Главная | Обратная связь

Державотворча роль мови.

Літературна мова. Мовна норма. Види норм.

Літературна мова – це оброблена, унормована форма загальнонародної мови, яка в писемному та усному різновидах обслуговує всі сфери суспільної діяльності народу.

За функціональним призначенням - це мова державного законодавства, засіб спілкування людей у виробничо – матеріальній сфері, мова освіти, науки, мистецтва, ЗМІ.

Л-рна мова реалізується в усній та писемній формах.

Писемна форма ф-нує в галузі державної, політичної, господарської, наукової та культурної діяльності. Усна форма обслуговує спілкування людей, побутові й виробничі потреби суспільства.Мовна норма:

Унормованість – осн. ознака л-рної мови, для якої обов’язкова правильність, точність, логічність, чистота, доступність і доцільність висловлювання.

Норма л-рної мови – сукупність загальноприйнятих правил реалізації мовної системи, закріплених у процесі сусп.комунікації.

Правильне мовлення – додержання усталених мовних норм української л-рної мови.

Мовна майстерність – здатність, використовуючи моні норми, обирати з них найбільш вдалу для викладення своїх думок.

Види норм:

Орфоепічні – правильна вимова звуків, звукосполучень і наголосу в словах. (нпр.:одинАдцять, а не одИнадцять).

Графічні – правильність передавання звуків на письмі. (нпр.: Харків, а не Харьків, сторіччя,а не сторічча)

Орфографічні – правильне написання слів. (нпр.: міні-маркет, а не мінімаркет)

Лексичні – уживання слів у властивому їм значенні та правильне поєднання слів за змістом у реченні та словосполучені. (нпр.: протягом дня, а не на протязі дня, січень, а не січень місяць).

Морфологічні – вибір варіантів морфологічної форми слова і варіантів її поєднання з іншими словами. (нпр.: брати участь, а не приймати участь, навесні, а не весною, домогосподиня, а не домогосподарка).

Стилістичні – уживання мовних засобів відповідно до їх умов спілкування та стилю мовлення. (нпр.:велика кількість, а не величезна кількість – у науковому стилі)

Синтаксичні – вибір варіантів правильної побудови словосполучень і речень. (нпр.: згідно з наказом, а не згідно наказу, відпустка по хворобі, а не відпустка через хворобу).

Пунктуаційні – правильне вживання розділових знаків.: нпр. Сказати, не можна змовчати або сказати не можна, змовчати (через неправильне вживання розділових знаків може змінюватися зміст речення)

Державотворча роль мови.

Мова– засіб спілкування, мисле творення інтелектуального та естетичного освоєння світу, нагромадження і збереження людського досвіду. Мова лежить в осн. духовного єднання людей у певну спільноту, вона є найголовнішим і найміцнішим цементом, що об’єднує етнографічний народ і перетворює його на свідому націю. Відповідно до ст.10 КУ прийнятою ВР 28червня96 р. Українська мова є держ. мовою в Україні, «держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування укр.мови в усіх сферах сусп.життя на всій території України».

Держ.мова – це закріплена традицією або законодавством мова вживання якої обов’язкове в органах держ.управління та діловодства в гром.органах та організаціях, на підприємствах, у закладах освіти, науки, культури, у сферах зв’язку та інформатики.

Укр.мова – єдина нац.мова укр.народу. Нею розмовляють українці які проживають за межами України, она входить до найпоширеніших мов світу, нею розмовляють 45 млн чоловік, вона належить до Сх.групи слов’янських мов, що входять індоєвропейської мовної сім’ї. 3.Мова і професія. Культура мовлення фахівця – медика.Мова і професія.Мова тісно пов’язана з виробництвом, вона є основою професійних відносин. Від багатства словникового запасу, рівня культури мови і техніки мовлення значною мірою залежить професійна майстерність, імідж та успіх особистості. Знати мову професії – це озн. вільно володіти лексикою свого фаху, вміти нею користуватись. В професії необхідні такі важливі якості: доброзичливість, тактовність, комунікабельність, витримка, чуйність, самостійність, організаційні здібності, чистота й виразність мовлення, наполегливість. Хороший спеціаліст не тільки має практичні навички, а й добре володіє мовленням, мовою, вміє спілкуватись з колегами, хворими в поліклініці, грамотно оформляти різні ділові папери. Культура мови – це прагнення знайти найкращу форму для висловлювання думок, яке ґрунтується на бездоганному знанні мовних норм. Мовленнєва культура особистості великою мірою залежить від зорієнтованості на осн. риси зразкового мовлення. Мовлення має х-зуватися такими ознаками:Змістовність, правильність і чистота(дотрим. норм л-рної мови), точність(щоб точно передавати зміст), логічність і послідовність, різноманітність(уникати повторень, однотипних конструкцій речень), доречність(ураховувати, кому адресовано висловлювання, як воно буде сприйняте), виразність і образність(добирати слова щоб бути оригінальним).