 |
|
Не все красиве корисне
В одного молодого Оленя були великі й гарні роги, якими він дуже пишався. Біля нього паслися дикі кози, над якими він сміявся, бо вони мали маленькі та криві ріжки. А коли йому зустрічалися дикі кабани, у яких узагалі не було рогів, а тільки криві ікла, він зневажливо пирхав і відвертався від них. Адже Оленю було чим пишатися!
І все в його житті було б чудово, якби не ноги. Йому здавалося, що вони дуже негарні, тонкі й криві. Він нікому про це не говорив, але дуже страждав з цього приводу. Та ось одного разу в лісі сталася пожежа. Всі дикі звірі зі страхом кинулися втікати. І тут Олень оцінив усю міцність своїх ніг. Вони несли його швидше за вітер. Він обігнав усіх кабанів і антилоп і неодмінно врятувався б від вогню, якби не його великі розлогі роги. Через них Олень застряг у густих заростях.
Мимо пробігали дикі звірі. Вогонь наближався. І в цей момент Олень усвідомив усю користь своїх ніг і недоречність рогів – предмета його гордості! (З газети).
Прочитайте текст. Про які моральні категорії в ньому йдеться? Висловте міркування.
Сповідь пралі
Брудна білизна рано чи пізно потребує прання. Можна роками складати її у величезний бак, збирати, відкладаючи неприємний момент, коли доведеться прати всю цю гору. Біда в тому, що бруд з часом в’їдається глибше і відіпрати його стає складніше: ось і доводиться кип’ятити, обшпарюючи пальці, і, стираючи шкіру з долонь, терти, терти, терти… Багато днів, багато років. Уявляєте, скільки брудних сорочок може накопичитися за довге людське життя?
Та можна прати білизну в міру її забруднення. Доки бруд свіжий. Плями можна випрати простою водою. Інші ж доводиться терти з милом. А ще одні – витравлювати їдким лугом, від якого сльозяться очі. Будь-яка праля скаже вам, що найскладніше відіпрати сало й кров(З газети).
Тематика есеїв
Есе –жанр художньо-публіцистичної, науково-популярної літератури, що характеризується вільним, але виразно індивідуалізованим трактуванням теми. Для передавання особистісних думок і почуттів, переконань, життєвих установок автори цього жанру можуть використовувати несподівані паралелі, метафори, притчі, описи, ліричні відступи, аналогії тощо. Есе – «вільне» письмо на запропоновану тему, в якому найбільше цінуються авторська позиція, оригінальність вирішення проблеми, аргументованість, дискусійність.
Ø Без честі нема людини (Ю. Вассиян).
Ø Любов – це насамперед відповідальність, а потім уже насолода, радість (В. Сухомлинський).
Ø Віра в себе – таїна життєвих успіхів (Л. Силенко).
Ø Естетика ніколи не могла замінити етику, а краса – віру (П. Мовчан).
Ø Чим багатший внутрішній світ людини, тим вона бідніша (О. Перлюк).
Ø Що більше скромних, то краще живеться нахабам (Ю. Рибников).
Ø Людина без друзів – що дерево без коріння (Народна творчість)
Ø Бог – це наша несвобода чинити зло і безмежна свобода творити добро (В. Захарченко).
Ø У мудреця багатство відіграє служливу роль, а в дурня – панівну (Ю. Мушкетик).
Ø Страх тілесного покарання не зробить злого серця добрим (К. Ушинський).
Ø Страх – рясне джерело пороків (К. Ушинський).
Ø Добра звичка є моральний капітал, закладений людиною у свою нервову систему (К. Ушинський).
Ø Нікчемність – рідна сестра підлості (В. Сухомлинський).
Ø Бути справедливим у думках ще не означає бути справедливим насправді (К. Ушинський).
Ø Совість – це емоційний страж переконань (В. Сухомлинський).
Ø Музика – це мова почуттів (В. Сухомлинський).
Ø Любов шляхетна тільки тоді, коли вона сором’язлива (В. Сухомлинський).
Ø Людина така, яке її уявлення про щастя (В. Сухомлинський).
Ø Я – людина і це мене багато до чого зобов’язує (В. Черняк).
Ø Людська солідарність – найдорогоцінніше надбання людства(В. Черняк).
Ø Великодушність – золото душі (В. Черняк).
Ø Нема там добра, де нема правди (П. Куліш).
Ø Там, де є українці, там завжди є мистецтво (Ю. Липа).
Ø Велич народу не вимірюється його кількістю, як велич людини не вимірюється її зростом; єдиною мірою служить його розумовий розвиток і його моральний рівень (В. Гюго).
Ø Хто зі злом не боресь, той людей не любить (І. Франко).
Ø Хто твердить – люблю свій народ, а не виконує своїх обов’язків перед ним, – той твердить лож (І. Франко).
Ø Права без обов’язків – то сваволя (Леся Українка).
Ø Толерантність як моральний вимір людського спілкування.
Ø Я людина, а тому заслуговую на повагу.
Ø Національна гідність є виявом вільного самовизначення та самореалізації особи.
Ø Справжній раб той, хто згоден, що він раб.
Ø Моральна самоповага – шлях до утвердження поваги до людини взагалі.
Ø Культурна людина – це та, яка може співстраждати (В. Шукшин).