Здавалка
Главная | Обратная связь

Період від однієї кризи до іншої називається економічним циклом.



Він включає 4 фази:

  1. Криза (спад)
  2. Депресія
  3. Пожвавлення
  4. Підйом

Криза (спад) – найскладніша і суперечлива фаза циклу. З одного боку вона несе величезну руйнівну силу: спад виробництва безробіття, наступ на демократію. А з другого боку – криза – це частина творчого процесу, оскільки вона прискорює відмирання старих систем, старих типів господарства, стимулює ділову активність, відновлює порушену рівновагу.

Депресія – «дно» циклу. Економіка досягає критичної точки по обсягах виробництва зайнятості, безробіття, банкрутствах.

Пожвавлення – період поступового оздоровлення економіки: ростуть обсяги виробництва, доходи, ділова активність, створюються нові робочі місця.

Підйом – зростання обсягів виробництва, що перевищує докризовий рівень. Він йде нерівномірно в галузях і сферах економіки, що зумовлює настання нової кризи.

Серед економістів немає єдиної думки з приводу тривалості циклів.

Традиційно виділяють три основні види циклів:

1) Короткострокові (1 – 3 роки) порушується рівновага попиту і пропозиції на мікрорівні.

2) Середньострокові (5 – 7 – 11 років) рівновага порушується на рівні національної економіки.

3) Великі цикли або довгі хвилі в економіці (цикли Кондратьєва) – 40 – 60 років порушується рівновага на рівні світового господарства.

Причини циклів вивчає багато теорій. Традиційно виділяють зовнішні причини:

- зміна чисельності населення;

- надзвичайні події (політичні, військові і ін.)

- поява винаходів революційного характеру.

Внутрішні причини:

- нестабільність інвестиційних витрат

- діяльність держави в сфері регулювання економіки.

 

 

Специфічні особливості:

 

1) криза носила нециклічний характер, була викликана особливими причинами:

- переходом від командної до змішаної економічної системи;

- розривом економічних зв'язків з розпадом СРСР.

2) спад виробництва супроводжувався зростанням цін: (стагфляція), що пояснюється такими причинами:

а) грошова емісія держави;

б) перехід на світові ціни і невигідні умови для України (нафта, газ – дорого, с/г продукти - дешево)

в) погано підготовлена акція з лібералізації цін (тобто відсутність їх державного регулювання)

Для згладжування економічних коливань держава проводить політику стабілізації, яку називають ще антициклічним регулюванням.

Є два типи політики стабілізації:

1. політика стримування– діяльність держави спрямована на обмеження сукупного попиту. Проводиться при підйомі, є антиінфляційним заходом, але викликає безробіття.

2. політика експансії- діяльність держави, спрямована на розширення сукупного попиту з тим, щоб створити передумови для економічного зростання.

Основні інструменти політики стабілізації:

1) фіскальні (податково-бюджетне регулювання)

2) монетарні (кредитно-грошове регулювання)

 

Продавці і покупці робочої сили взаємодіють через ринок праці, механізм якого складає попит на працю, пропозиція праці, зарплата як ціна праці. Під впливом попиту і пропозиції на працю встановлюється рівноважний рівень зарплати. Якщо з якої-небудь причини (діяльність профспілок, держави) зарплата підвищиться в порівнянні з рівноважною, то попит на робочу силу впаде, а пропозиція збільшиться внаслідок чого виникає безробіття.

Число безробітних

Рівень безробіття = -------------------------------------------- 100%

Число зайнятих

Типи безробіття:

  1. Фрикційне – це безробіття, пов'язане з добровільною зміною працівниками місця роботи і періодами тимчасового звільнення. Це – природне явище, коли людина шукає роботу ближче до дому, з вищою зарплатою і т.д.
  2. Структурне безробіття – складається через невідповідність структури пропозиції і попиту на робочу силу у зв'язку із зміною техніки, технології.
  3. Циклічне безробіття – це безробіття, породжене загальним економічним спадом, кризою.

Повна зайнятість – ця відсутність циклічного безробіття.

 

Причини безробіття

В економічній теорії є три основні концепції безробіття:

1) класична теорії зайнятості (Рікардо, Д.Мілль, А. Маршалл). Причина безробіття – дуже висока зарплата, що породжує надмірну пропозицію праці;

2) кейнсіанська теорія зайнятостіРинок не може в довгостроковому періоді забезпечити повну зайнятість через низький попит.

3) монетаристська теорія зайнятості (М. Фрідмен) держава своєю активністю скула ринкові регулюючі сили, ринок праці втратив гнучкість, висока зарплата створює проблему зайнятості. Ліки від безробіття - ослаблення втручання держави в економіку, дуже тонка, гнучка політика зайнятості.

Витрати безробіття - це те, в що вона обходиться суспільству, платня за неї: економічна, соціальна, психологічна.

 

а) індивідуальні втрати від безробіття.

- знижується рівень доходів людей

- втрачається кваліфікація

- нова робота часто невигідна порівняно з попередньою від колишньої

- з'являються психологічні проблеми: стреси, розлад здоров'я

б) втрати від безробіття для суспільства.

· недовиробництво ВНП, ВВП. Американський економіст А. Оукен вивів економічний закон, згідно з яким при перевищенні фактичного рівня безробіття над природним на 1% недовиробництво ВНП, ВВП складає 2,5%;

· соціальна напруга в суспільстві;

· ускладнення криміногенної ситуації в країні.

Т.ч. безробіття – серйозна особиста і суспільна проблема. За її вирішення несуть відповідальність працівники, бізнесмени, держава. Ринок праці основний регулятор зайнятості, проте, потрібна і активна роль держави.

 

Інфляція – це підвищення середнього (загального) рівня цін в економіці.

Її показники:

- індекс цін

- правило величини 70: число 70 ділять на щорічний темп приросту цін: визначають за скільки років ціни подвояться.

 

Причини інфляції.

 

1) надмірний або завищений попит (інфляція попиту)

Виникає, коли виробничі потужності завантажені повністю і виробництво не може відреагувати на збільшення витрат споживачів зростанням обсягів, бо виробничі потужності задіяні повністю. Попит тисне на ціни, і вони зростають.

2) зростання середніх витрат (інфляція витрат або пропозиції)

Воно веде до зниження прибутку, скорочує обсяги виробництва, пропозицію, а це викликає зростання цін.

 

Основні чинники зростання витрат:

1. Підвищення зарплати порівняно з рівноважною під тиском працівників і профспілок. Тут може виникнути інфляційна спіраль: підвищення зарплати без збільшення обсягів виробництва викликає зростання цін, зростає вартість життя, працівники вимагають підвищення зарплати.

2. Непередбачені обставини, що змінюють пропозиції окремих товарів, наприклад зростання світових цін на енергоносії.

Наслідки інфляції.

 

1) Знижуються реальні доходи домогосподарств. Особливо страждають люди з фіксованими доходами.

2) Знецінюються заощадження.

3) Несуть збитки кредитори, бо до них повертаються знецінені гроші.

4) Скорочуються обсяги виробництва, оскільки порушується інвестиційний процес.

5) Зростає соціальна напруженість в суспільстві.







©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.