Главная | Обратная связь

Методика опрацювання теми однорідні члени речення

Однорідні члени речення вивчають у 4 класі, однак це не означає, що з яви­щем однорідності учні ознайомлюються тут уперше. Цьому передують численні спостереження речень з однорідними членами, що в 1—3 класах називають пере­лічуванням. У процесі читання окремих речень, текстів постійно звертається увага на інтонацію перелічування, на наявність коротких пауз між словами і позначення цих пауз на письмі, де це потрібно, комами.

На уроках, відведених на формування власне поняття «однорідні члени ре­чення», учні повинні засвоїти, що:

· однорідні члени відповідають на одне і те саме питання і зв’язані з одним і тим самим словом;

· однорідними можуть бути підмети, присудки і другорядні члени речення;

· при однорідних членах можуть бути залежні слова;

· однорідні члени поєднуються за допомогою інтонації і сполучників і(й), а, але;

· за відсутності сполучників між однорідними членами ставляться коми;

· перед сполучниками а, але завжди ставляться коми.

Відповідно до вимог програми вивчаються однорідні члени лише з непо­вторюваним сполучником і (книжка і зошит), однак, коли в поле зору учнів по­трапить речення з повторюваним сполучником, учитель не повинен залишити це поза увагою.

Для аналізу, як правило, пропонують речення з одним рядом однорідних членів (наприклад: На столі лежать червоні, сині, зелені олівці). Проте варто ознайомити учнів і з реченнями, у яких є два або більше рядів однорідних членів, щоб діти привчалися їх розпізнавати і групувати. Так, під час аналізу речення Хлопчики і дівчатка скопали і заскородили грядки, посіяли чорнобривці й айстри можна запропонувати учням встановити групи однорідних членів за питаннями: хто? — хлопчики і дівчатка; що зробили? — скопали і заскородили, посіяли; посіяли що? — чорнобривці й айстри. У практиці живого спілкування та й у писемному мовленні учні нерідко конструюють такі речення, тому аналіз подібних структур допоможе усвідомити їх будову і виробити в учнів пунктуаційні навички.

Учні мають засвоїти, що однорідні члени речення можуть мати при собі залеж­ні слова. Передусім треба зосередити увагу учнів на поширенні однорідних членів. Пропонується, наприклад, поширити речення за питаннями: Наша країна багата (якими?) лісами, (якими?) полями, (якими?) ріками. Спочатку називають однорідні члени (лісами, полями, ріками) і слово, до якого вони відносяться (багата). Потім добирають залежні слова до кожного з однорідних членів за питаннями: лісами

якими?) зеленими, полями (якими?) безкраїми, ріками (якими?) повноводими. Учитель повинен пояснити дітям, що слова зеленими, повноводими, безкраїми, хоч і відповідають на одне й те саме питання (якими?), не є однорідними, бо кожне з цих слів є залежним від різних слів.

Роботу над однорідними членами не слід завершувати уроками, присвяченими їх вивченню. Вона має тривати до кінця навчального року під час опрацювання інших тем граматики. У текстах вправ є чимало речень з однорідними членами, і вчитель повинен постійно сприяти принагідному повторенню теоретичних відо­мостей, закріпленню пунктуаційних умінь і навичок учнів. Крім того, слід заохо­чувати учнів використовувати однорідні члени під час написання робіт творчого характеру. Цьому сприятиме насамперед добір завдань, які вимагали б викорис­тання однорідних членів. Наприклад: напиши:

· що ти бачив у лісі під час прогулянки;

· що сталося з небом під час грози;

· що змінилося в парку (в лісі, в полі, в степу) з настанням холодів;

· яку працю дорослих доводилось тобі спостерігати;

· про свої домашні обов’язки;

· що ти найбільше цінуєш у своїх однокласників тощо.

Учні повинні не тільки знати, що таке однорідні члени, а й самостійно вжи­вати їх в усному й писемному мовленні.