 |
|
Картина 4. Кременець. Хрещення поворотом
Христина Гнатівна:З прибуттям! Дуже, дуже раді, ледь дочекалися! Без лікаря півроку - справжнє лихо. Дехто при потребі до Рівного іде, але простим людям – зась, не по кишені. Наше містечко вам сподобається, до Почаївської Лаври рукою подати.
Алекс :Дозвольте спитати: з ким маю честь…
Христина Гнатівна:Вибачте… Маківка Христина Гнатівна, сестра милосердя, операційна сестра та акушерка Кременецької муніципальної лікарні.
Алекс: Дуже приємно, ваш новий лікар – Тарновський Олександр… Сергійович.
Христина Гнатівна:Петре, валізи у пана лікаря прийми, кімнату я на горищі підготувала – там ліжко нове, і вікна всі засклені, і грубка є. Вечеряємо зазвичай о сьомій, але на вас так чекали, ще не сідали.
Алекс: Дуже люб’язно, змерз і зголоднів у дорозі. Тим більше – дощ не вщухав.
Христина Гнатівна:Розміщуйтеся, груба гаряча, взуття і одяг є на чому просушити. Ми завжди поруч, все до ваших послуг.
Алекс: Так розпочалися мої будні на батьківщині. Перші дні я страшенно боявся хірургічних випадків, нагноєнь, фурункулів, сепсису. Вони мені навіть снилися. Але спочатку потягнулися не складні пацієнти: дівчинка з ангіною, дід з коньюктивітом. За добу я приймав до п’яти пацієнтів.
Цілими днями і ночами лив дощ, і краплі невгамовно стукали по даху, і вода хльостала під вікном, стікаючи до діжки. На дворі була сльота, туман, чорна імла, у якій тьмяними плямами світилися вікна лікарського будинку і гасовий ліхтар біля воріт. В один з таких вечорів я сидів у себе в кабінеті над атласом з анатомії. Навкруги була тиша, тільки інколи миші щось гризли у кутку.(Породілля голосно стогне. Слуга Петро та акушерка вводять породіллю та садовлять на стільчик)
Христина Гнатівна:Потерпи, голубко. У нас лікар, хоч молоденький, але досвід – річ велика! Алекс: Що там трапилося?Христина Гнатівна: Та жінку привезли із Дядьковичів. Пологи у неї неблагополучні.Алекс: Ось воно. Почалося! (Ніяк не може потрапити у туфлі ногами) Що ж, рано чи пізно це мало трапитися. Не все життя самі ларингіти та катари шлунку. Христино Гнатівно, готуйте жінку до огляду. Де той клятий довідник! Хто б міг подумати, що у Кремянці нема практикуючого гінеколога чи терапевта, а про психіатрію ніхто навіть і не чув, вакансія не відкрита. Так «Психологія статі» – геть, «Навіювання та сни» – дурість. Ось. Воно. Додерляйн, «Оперативне акушерство». Боже правий! Чому я у тому семестрі волочився за Лізою, тільки два рази був на пологах і екзамен склав на задовільно?Христина Гнатівна: Пане лікарю, пацієнтка готова! Чекаємо!
Алекс: За хвилинку. Перевірте пульс.
Христина Гнатівна: У нормі.
(Стрімко входить до породіллі)
Алекс: Вітаю, голубонько. Це твій первісток?
Породілля: Так. О –О- О! Лікарю, я не помру? Моя кума минулої осені так і не розродилася! У-У-У-У!
Христина Гнатівна: Темний народ, вони дитинку на цукор виманювали, а до лікаря не везли. Вузький таз, без кесаревого не можна було. Але родичку її привезли запізно.
Породілля:Сил моїх нема терпіти! А- ааа!
Алекс: Не хвилюйся, зараз буде все по-іншому. Так, що у вас з дитиною ...
Христина Гнатівна: Та нема сумнівів, плід у поперечному положенні.
Алекс: Вірно. Будемо повертати. Готуйте інструменти, стерильні матеріали, і …
Христина Гнатівна: Хлороформ?
Алекс:(З полегшенням)Обов’язково хлороформ! (У залу) Я навіть не знав чи під анестезією треба виконувати цю операцію. (До акушерки) Зараз я швидко, за сигаретами…(Знову біжить до кімнати)
Христина Гнатівна:Та нічого, лікарю, ще час є.
Алекс: Ось воно, сторінка 77, «Патологія передлежання плоду … так, угу, так, (Читає) являє собою дуже небезпечну для матері операцію… угу, перевертаємо на ніжку… яку ніжку? … Куди перевертаємо? (Знову читає) Комбінований поворот це… якщо відчуваєте труднощі – відмовтеся від виконання. Добре. Чому автор не каже, що мені далі робити із неоперабельною жінкою на столі? Ні, Господи! Дай мені сили! Руки трусяться. А якщо вона помре, що я скажу її чоловіку? (Знову у книгу) З кожною годиною росте ризик… Достатньо. Врешті решт, Алексе, ти не панікер і не баба, ти назавжди - віденський студент. (Рішуче виходить до пацієнтки і акушерки)
Породілля:О-О-О!Мука яка, мука!!! Мати Божа, я не витерплю!
Христина Гнатівна: Дихаємо повільно, все добре, зараз поволі засинаємо…Петре, швидше, руки пану лікарю мити!
Породілля: Пустіть! А-А-А-А! Ні!
Алекс: Тримайте породіллю і контролюйте постійно пульс!
К. Сен-Санс. Концерт для ф-но з оркестром №5 f-dur. 1.Allegro animato: починаючи з 5.17 (фон/зал/фон)
(З протилежних боків виходять веселі лікар і акушерка. Він витирає руки рушником, вона з його чола хусточкою піт)
Христина Гнатівна:Який славний хлопчина з’явився, чотири кіло майже.
Алекс:Для селянки з крупною поставою не рідкісний випадок.
Христина Гнатівна: А ви, лікарю, вправно так поворот зробили, впевнено. Зрозуміло - два роки практики у столицях... Все вивірено, без поспіху. Кровотечу не спровокувати. А що ніжку трохи розтягли, так це і в Анатолія Карповича, вашого попередника, кожного другого разу траплялося. Особливо при косому положенні. Гарна робота, Олександре Сергійовичу. Заслужили на спокійний сон і особисто від мене – чай з цукеркою.Петре, підкинь дровець, чаювати будемо, а прибрати я допоможу! (Готує чай)
Алекс:Сердце моє повнить радість. Я дивлюся на червоно-білий безлад навкруги і відчуваю себе переможцем. Але в глибині ворушиться сумнів. Подивимося ще, як далі справи у неї підуть.
Христина Гнатівна: (Віддає чай і цукерку) Дасть Бог, нічого страшного, все стерильно, чисто.Алекс: Було напівдругу ночі, коли я повернувся до себе. На столі, в плямі світла від лампи, мирно лежав розкритий Додерляйн. Ще годину, ковтаючи охолонутий чай, я сидів над ним, гортаючи сторінки. І тут трапилася цікава річ: всі попередні темні місця зробилися абсолютно зрозумілими, неначе налилися світлом, і тут, при світлі лампи, в ночі, в глухомані, я зрозумів дещо: і навіщо я збрехав про два роки практики? Нічого, у провінції можна набратися справжнього досвіду. Тільки треба читати, читати, побільше... читати..."