 |
|
Картина 2. Зальцбург.
Курт:Я майже вдома! Спеціально вийшов за два квартали раніше, щоб розім’яти ноги. Все миле, провінційне, тепле у Зальцбурзі. Вулички, бруківка, квіткарка – всі чекали на столичного красеня, який не проциндрив ані крони від спадщини покійних батьків, вклав у освіту і деякий бізнес. Це просто чудово: канікули після передостанньої сесії! Ось, за цим рогом моя Блюмен-штрассе.
Магдалена: Йогане, хоч сьогодні спустися з горища! Ти пам’ятаєш, який зараз день?
Йоган:Субота зранку!
Магдалена:Ого! Він заговорив. Так, мій хлопчику! Сьогодні приїздить Курт! Ходи, мерщій, треба стіл накрити.
Йоган:Ні. Я не вийду.
Магдалена:Я приготувала ваші улюблені картопляні котлети, Курт їх ще новим чудернацьким словом називає…
Курт:Цепеліни!
Магдалена:Саме так! Пухкі, неначе у повітрі летять. Ой! Мій любий! Нарешті!!! Дочекалися!
Курт:О, майн херц, ти все молодієш!
Магдалена:Ах, ти підлещуєшся, голодний студенте? Твоя бабуся вже сьомий десяток розміняла!
Курт:Проте цепеліни від цього тільки смачніші! Як я скучив за вами!... Як малий? Хоч трохи краще?
Магдалена:Я йому всі дні після телеграми малювала картини твого повернення. Ніяких ознак інтересу. Апетит відсутній. Нічого не торкається серця. Все, як і взимку, коли його товариш твій, Алекс, оглядав.
Курт:Глибока депресія.
Магдалена:Називайте як знаєте, а я скажу: хлопчик заблукав. Після того, як поховали батьків (Схлипнула) живе у комірчині і мовчить.
Курт:Так, це не назвеш доброю новиною,
Магдалена:Хоча, є і добре зрушення: сьогодні він на моє базікання повідомив, що субота зранку.
Курт:О! Крига скресла! Я піднімуся до нього?
Магдалена:Так-так! І Алекс радив вам більше спілкуватися, по-чоловічому…Як годиться…Але цепеліни…
Курт:Я швидко – не прохолонуть! (Цілує у щічку)
Курт:(Звертається до Йогана, який лежить на ліжку)Привіт! (Той схоплюється) Ого, як ти виріс! Майже зрівнялися. (Обнімає, похлопує по плечах) Йогане, це літо наше. Тепер я маю час навчити тебе підсікати рибу чи плавати «батерфляєм». (Йоган звільняється з обіймів, знову лягає на ліжко, натягує ковдру на голову) Відпочиватимеш? Невже ти не пообідаєш з нами? (Знизує плечима, йде, пригадує і повертається) Коли схочеш чогось нового – ось, проглянь. Чоловік один написав, коли на збитому літаку опинився у пустелі. Вижив одначе. Прізвище таке смішне - Екзюпері. Купив для тебе у Відні.
Йоган: Для мене? Дякую. (Брат йде, а Йоган починає читати, розвивається інтерес. Поступово засинає і бачить сон)
Бетховен «Сурок»( зал/фон)
Хелено, привіт! Ми з тобою за партою сиділи у першому класі! Ти куди це?
Хелена:На твій день!
Йоган:Але я народився у грудні!
Хелена: Сьогодні твій день!
Йоган: Мамо, що вона верзе? Ти казала, що коли я народився, тато як раз ялинку купив.
Мама: Сьогодні твій день, Йогасю, милий!
Йоган: Добре, але чому тут звірі?
Тато: Сину, вони завжди поруч.
Лис: Ми у відповіді за тих, кого приручили!
Йоган: У мене нікого немає!
Троянда: Неправда! У тебе стільки друзів, скільки у мене червоних пелюсток! (Під музику всі напинають біле простирадло перед ліжком)
Йоган: Я у пастці?
Хелена: Ні, це твій корабель.
Йоган: Коли і куди пливе цей… білий пароплав?
Тато: Сьогодні, у твій день!
Мама:У твоє майбутнє! (Колом обносять простирадло, йдуть)
Йоган: Куди ж ви? Давайте мерщій зі мною! Дайте трап!
Лис:Ні, Йоган, тільки ти! Пливи сам, хлопче!
Троянда: Прощавай!
Тато:Синку, йди до штурвалу! Прощавай!
Мама:Ми любимо тебе!
Йоган:(Прокидається) Що це ? (Витирає сльози. Пішов до дзеркала. Торкнувся відбитку рукою. Повернувся і побачив рідних. Притискує до грудей книжку і йде до Магдалени і Курта, які сиділи за столом.Куртпіднімається від хвилювання.Магдалена знімає окуляри, відкладає вишивку)
Йоган:Курте, ти тут?
Курт:Звісно, друже.
Йоган:От і добре. Ти , і бабуся, і будинок, і Блюмен-штрассе - все тут.
Курт:Йогане, так і ти тут.
Йоган:Бабусю, смерть - це коли не від’їжджають нікуди на пароплаві. А ми тут, і можемо рухатися у будь-якому напрямі.
Магдалена:Приблизно так, Йогане.
Курт:А що з твоїм пароплавом?
Йоган:Все добре, я хочу будувати.
Курт:Невже?
Йоган:Так. Я буду авіаконструктором. Ти казав, що у тебе гарні професори. Допоможеш мені підтягнути фізику за літо?
Курт:Із задоволенням! Ходімо!
Магдалена:А вечеря?
Хлопці навперебій:Потім, потім! (Але Йоган хапає зі столу пиріжок, швидко запихується і навздогін біжить брату)
Дж. Россіні. Увертюра до опери «Вільгельм Тель» (зал)