 |
|
Античні (грецькі, римські) міста-держави в Північному Причорномор’їVII ст. до н.е. – IV ст. н.е.
Грецькі поняття для засвоєння:
Понт Евксінській – Чорне море
Меотиди – Азовське море
Борисфен – ріка Дніпро
Танаїс – ріка Дон
Тіра – ріка Дністер
Істр – ріка Дунай
Пората – ріка Прут
Гіпаніс – ріка Південний Буг
Поліс– місто-держава
Колонія– поселення переселенців з іншої країни
Метрополія – поліс стосовно заснованих ним в інших землях поселень (колоній)
Колонізація – переселення, освоєння нових земель
Грецькі міста-держави на території Північного Причорномор’я з’являються в результаті Великої грецької колонізації. Найперше грецьке місто на території України – Борисфеніда. Найвідоміші міста-держави на території України: Феодосія, Херсонес (біля сучасного Севастополя), Ольвія (Дніпро-Бузький лиман, біля Миколаїва), Кіркінікіда (Євпаторія), Пантікапей (Керч), Тіра (Бєлгород-Дністровський)… Греки привезли традиційний для себе спосіб життя і культуру на українські землі. Займалися торгівлею, землеробством, осілим скотарством, ремеслом. В основному були республіками. Жили в полісах (містах-державах).
У V ст. до н. е. греками на Таманському та Керченському півостровах було засноване Боспорське царство (столиця м. Пантікапей). У 107 р. до н.е. в Боспорському царстві відбулося повстання рабів, яке очолив Савмак.
У І ст. до н.е. Боспорське царство та інші грецькі поліси потрапили в залежність від Римської держави. Починається римський період в історії античних міст-держав на території України.
У ІІІ-IV ст. античні міста-держави Північного Причорномор’я занепадають під тиском готів та гунів. З античних міст України зберігся лише Херсонес, який потрапив у залежність від Візантійської імперії.
Готи
ІІ –IVст.
Готи –германські племена.У II ст. н е готи з’явились у Північному Причорномор’ї, витіснили частину сарматів за Дон, зруйнували міста Ольвію, Тіру, Танаїс, захопили Крим. Уцілів лише Херсонес.
У ІІІ ст. на території України готи створили державу Рейхготланд. Найбільшої могутності вона досягла за часів правління готського вождя («рекса», «конунга») Германаріха (IV ст.) та його наступника Вінітарія (IV ст.). В IV ст. готи прийняли християнство.
Готам доводилось вести постійні війни зі слов’янами – антами. В 375 році Вінітарію вдалося підкорити антів, знищивши їхніх вождів, але це було ненадовго. У 376 році гуни об’єднались з антами і розбили готів.
Гуни
ІV–V ст.
Гуни – кочові тюркомовні азіатські племена, що з’явились в Українських степах у IV ст.
Покорив аланів, вони перемогли готів й антів, зайняли простір між Доном і Карпатами. В Vст. вони перемістилися в Панонию (Угорщина).
Гуни підкорили антів, змусивши їх брати участь у походах на Візантійську імперію. В середині V ст. після поразки від римлян в битві на Каталаунських полях гунська держава розпалась.
Із вторгненням гунів у Європу починається Велике переселення народів.
Велике переселення народів – це масовий рух племен і народів.
Слов’яни– це етнос, народи якого проживають на території Центральної та Східної Європи (від р. Одер на Заході до рр. Дніпро, Ока, Волга на Сході)
Батьківщиною слов’ян вважається територія між річками Одер та Дніпро (Дніпро-Одерська концепція батьківщини слов’ян).
Три групи слов’ян:
1. Східні слов’яни (українці, росіяни, білоруси)
2. Південні слов’яни (хорвати, серби, чорногорці, македонці, болгари, словенці)
3. Західні слов’яни (словаки, чехи, поляки, полабські слов’яни)
Першою слов’янською археологічною культурою була зарубинецькакультура (II ст. до н. е. – II ст. н. е.)
Перші писемні відомості про слов’ян датуються І ст. н.е. і зустрічаються в працях римських та візантійських вчених (Тацит, Пліній Старший, Птолемей, ПрокопійКесарійський, Йордан). У творах цих авторів слов’яни згадуються як венеди, склавіни та анти.
Венедипроживали у басейні р. Вісла (західні слов’яни)
Склавини проживали між річками Дністер та Дунай (південні слов’яни)
Анти проживали між річками Дністер та Дніпро(східні слов’яни)
Антський союз — держава антів, політичний] і військово-племінний[3] союз східних слов'янських племенантів, слов'янське міжплемінне об'єднання[4], що існував від IV — до початку VII ст., прямий попередникРусі[1][5].
Утворений вказаний союз закономірно був після розпаду Імперії гунів (370–469 рр.), до складу яких входилислов'янські племена й сармати. До складу Антського союзу племен входило шість великих племінних груп. Вони відомі з давньоруських літописів як особлива південно-західна група «племен»[6]:
Київська Русь –держава східних слов’ян з ІХ по ХІІ ст. з центром у м. Київ.
«Повість минулих літ» –давньоруський літопис, який описує події з історії руської держави (Київської Русі). «Повість минулих літ» вважається основним джерелом вивчення історії київської Русі. Літопис був складений у 1113 р. ченцем Нестором літописцем.