 |
|
Завдання та повноваження МОУ та ГШ ЗСУ.
Міністерство оборони України (Міноборони) є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили та головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у сфері оборони.
Основними завданнями Міноборони є:
-участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері оборони і військового будівництва, координація діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування з підготовки держави до оборони;
-здійснення військово-політичного та адміністративного управління Збройними Силами, участь у формуванні завдань Збройних Сил;
-здійснення ресурсного забезпечення для підтримання необхідного рівня бойової і мобілізаційної готовності, підготовки Збройних Сил до виконання покладених на них функцій і завдань;
-проведення державної військової кадрової політики, розвиток військової освіти і науки;
-участь у формуванні та реалізації державної політики, спрямованої на розв’язання соціальних проблем військовослужбовців, а також осіб, звільнених з військової служби у запас або відставку;
-участь у формуванні та удосконаленні законодавчої бази з питань оборони і воєнної безпеки, контроль за дотриманням законодавства у Збройних Силах та забезпечення здійснення демократичного цивільного контролю над Збройними Силами.
Міноборони відповідно до покладених на нього завдань:
1) провадить розвідувальну та інформаційно-аналітичну діяльність, спрямовану на виявлення загроз національній безпеці України у воєнній сфері та протидію їм;
2) організовує через Генеральний штаб Збройних Сил захист від терористичних посягань об’єктів Збройних Сил та підготовку до застосування сил і засобів Збройних Сил у разі вчинення терористичного акту в повітряному просторі чи територіальних водах України та в разі виникнення терористичних загроз безпеці держави із-за меж України;
3) забезпечує комплектування Збройних Сил, інших військових формувань;
4) організовує роботу з утилізації надлишкового озброєння, військової техніки та боєприпасів і координує діяльність органів виконавчої влади у цій сфері;
5) бере участь у здійсненні заходів щодо ліквідації наслідків та захисту населення під час надзвичайних ситуацій;
13) забезпечує об’єктивне і своєчасне інформування Верховної Ради України, Президента України, Ради національної безпеки і оборони України та Кабінету Міністрів України про стан справ у Збройних Силах тощо.
Основними завданнями Генерального штабу є:
-стратегічне планування застосування Збройних Сил, інших військових формувань, правоохоронних органів, Держспецтрансслужби і Держспецзв’язку для оборони держави, організація стратегічного розгортання та координація їх підготовки до виконання завдань у сфері оборони держави;
-розроблення та здійснення заходів коротко- та середньострокового оборонного планування у Збройних Силах;
-забезпечення узгодженості програм розвитку інших військових формувань, правоохоронних органів, Держспецтрансслужби і Держспецзв’язку в частині, що стосується оборони держави;
-оперативне управління Збройними Силами;
-здійснення заходів із всебічного забезпечення Збройних Сил;
-забезпечення функціонування системи управління Збройними Силами, іншими військовими формуваннями, Держспецтрансслужбою і Держспецзв’язку;
-організація і контроль за здійсненням заходів, спрямованих на підтримання військ (сил) Збройних Сил у постійній бойовій та мобілізаційній готовності, комплектування їх особовим складом, проведення призову громадян на строкову військову службу, прийняття громадян на військову службу за контрактом, визначення потреб і ресурсів, необхідних для виконання покладених на Збройні Сили завдань;
-організація взаємодії з міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, радами оборони Автономної Республіки Крим та областей під час виконання завдань у сфері оборони держави;
-забезпечення в межах компетенції міжнародного військового співробітництва Збройних Сил зі збройними силами інших держав;
-участь у формуванні та проведенні єдиної політики у сфері наукової і науково-технічної діяльності в інтересах Збройних Сил.
Генеральний штаб відповідно до покладених на нього завдань:
1) у питаннях реалізації державної політики у сфері оборони та планування оборони держави:
а) прогнозує тенденції розвитку форм і способів ведення воєнних дій та засобів збройної боротьби;
б) готує та подає в установленому порядку Президентові України та органам державної влади пропозиції щодо прийняття рішень про підготовку держави і Збройних Сил до оборони;
в) подає Міністерству оборони України (далі — Міноборони)
пропозиції щодо оцінки загроз у воєнній та інших сферах, до запобігання, нейтралізації і ліквідації яких можуть залучатися Збройні Сили, та визначення ситуацій застосування Збройних Сил на середньо- і довгострокову перспективу тощо.
