 |
|
Біхевіористський, когнітивний, психодинамічний, гуманістично-динамічний підходи до змін
СаМОССТІЙНА РОБОТА 2. Індивідуальні зміни
Питання, винесені на самостійне опрацювання
1. Біхевіористський, когнітивний, психодинамічний, гуманістично-динамічний підходи до змін.
2. Управління своїми та чужими змінами.
3. Розроблення індивідуальних планів управління поліпшення результатів роботи.
4. Заходи перед початком та після ініціювання змін.
5. Характеристика концепції організації, що навчається, як провідника змін.
| РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА ДО ТЕМИ |
| 1. Виханский О. С. Менеджмент / О. С. Виханский, А. И. Наумов. – 3-е изд. – М.: Гардарика, 2010. – 320 с. Рульєв В.А. Менеджмент: навч. посібник / В. А. Рульєв, С. О. Гуткевич. – К.: Центр учбової літератури, 2011. – 312 с. Українська дипломатична енциклопедія: у 2-х томах / ред. кол. Л. В. Губерський та ін. – К.: Знання України, 2004. 2. Киржнер Л. А. Менеджмент: учеб. пособие / Л. А. Киржнер, Л. П. Киенко. – Харьков.: Издательство КНТ, 2006.– 688 с. 3. Менеджмент організацій: підручник / За заг. ред. Федулової Л.І. – К.: «Либідь», 2003 – 448 с. 43. 4. Особенности обучения взрослых. По матеріалам НR Лиги сообщества кадровиколв и специалистов по управлению персоналом. Електронний ресурс.-Режим доступу: http://hrliga.com.ua/. 5. http://ru.wikipedia.org/wiki/. 6. Основные тенденции, которые навсегда изменят корпоративное обучение.- По матеріалам management.com.ua.- Режим доступу: http://www.management.com.ua/?lang=rus. |
Біхевіористський, когнітивний, психодинамічний, гуманістично-динамічний підходи до змін
Управління змінами, передусім, має базуватися на взаємодії різноманітних підходів, зокрема біхевіористського, когнітивного, психодинамічного, гуманістично-динамічного
Біхевіоризм (від англ. Behaviour - поведінка) - психологічний напрям, початок якого було покладено публікацією в 1913 р. статті американського психолога Дж. Уотсона «Психологія з точки зору біхевіористи». Як предмет психології в ньому фігурує не суб’єктивний світ людини, а об’єктивно фіксуються характеристики поведінки, викликаний будь-якими зовнішніми впливами. При цьому як одиниці аналізу поведінки постулюється зв’язок стимулу (S) і відповідної реакції (R). Всі відповідні реакції можна розділити на спадкові (рефлекси, фізіологічні реакції і елементарні «емоції») і набуті (звички, мислення, мова, складні емоції, соціальна поведінка), які утворюються при зв’язуванні (обумовлення) спадкових реакцій, що запускаються безумовними стимулами, з новими (умовними) стимулами. Зокрема, в дослідженнях Уотсона показано, що, якщо поєднувати безумовні стимули, що викликають у немовляти емоцію страху (різкий звук, втрата опори), з іншими, спочатку нейтральними (наприклад, показ білого кролика), то через деякий час реакція страху може викликатися вже одним тільки показом кролика. Але надалі було показано, що саме обумовлення являє собою досить складний процес, що має психологічний зміст. Поступово виникли зміни в концептуальному апараті біхевіоризму, що змусило говорити про перетворення його в необихевиоризм. У схемі S - R з’явилися «проміжні змінні» (образ, мета, потреба). Іншим варіантом ревізії класичного біхевіоризму стала концепція оперантного біхевіоризму Б. Скіннера, розроблена в 30-х рр. XX ст., Де було модифіковано поняття реакції. В цілому, біхевіоризм зробив великий вплив на розвиток психотерапії, методи програмованого навчання, а також в управлінні.