Ведуча 2 ( Нестеренко Л.)

ГОДИНА СПІЛКУВАННЯ

"КОХАННЯ - ЦЕ БАЖАННЯ ЖИТИ"

Мета: переконати студентів у тому, що любов — це найсвятіше, найсвітліше й найпрекрасніше почуття; розвивати потребу в саморозвитку; виховувати чуттєвість, розвивати бачення сили любові на основі аналізу змісту поетичних творів; виховувати потребу вірності в коханні.

Хід виховної години

Первинніше сущого всього — любов.
У піснях молодих перше слово — «любов»,
Бідний вигнанцю дивного світу — любов,

Знай, що всього життя передмова — любов.
Омар Хайам

На фоні „Місячної сонати” Л.Бетховена читець читає вірш В.Висоцького:

Баллада о любви

Когда вода Всемирного потопа (Московчук Д.)

Вернулась вновь в границы берегов,

Из пены уходящего потока

На сушу тихо выбралась Любовь.

И растворилась в воздухе до срока,

А срока было — сорок сороков...

И чудаки — еще такие есть —

Вдыхают полной грудью эту смесь,

И ни наград не ждут, ни наказанья,

И, думая, что дышат просто так,—

Они внезапно попадают в такт

Такого же неровного дыханья.

Только чувству, словно кораблю,

Долго оставаться на плаву,

Прежде чем узнать, что «я люблю» —

То же, что «дышу» или «живу»!

И вдоволь будет странствий и скитаний:

Страна Любви — великая страна!

И с рыцарей своих — для испытаний —

Все строже станет спрашивать она:

Потребует разлук и расстояний,

Лишит покоя, отдыха и сна...

Но вспять безумцев не поворотить,

Они уже согласны заплатить

Любой ценой — и жизнью бы рискнули,—

Чтобы не дать порвать, чтоб сохранить

Волшебную невидимую нить,

Которую меж ними протянули.

Свежий ветер избранных пьянил,

С ног сбивал, из мертвых воскрешал,

Потому что, если не любил,—

Значит, и не жил, и не дышал!

Но многих, захлебнувшихся любовью,

Не докричишься — сколько ни зови...

Им счет ведут молва и пустословье,

Но этот счет замешен на крови...

А мы поставим свечи в изголовье

Погибших от невиданной любви...

Их голосам — всегда сливаться в такт,

И душам их дано бродить в цветах,

И вечностью дышать в одно дыханье,

И встретиться — со вздохом на устах

На хрупких переправах и мостах,

На узких перекрестках мирозданья.

Я поля влюбленным постелю —

Пусть поют во сне и наяву!..

Я дышу, и значит — я люблю!

Я люблю, и значит — я живу!

Слово Куратору

Ведуча 1(під мелодію весільної пісні читає) (Дроздова Н.)

Давайте поговорим про життя!

Отак зберемося і поговоримо,

Поділимося радістю і горем.

Давайте поговорим про життя!

Давайте поговорим про батьків,

Що нас вони родили і ростили,

В нас вклали стільки мрій, старань і сили.

Давайте поговорим про дітей.

Давайте поговорим про любов!

Бо як на світі жити без любові?

Ну що? Ви до розмови вже готові?

Давайте поговорим про любов.

Ведуча 2 ( Нестеренко Л.)

За висловом відомого письменника Валентина Распутіна: "Чотири підпори є у людини в житті: дім із сім'єю, робота, люди, з якими разом провели свята і будні, і земля, на якій стоїть твій дім... Одна важливіша за іншу. Спіткнеться якась - увесь світ похилиться".

Всі вони мають одну основу - спорідненість. Через зв'язок часів і поколінь, через пам'ять народу свого, роду свого, сім'ї ми відчуваємо своє споріднення.

Читець

В житті багато маємо доріг, (Нестеренко Д))

Що поведуть на радощі й тривоги.

Нас проводжає мати за поріг,

Туди, де починаються дороги.

2 читець

Бережем правічні заповіти: (Велігура В)

По собі лишити добрий слід.

Ми - творці життя, батьки і діти,

Невмирущий, мужній родовід.

Ведуча 2

Знати свій родовід, зберігати про нього нетлінну пам'ять, означає любити свою Вітчизну.

Між цією пам'яттю і тим, яким громадянином стає людина, є прямий зв'язок. Чим міцніше дитина буде прив'язана до своєї родини, розумітиме своє місце в ній - продовження роду, тим менше в ній себелюбства.

3 читець

Один в нас біль і спогади єдині, (Лобинцева Н.)

Єдине слово понад виднокраєм.

Вертаючись додому, я щоднини

Через вікно в дитинство заглядаю.

Тут все моє блакитними словами

Записано у літопис шибок:

І батьків усміх, колискова мати,

Самотній клен, що на дощах промок.

Ведуча 1

Діти люблять свою матір. З любові до матері починається все краще у людини. Ставлення до неньки багато в чому визначає майбутню життєву позицію дитини.

4 читець

Вічна моя любове, (Мелешко М.)

Не вберегла від бід.

Ще найніжніше слово

Не встигла сказать тобі.

А дні все хутчій до вирію,

Не змогла їх зупинить...

Мамо, що в серці визріло,

Що тобі, рідна, болить?

Ось мої плечі, руки –

Легше удвох іти.

Мамо, за дні розлуки,

За думи гіркі, прости.

Звучить пісня „Посіяла мати літа свої, літечка житом...”
(Літке Л.)

Ведучий

При виборі друга перш за все звертається увага на скромність, вірність і правдивість. Друг повинен бути найближчою людиною, якій можна довірити свої почуття і прагнення. А кохання вимагає чистоти стосунків і поваги. Коханню, як джерелу, з якого вона черпає свою силу і красу, потрібні вірність, чистота, вічний порив.

Чи не схожі всі ці якості коханої і друга з найдорожчими людьми на світі - батьками? Чи не тому юнак, шукаючи наречену, мріє, щоб трішечки вона була схожа на ніжну і турботливу матусю?

Читець

Любові вчитись не можна, ( София)

Такої мудрості нема.

Лиш крові краплина кожна

Її з глибини підійма.

І дружбі навчитись не можна,

Для неї границь нема.

Година життя тривожна

Її із глибин підійма.

Як стануть вони, сестриці,

Любов і дружба в суміш.

Одна - мов ясні зірниці,

А друга - гостра, як ніж.

Ведуча

Людина, яка кохає і яку кохають, душею м'якша, лагідніша, доброзичливіша - такі вже якості цього благородного почуття. Кохання вимагає чистоти стосунків і поваги, воно не має нічого спільного із розбещеністю, донжуанством. Часто красиве і вірне кохання приводить до створення сім'ї. Жити разом треба з людиною, яку по-справжньому знаєш, знаєш її думки, плани. Треба вміти ділити з нею свою радість і біду, разом вчитись, рости, йти вперед.

6 читець

Будувати сім'ю потрібно так, як будуєш собі дім, щоб він був світлим, просторим, міцним, щоб в ньому дихалося і радісно жилося.

Коли ти далеко, (Козакевич О.)

Я тебе називаю тугою.

Коли ти в дорозі,

Я тебе називаю мрією.

Коли ти зі мною,

Я тебе називаю єдиним.

Ведучий

Анатолій і Тамара покохали один одного. Щастю їхньому, здавалося б, не буде краю. Та раптом хвороба вразила його подругу. Щодня Анатолій відвідував її, приносив квіти, лагідними словами підтримував її. Дбайливі лікарі, тепле і щире серце юнака зробили свою справу. Тамара видужала і молоді люди побралися.

Звучить пісня "Ты на свете есть". (Літке Л.)