Точки обов’язкової перевірки аудитора.

При здійсненні перевірки, аудитор обов’язково повинен здійснити перевірку наступних об’єктів:

v Перевірити наявність дозволів на здійснення торговельної діяльності;

v Перевірити наявність та правильність сертифікації товарів;

v Перевірити правильність формування цін та товари;

v Перевірити документальне оформлення надходження товарів та їх аналітичного обліку;

v Перевірити наявність неповернених і невикористаних доручень у матеріально відповідальних осіб, порушення правил видачі й оформлення доручень;

v Перевірити наявність безтоварних операцій.

Аудиторські ризики

Існують три основні види ризиків, такі як ризик невиявлення, ризик контролю і власний ризик.

Ризик невиявлення означає, що суттєві помилки можуть залишитися невиявленими у ході аудиторської перевірки. Певний ризик невиявлення завжди матиме місце, навіть якщо аудитор повинен буде обстежити 100% залишків за рахунками, оскільки він може вибрати невідповідну аудиторську процедуру або неправильно інтерпретувати результати аудиту. Визначення аудитором величини ризику невиявлення (тобто він установлює його сам для себе) тісно пов'язане з величиною ризику систем обліку і внутрішнього контролю. Чим вищий ризик останніх, що означає невисокий ступінь довіри аудитора до систем обліку і внутрішнього контролю, тим менший ризик невиявлення необхідно встановити для цієї перевірки. А це означає, що аудитор повинен запланувати і виконати значний обсяг підтверджуючих і незалежних процедур, інакше кажучи, ризик невиявлення — це та частка похибки аудиторської перевірки, яку аудитор може собі дозволити при системах обліку і внутрішнього контролю, що склалися на підприємстві-клієнті, у разі додержання умови якості проведення робіт і відповідності їх установленим аудиторським нормативам. Ризик контролю і властивий ризик не залежать від аудитора і він не може на них вплинути. Ці ризики існують незалежно від аудиторської перевірки фінансової звітності і є результатом діяльності клієнта незалежно від проведення аудиту. На відміну від цих двох складових аудиторського ризику, ризик невиявлення є результатом аудиторської перевірки, наслідком виконаної аудитором роботи. За цей ризик аудитор несе повну відповідальність, тобто ризик визначає ступінь якості, рівень його діяльності. Отже, аудитор повинен зробити все можливе (провести аудиторську перевірку так, щоб це давало найбільшу вірогідність невиявлення суттєвих помилок), щоб звести ризик невиявлення до мінімуму. Цього можна досягти, проводячи більшу кількість аудиторських процедур і правильно вибравши спосіб одержання аудиторських доказів. Так, аудиторські докази, добуті самим аудитором, вважають більш достовірними порівняно, наприклад, з одержаними від підприємства.

При здійсненні перевірки аудитор мусить впевнитися у відсутності приписок в обсязі витрат (зарплати, матеріалів, накладних витрат та ін.) як власних, так і витрат, що не стосуються даного клієнта (орендна плата, наприклад). Ця ділянка діяльності підприємства повинна контролюватися в системі внутрішнього контролю. Аудитор робить огляд стану внутрішнього контролю на всіх стадіях процесу продажу. Основний ризик полягає в тому що проводився невідповідний внутрішній контроль і була надана хибна інформація. Контролюючи купівлю товарів у виробників , аудитор повинен впевнитися, що всі угоди з постачальником санкціоновані і зареєстровані (вибірково перевіряють наявність санкцій на документах-замовленнях та записів у реєстрах цих документів, для чого використовують копії замовлень-угод з постачальниками, оглядають записи). Типовим порушенням можуть бути дії з закупівлі товарів в обхід відділу закупок чи іншої спеціальної служби. В даному випадку постає ризик не виявлення. Аудитор повинен проконтролювати, чи не було випадків здійснення платежів до отримання товару та уточнення суми до сплати (несанкціонованих виплат), чи не використовувалися повторно рахунки та документи на оприбуткування, чи кожна виплата належним чином зареєстрована, чи є спеціальна посадова особа, яка має обов'язки щодо контролю цього процесу, несумісні з обов'язками осіб, які подають заявки на оплату і які виписують чеки, а також які реєструють їх, ведуть облік. Рахунки-фактури до сплати повинні перевірятися на відповідність їх угодам та реєструватися в розрізі аналітичного та синтетичного обліку.

