Главная | Обратная связь

Місце собівартості в системі показників ефективності виробництва

Собівартість характеризує ефективність усього процесу виробництва на підприємстві, оскільки в ній відображаються рівень організації виробничого процесу, технічний рівень, продуктивність праці та ін. Чим краще працює підприємство, ефективніше використовує виробничі ресурси, тим нижча собівартість продукції (робіт, послуг).

Собівартість продукції є найважливішим показником економічної ефективності її виробництва. Від рівня собівартості продукції залежать фінансові результати діяльності підприємства, темпи розширеного відтворення, фінансовий стан суб'єктів господарювання, конкурентоспроможності продукції.

Показник собівартості продукції відіграє велику роль, що обґрунтувує раціональне розміщення та спеціалізацію аграрного виробництва, визначає його економічну ефективність. Він становить основу для визначення цін на сільськогосподарську продукцію.

Собівартість є одним з найважливіших показників, який характеризує господарську діяльність аграрних підприємств. Особливого значення він набуває в умовах ринкової конкуренції, оскільки конкуренція - це, насамперед, цивілізована боротьба між товаровиробниками за зниження собівартості продукції. Лише знизивши її, за всіх інших рівних умов, товаровиробник може знизити і ціну, щоб привабити покупця й отримати перевагу над конкурентами. Це основний шлях зміцнення економіки підприємства і важлива передумова підвищення матеріального добробуту його працівників.

Ефективність сільського господарства – це результативність господарської та фінансової діяльності суб'єктів господарювання, здатних забезпечувати високі показники продуктивності праці, зниження собівартості, зростання рентабельності, врожайності сільськогосподарських культур та ін..

Проблема підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва, в тому числі і в рослинництві, пов'язано з рішенням двох взаємозалежних груп завдань: з одного боку, зростання результативних показників виробництва (натуральна і валова продукція), а з іншого - раціональне використання земельних, трудових і матеріальних ресурсів і направлене на скорочення виробничих витрат.

У системі показників ефективності сільськогосподарського виробництва собівартість продукції розглядається як один з важливих показників ви­робничої діяльності господарств, широке використання якого зумовлене тим, що собівартість продукції впливає на ефективність виробництва, що значною мірою визначає рівень витрат та дає об'єктивну його характеристику.

Даний взаємозв'язок проявляється насамперед у тому, що собівартість показує головну вимогу ефективності виробництва – вико­ристання наявних ресурсів. Собівартість - єдиний показник, що використовується у господарській діяльності, який дає загальну характеристику витрат ресурсів на виробництво одиниці продукції. Показником, який може дати уявлення про ефективність сільськогосподарського виробництва також є прибуток від реалізації продукції і, як похідний, - показник рентабельності. Зіставлення ефекту з витратами на його досягнення характеризує результативність, яка виражається категорією – економічна ефективність виробництва.

Підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва в умовах його послідовної інтенсифікації неможливо без об'єктивної оцінки різних явищ, що мають місце в сільському господарстві. На основі ж одного критерію економічної ефективності таку оцінку дати не можна. Необхідні конкретні показники, що відображають вплив різних чинників на процес виробництва. Лише система показників дозволяє провести комплексний аналіз і зробити достовірні висновки про основні напрями підвищення економічної ефективності виробництва. За допомогою системи показників можна конкретизувати основної або допоміжні критерії (приватні, специфічні), дати узагальнену кількісну та якісну характеристику економічних процесів, пов'язаних з ефективністю виробництва.

Для оцінки економічної ефективності сільськогосподарського виробництва використовуються як натуральні, так і вартісні показники. Натуральні показники (урожайність) відображають лише один бік досягнутої ефективності. Важливість врожайності, як економічного показника полягає в тому, що вона відбиває ступінь і ефективність використання землі. Слід зазначити що величина врожайності безпосередньо впливає на величину інших показників.

Для виявлення економічного ефекту необхідно так само знання сукупних витрат праці, які забезпечили отримання даної врожайності або продуктивності тварин.

Для підвищення ефективності зернопродуктового виробництва і забезпечення його стійкості і стабільності відносин всіх суб'єктів зернового ринку необхідний:

− подальший розвиток внутрішньогосподарських товарно-грошових відносин, що базуються на приватній власності, кооперації, оренді основних засобів в бік переходу до оптимізації ресурсозбереження і підвищення продуктивності праці;

− поглиблена спеціалізація на всіх рівнях виробництва;

− провадження технологій виробництва та переробки продукції;

− оновлення матеріально-технічної бази;

− формування ефективної системи стимулювання розвитку виробництва шляхом створення агропромислових формувань, вдосконалення системи ціноутворення, надання державних дотацій, пільгових кредитів;

− формування сучасної ринкової інфраструктури збуту продукції, максимально наближеної до безпосередніх виробників.

Створення умов для функціонування сільськогосподарського ринку вимагає використання комплексу заходів, що регулюють процес переходу на ринкові відносини і одночасно дозволяють формувати і розвивати його із властивими йому елементами: свободою підприємництва, правом виробника розпоряджатися своєю продукцією і доходами, конкуренцією, ліквідацією монополізму, ціноутворенням залежно від попиту і пропозиції тощо.