Здавалка
Главная | Обратная связь

Тема 2.7. Іонізуюче випромінювання.

1. ВИДИ, ВЛАСТI4ВОСТI ТА ОДИНИЦІ ВИМІРЮВАННЯ ІОНІЗУЮЧИХ ВИПРОМІНЮВАНЬ.

 

Іонізуюче випромінювання — це випромінювання, взаємодія якого з середовищем призводить до утворення електричних зарядів (іонів) різних знаків.

Джерелом іонізуючого випромінювання є природні та штучні радіоактивні речовини та елементи (уран, радій, цезій, стронцій та інші).

Джерело іонізуючого випромінювання широко використовуються в атомній енергетиці, медицині та в різних галузях промисловості (для дефектоскопії металів, контролю якості зварних з’єднань, визначення рівня агресивних середовищ у замкнутих об’ємах, боротьби з розрядами статичної енергії тощо).

Іонізуючі випромінювання поділяються на електромагнітні (фотонні) та корпускулярні.

До електромагнітного випромінювання належать гамма- та рентгенівські випромінювання.

До корпускулярного належить випромінювання, що складається з потоку частинок маса спокою яких не рівно нулю - альфа i бета частинки, протони, нейтрони тощо.

Альфа-випромінювання — це потік позитивно заряджених частинок (атомів ядра гелію), які рухаються з швидкістю 20000км/с.

Бета-випромінювання — це потік електронів та позитронів. Їх швидкість наближається до швидкості світла.

Гамма-випромінювання являє собою короткохвильове електромагнітне випромінювання (швидкість якого дорівнює швидкості світла) та енергію.

Іонізуюче випромінювання характеризується двома основними властивостями:

1.1 Здатність проникати через середовище, що опромінюється.

1.2 Іонізувати повітря i живі клітини організму.

Обидві ці властивості іонізуючого випромінювання зв’язані між собою оберненою пропорційною залежністю.

Електромагнітне випромінювання має найбільшу проникну здатність. Корпускулярні випромінювання мають низьку проникну здатність, тому що вони швидко втрачають свою енергію на іонізацію.

Дія іонізуючого випромінювання оцінюється такими дозами випромінювання:

1.1 Поглинута доза Д.

Одиниця поглинутої дози в системі Сі є грей (Гр), а поза системою є рад.

1Гр =1Дж/кг -100рад

1.2 Еквівалентна доза

Одиниця еквівалентної дози опромінення в системі Сі є зіверт (Зн), поза системна одиниця бер.

1Зв = 100бер

 

 

1.3 Експозиційна доза.

Одиниця експозиційної дози приймають в системі Сі — кулон на кілограм (Кл/кг), позасистемна одиниця - рентген (Р).

Кл/кг

 

2. ВПЛИВ ІОНІЗУЮЧОГО ВИПРОМІНЮВАННЯ НА ОРГАНІЗМ ЛЮДИНИ.

 

При вивченні впливу іозуючого випромінювання на організм людини був виявлені наступни особливості:

2.1 Висока ефективність поглинутої енергії, навіть невелика кількість поглинутої енергії іонізуючого випромінювання може викликати суттєві біологічні зміни в організмі люди.

2.2 Наявність прихованого (інкубаційного) періоду проявлення впливу іонізуючого випромінювання. Цей період, який ще часто називають періодом уявного благополуччя, тим менший, чим вища доза опромінення.

2.3 Вплив малих доз іонізуючого випромінювання може накопичуватись (кумулятивний ефект).

2.4 Іонізуюче випромінювання впливає не лише безпосередньо на саму людину, а i на його майбутнє потомство (генетичний ефект).

2.5 Різні органи організму людини мають різну чутливість до іонізуючого випромінювання.

2.6 Ступінь впливу іонізуючого випромінювання залежить від індивідуальних особливостей органiзму людини.

2.7 Наслідки опромінення істотно залежать від його дози та частоти. Одноразова дія іонізуючого випромінювання великої дози викликає більші зміни в організми людини, ніж його фракціонована дія.

2.8 Залежно від еквівалентної дози опромінення та індивідуальних особливостей людини зміни в його організмі можуть бути незворотного та невиліковного характеру.

 

Вплив іонізуючого випромінювання на організм може бути:

2.1 Зовнішнім.

2.2 Внутрішнім, коли радіоактивна речовина потрапила в організм людини при вдиханні чи з їжею.

2.3 Комбінованим.

Ступінь радіаційного ураження залежить:

2.1 Від виду випромінювання.

2.2 Від тривалості та дози опромінення.

2.3 Від фізико-хімічних властивостей радіоактивної речовини.

2.4 Від індивідуальних особливостей організму людини.

