Здавалка
Главная | Обратная связь

Економічна думка початку XIX ст. в Англії. Т. Мальтус



Тема 4

ЕВОЛЮЦІЯ КЛАСИЧНОЇ ПОЛІТИЧНОЇ ЕКОНОМІЇ У ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ XIX ст. ЗАВЕРШЕННЯ КЛАСИЧНОЇ ТРАДИЦІЇ

План

1. Економічна думка початку XIX ст. в Англії. Т. Мальтус.

2. Економічна думка початку XIX ст. у Франції. Ж. Б. Сей.

3. Економічне вчення Дж.С. Мілля.

4. Економічна теорія в США. К.Ч. Кері.

 

Економічна думка початку XIX ст. в Англії. Т. Мальтус

Томас Роберт Мальтус(1766—1834) — видатний пред­ставник економічної думки початку XIX ст. в Англії. Наро­дився Мальтус у сім'ї поміщика. Закінчив Джезус-коледж Кембриджського університету, здобувши вчений богословсь­кий ступінь, а з 1793 р. почав підприємницьку діяльність. З 1797 по 1801 р. був вікарієм у Сурреє.

У 1798 р. Мальтус опублікував книгу "Дослід про закон народонаселення". Потім протягом низки років ця книга доповнювалася автором і видавалася ще не раз. Основною ідеєю книги стала теорія народонаселення.

З 1805 р. Мальтус керував кафедрою сучасної історії і політичної економії в коледжі Ост-Індської компанії, там же виконував обов'язки священика. Через 10 років вийшов у світ інший твір Мальтуса — "Дослідження природи і зро­стання земельної ренти". У цій праці автор спробував роз­крити природу земельної ренти і механізм її формування.

Основні положення теорії народонаселення такі:

• здатність людини до відтворювання за темпами при­
росту значно перевершує можливість зростання продоволь­
чих ресурсів, тому що населення зростає в геометричній
прогресії, а запаси ресурсів — в арифметичній;

• зростання народонаселення жорстко обмежується кош­
тами існування.

У природі, за Мальтусом, відповідність між чисельністю населення і кількістю засобів існування досягається епіде­міями, голодом, війнами, непосильною працею, що вини­щує величезну масу людей.

Проблему надмірного зростання населення Мальтус ви­рішував через зміну заробітної плати. Зростання населення призводить до падіння заробітної плати й обмежує зростан­ня населення у майбутньому. Іншими словами, низький рівень життя робітників визначається біологічними зако­нами, а не соціальними проблемами.

Мальтус виступав проти державної підтримки жебраків, оскільки бачив у цьому заохочення нерозсудливих за раху­нок стягнення податків з працелюбних громадян. Автор "Досліду..." критично ставився й до ідеї вирівнювання при­бутків. Поділ на багатих і бідних корисний, тому що мож­ливість поліпшення свого стану і побоювання щодо його погіршення є двигуном поліпшення добробуту суспільства.

Проблему обмеженості ресурсів Мальтус вбачав у такому:

• ресурси Землі обмежені;

• через залучення до обігу гірших земель віддача вкладеної праці, капіталу буде знижуватися.

Мальтус у своїх економічних поглядах представляв інте­реси великої земельної аристократії (лендлордів).

Теорія прибутку Т. Мальтуса повторює переконання Д. Рікардо. Прибуток визначається як різниця між варті­стю товару і витратами праці та капіталу у виробництві.

Мальтус є автором положення про реалізацію сукупного суспільного продукту. У ньому він стверджує, що досягти достатнього рівня попиту і повної реалізації продукції, що виробляється, неможливо без участі в цьому процесі не тільки продуктивного, а й непродуктивного класу — так званих третіх осіб, які можуть створити необхідний додат­ковий попит на всю масу товарів, що виробляються в суспільстві. Таким чином, він заперечує думку про су­спільний паразитизм непродуктивного класу (землевласни­ки, армія, церковні служителі, чиновники).

У кейнсіанстві використовується це положення теорії Мальтуса при розв'язанні питань реалізації і заходів підтри­мання "ефективного попиту" для регулювання економіки.

Мальтус визнає існування загальних і локальних криз, вважаючи їх тимчасовими явищами.

 







©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.