При проведенні перевірки аудитор також маж перевірити: 1. чи забезпечена повнота відображення цінностей та пов'язаних з їх рухом операцій;

2. чи базуються документи і записи на точних цінах, кількостях, підсумках; 3. чи є в реальності рахунки, товари, записи; 4. чи закупівельні угоди, рахунки до оплати, інші документи зареєстровані за відповідний період; 5. чи рахунки до сплати, заробітна плата постачальників і витрати правильно описані у фінансових звітах у правильній класифікації і підтверджують юридичні зобов'язання сторін, що брали участь у процесі закупівлі. Оскільки на цих ділянках виникають власний ризик та ризик не виявлення. Вивчаючи первинні документи та записи в регістрах обліку аудитор мусить впевнитися у своєчасності відображення операцій із запасами (чи немає відхилень від показників звітного періоду). Треба враховувати можливі помилки та обман у показнику кількості запасів за рахунок включення одних і тих самих видів товару, сировини у звітність двічі, помилок при підрахунках, включення до звітності виробів, що не стосуються даного звітного періоду (не належать даному підприємству, а тільки перебувають на відповідному збереженні; надійшли після закінчення звітного періоду; товарів які вже відвантажені, але у реалізацію в цьому періоді не включені тощо). Аудиторські ризики також виникають також при перевірці: — наявності та правильності оформлення первинних документів, які є основою для облікових запасів. Це завдання виконується процедурами суцільного або вибіркового огляду наявних документів; — оцінки синтетичного та аналітичного обліку, правильного використання відповідних рахунків (інформація аналітичного обліку повинна бути тотожною даним синтетичного обліку та показникам звітності в розрізі класифікації заборгованості); — контроль правильності перенесення вхідного сальдо на рахунок та визначення його на кінець звітного періоду; — належної класифікації дебіторської заборгованості та наявність відповідних роз'яснень у примітках до фінансової звітності (особлива увага звертається на прострочену, сумнівну та безнадійну заборгованість); — правильності оцінки дебіторської заборгованості (чи дійсно на такі суми були зобов'язання покупців, чи підтверджуються вони інформацією від третіх сторін тощо); — правильності та своєчасності погашення заборгованості шляхом її оплати, взаємозаліку за бартером, видачею векселів тощо);

— оцінці стану внутрішнього контролю та аудиту дебіторської заборгованості (постійність, повнота, своєчасність контролю, його наслідки);

— показників бухгалтерської і не бухгалтерської звітності (звіт директора компанії, фінансовий огляд) відносно дебіторської заборгованості.

Головні шляхи шахрайства з товарами які підвищують аудиторський ризик не виявлення :

— крадіжки, які легко встановити інвентаризацією;

— продаж за вартістю, яка сфальсифікована управлінцями;

— закупівля засобів за цінами, які відрізняються від ринкових;

— фіктивний продаж;

— реалізація прострочених продуктів з зміненими датами;

— узгодження вартості угоди на продаж і самого продажу.

Ці та інші порушення знаходять за допомогою ряду аудиторських процедур (опитування персоналу, інвентаризація, перевірка приросту чи зменшення вартості основних засобів, перевірка розрахунків зносу, первинних документів та записів в обліку і звітності). Аудитор повинен установити повноту і правильність відображення в обсягу вартості продукції, що реалізована, зобов'язань покупців, отриманих від них авансів, бухгалтерського розрахунку собівартості реалізованої продукції, сум витрат у зв'язку з реалізацією, тотожність оборотів і сальдо аналітичних рахунків та рахунків у Головній книзі, а також показників звітності. Фінансовий результат від реалізації повинен визначатися точно на основі всіх фактичних даних. Аудитор також перевіряє, чи збігаються суми, відображені в рахунках-фактурах, у тому числі ПДВ, із сумами, зазначеними в договорах, накладних на відпуск, бухгалтерських рахунках. Аудитор пересвідчується, чи у належний спосіб класифікована дебіторська заборгованість за її видами, строками погашення і реалізації та за реальністю стягнення, а також чи виручка від реалізації відображалась у бухгалтерському обліку в момент переходу права власності на продукцію, визначений умовами господарських договорів. Аудитор повинен старанно перевірити й інші ознаки, зібрати достатні для аудиторського висновку докази стосовно цієї дуже важливої ділянки діяльності підприємства.

Типові порушення в діяльності торгових підприємств які підвищують ризик контролю аудитора.Аудит торгових підприємств — складний процес, оскільки діяльність торгових підприємств найчастіше містить велику кількість правопорушень, типові з яких наведені в табл. 1.Таблиця 1. Типові порушення в діяльності торгових підприємств

з/п	Зміст типового порушення	Методи виявлення	Наслідки порушення
	Неправильне оформлення уставних документів	Аналіз	Перекручення уявлення про торгову фірму
	Порушення в обліку витрат продукції	Перевірка та аналіз виробничого звіту	Збільшення витрат на продукцію та завищення собівартості
	Порушення правил обліку прибуття товарів	Аналіз, арифметичний перерахунок	Заниження даних про загальну кількість товарів, перекручення даних звітності
	Відсутність окремих ліцензій	Фактична перевірка	Незаконний продаж товарів споживачам
	Несвоєчасне документальне оформлення операцій	Аналіз	Викривлення обліку продукції, втрата прибутку, застосування штрафних санкцій
	Порушення порядку ведення касових операцій	Аналіз	Перекручення даних обліку та звітності
	Неправильне документальне відображення приходу товарів	Аналіз, документальна перевірка	Перекручення даних обліку та звітності

⇐ Предыдущая 123 Следующая ⇒