінюють свого роду; кожен із них належить до певного роду, наприклад, сад завжди чоловічого, річка завжди жіночого, а озеро завжди середнього; для того щоб визначити рід іменників, слід поставити їх у форму однини; рід деяких іменників слід запам’ятати (наприклад: жаль, біль — ч. р., путь — ж. р.).

Для формування граматичного поняття роду іменників у 3 класі доцільно ви­користати евристичний метод. Доповнення учнями речень, поданих у підручнику, словами мій, моя, моє, він, вона, воно спрямовує їх на аналіз мовних фактів. За реченнями (Мій брат агроном, вінпрацює у полі. Моясестра вчителька, вонапрацює у школі. Моєсело красиве, вонорозташоване біля річки.) вчитель організо­вує спостереження: Прочитайте перше речення. Назвіть іменник з виділеним біля нього словом. Яким словом іменник брат замінено в цьому реченні? Поміркуйте, до яких іменників можна дібрати слова мій, він. Назвіть приклади таких іменників. (Аналогічну роботу проводимо над наступними реченнями.)

Учні доходять висновку, що іменники діляться на групи відповідно до того, які слова до них можна дібрати: мій, він, моя, вона, моє, воно. На основі цього висновку вчитель ознайомлює дітей з тим, що іменники бувають чоловічого, жі­ночого і середнього роду. При цьому варто скористатися опорною схемою «Рід іменників».

Чоловічий

Рід

мій, він будинок

 

Жіночий

Рід

моя, вона вулиця

Середній

Рід

моє, воно місто

Учні матимуть можливість заповнити таблицю, добираючи інші іменники різних родів.

Спеціальні уроки відводяться у 3 класі для спостереження над закінченнями іменників різних родів. Ефективними є вправи на поділ іменників за родами та виділення в них закінчень. Активізує пошукову діяльність учнів робота у групах, яка дає можливість на основі виконаного завдання зробити загальний висновок: іменники чоловічого роду мають нульове закінчення, а також -а, -я, -о; іменники жіночого роду мають закінчення -а, -я, а також нульове; іменники середнього роду мають закінчення -о, -е, -я.

Так само, як і категорія роду, для молодших школярів не становить труднощів категорія числа іменників. Аналогічно до визначення роду учні підставляють до іменників у множині займенники вони, ці, наші. Уже в період навчання грамоти діти легко змінюють слова за зразком відповідно до слів «один — багато». У 2 класі вони спостерігають за появою закінчень в іменниках чоловічого роду у формі множини, якого немає в однині (прапор — прапори, олівець — олівці), за різними закінченнями іменників жіночого і середнього роду у формі однини і множини, інколи — за зміною в слові наголосу (книжка — книжки, вулиця —вулиці; село — села, відро — відра). У 3 класі одночасно з визначенням числа іменника учні вдосконалюють навичку зараховувати його до відповідного роду. Ознайомлюючи учнів зі зміною іменників за числами, важливо наголосити на тому, що у формах однини і множини слова ліс і ліси, гора і гори, море і моря функціонують у мові не як окремі слова, а як те саме слово в різних граматичних формах, які розрізнюються кількісним значенням (один предмет і два або кілька, багато предметів) та закінченням. Учні одержують знання, що у формі множини визначити рід іменника за питанням чи якимись іншими ознаками неможливо. Його спочатку треба поставити у форму однини і тільки після цього визначати рід: розповіді — розповідь (ж. р.), тижні — тиждень (ч. р.), путі — путь (ж. р.). Такі вправляння поступово підводять школярів до здійснення морфологічного розбору іменників як частини мови.