Іонізуюче випромінювання проникаючи в організм людини, передає свою енергію органам та тканинам шляхом збудження та іонізації атомів i молекул, що входять до складу клітин організму. Це призводить до зміни хімічної структури різноманітних з’єднань, що призводить до порушення.

~ біологічних процесів;

~ обміну речовин;

~ функції кровотворних органів;

~ змін у складі крові тощо.

 

Радіаційні ураження можуть бути:

2.1 Загальними.

2.2 Місцевими це променеві опіки шкіри, слизових оболонок тощо. Тривалий вплив іонізуючого випромінювання в дозах, які перевищують гранично допустимі, може викликати променеву хворобу, яка характеризується такими ознаками:

1-ша стадія — порушення сну, апетиту, сухість шкіри;

2-га стадія — розлади органів травлення, порушення обміну речовин, зміни у серцево-судинній системі, руйнування кровоносних судин.

3-я стадія крововиливи в судинах мозку та серцевому м’язі, випадіння волосся, катаракта, порушення діяльності статевих органів, генетичні порушення.

 

 

З. НОРМУВАННЯ ІОНІЗУЮЧИХ ВИПРОМІНЮВАНЬ.

 

Допустимі дози іонізуючого випромінювання регламентуються Нормами радіаційної безпеки України (НРБУ — 97). Згідно з цим нормативним документом визначені категорії опромінених осіб:

Категорія А — це особи, які постійно чи тимчасово працюють з джерелами іонізуючого випромінювання.

Категорія Б — це обмежена частина населення — особи, які не працюють безпосередньо з джерелами випромінювання, але за умовами проживання або розташування робочих місць можуть підлягати опроміненню.

Категорія В — населення області, країни.

За ступенем чутливості до іонізуючого випромінювання встановлено три групи критичних органів (тканин) організму, опромінення яких спричинює найбільшу школу здоров’ю людини:

1-а група — все тіло, статеві органи, червоний кістковий мозок.

2-а група — щитовидна залоза, м’язи, жирова тканина, печінка, нирки, селезінка, шлунково-кишковий тракт, легені, кришталик ока.

3-а група — кісткова тканина, шкіра, кисті, передпліччя, стопи.

 

4.ЗАХИСТ ВІД ІОНІЗУЮЧИХ ВИПРОМІНЮВАНЬ

 

Засоби та заходи захисту від іонізуючих випромінювань підрозділяються на:

4.1 Організаційні заходи від іонізуючих випромінювань.

Приміщення, які призначені для роботи з радіоактивними ізотопами повинні бути ізольовані від інших i мати спеціальне оброблення стін, стелі, підлоги. Відкриті джерела випромінювання i всі предмети, які опромінюються, повинні знаходитись в обмеженій зоні, перебування в якій персоналу дозволяється у виняткових випадках i короткочасно. На контейнерах, устаткуванні, дверях приміщень та інших об’єктах наноситься попереджувальний знак радіаційної небезпеки.

 

4.2 Технічні засоби та заходи захисту від іонізуючого випромінювання, до яких належать: встановлення захисних екранів, застосування автоматизованого устаткування з дистанційним керуванням, використання витяжних шаф, камер, боксів, які оснащені спеціальними маніпуляторами, що копіюють рухи рук людини.

 

4.3. Санітарно-гігієнічні заходи передбачають: забезпечення чистоти приміщень, включаючи щоденне вологе прибирання, влаштування припливно-витяжної вентиляції з, щонайменше 5-кратним повітрообміном, дотримання норм особистої гігієни.

 

4.4. Лікувально-профілактичні заходи, до яких належать: попередній та періодичний медогляди осіб, які працюють з радіоактивними речовинами; встановлення раціональних режимів праці та відпочинку; використання радіопротекторів-хімічних речовин, що підвищують стійкість організму до іонізуючого випромінювання.

 

Захист працівника від негативного впливу джерела зовнішнього іонізуючого випромінювання досягається шляхом:

3.1 Зниження потужності джерела випромінювання до мінімально необхідної величини — захист ,,кількістю”.

42. Збільшення відстані між джерелом випромінювання та працівником — захист ,,відстанню”.

4.3. Зменшення тривалості роботи в зоні випромінювання — захист ,,часом”.

4.4.Встановлення між джерелом випромінювання та працівником захисного екрану — захист ,,екраном”.

 

При роботі з радіоактивними речовинами важливе значення мас застосування засобів індивідуального захисту (313), які запобігають потраплянню радіоактивних забруднень на шкіру та всередину організму, а також захищають від альфа- та, при можливості, від бета-випромінювань.

До ЗІЗ від іонізуючих випромінювань належав: халати, костюми, шапки, гумові рукавиці, тапочки, бахіли, засоби захисту органів дихання тощо. Застосування тих чи інших ЗІЗ залежить від виду та класу робіт.





©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.