2) у питаннях оперативного керівництва Збройними Силами:
а) організовує підготовку Збройних Сил до виконання покладених на них завдань;
б) організовує участь Збройних Сил у здійсненні заходів в умовах надзвичайного стану в Україні або окремих її місцевостях;
в) організовує і забезпечує ефективне функціонування системи управління Збройними Силами, іншими військовими формуваннями, Держспецтрансслужбою і Держспецзв’язку тощо.
3) у питаннях безпосереднього військового керівництва Збройними Силами:
а) організовує комплектування Збройних Сил, інших військових формувань та Держспецтрансслужби військовослужбовцями, призов громадян на строкову військову службу, навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, прийняття на військову службу за контрактом, накопичення військовонавчених людських ресурсів;
б) здійснює загальне керівництво роботою, пов’язаною з організацією та веденням військового обліку призовників і військовозобов’язаних, контроль за станом цієї роботи в органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від підпорядкування і форм власності тощо.
4) у питаннях виконання завдань особливого періоду, крім функцій, визначених у підпунктах 1-3 цього пункту:
а) координує здійснення заходів щодо мобілізації (демобілізації) у Збройних Силах, інших військових формуваннях, бере участь у підготовці та здійсненні заходів, пов’язаних з мобілізацією (демобілізацією) в державі;
б) уточнює плани застосування Збройних Сил, інших військових формувань;
в) приймає у своє підпорядкування визначені завданнями особливого періоду з’єднання, військові частини, підрозділи, установи інших військових формувань, правоохоронних органів, Держспецтрансслужби, Держспецзв’язку, їх органи управління;
г) організовує стратегічне розгортання Збройних Сил і переведення на
30. “Державна програма розвитку Збройних Сил України на 2006 – 2011 роки”
Державна програма, була затверджена та введена в дію Указом Президента України від 27 грудня 2005 № 1862-25т/2005 “Про рішення Ради національної безпеки та оборони України від 9 грудня 2005 року “Про Державну програму розвитку Збройних Сил України на 2006-2011 роки”.
Взагалі, процес військового будівництва в Україні умовно можна розподілити на чотири основні етапи:
Перший (1991 - 1996 роки) – формування основ Збройних Сил України;
Другий (1997 - 2001 роки) – подальше будівництво Збройних Сил України;
Третій (2001 - 2005 роки) – реформування та розвиток Збройних Сил України;
Четвертий (2006 - 2011 роки) - розвиток Збройних Сил України.
Ця Програма заклала підвалини нової моделі Українського війська. Зокрема, у цьому документі оцінено умови розвитку армії, визначено цілі застосування і основні завдання Збройних Сил відповідно до сучасних умов, а також завдання щодо розвитку озброєння і військової техніки, інтенсифікації підготовки військ відповідно до тих ресурсних показників, які визначив Уряд України.
В рамках виконання заходів Державної програми розвитку розпочався і триває процес реорганізації всіх структур армії – Генерального штабу, видів Збройних Сил - Повітряних Сил, Військово-Морських Сил та Сухопутних військ.
Тобто процес реорганізації всіх трьох видів Збройних Сил України стане базою для формування міжвидових угруповань військ, призначених для виконання завдань, що випливають зі сценаріїв розвитку потенційних конфліктних ситуацій.
Українська армія зразка 2011 року матиме у своєму складі: Об’єднані сили швидкого реагування (30% бойового складу Збройних Сил), у складі яких будуть Сили негайного реагування - загін близько 6 тисяч чоловік, які знаходяться в постійній боєготовності і ведуть бойове чергування, та ще приблизно 23 тисячі чоловік - Сили швидкого реагування, у яких буде різний термін боєготовності, починаючи від кількох годин до кількох діб.
Ще одна функціональна складова Збройних Сил України зразка 2011 року – Основні сили оборони. Це близько 70% бойового складу армії, які складатимуться із Сил нарощування чисельністю близько 20 тисяч чоловік і Сил стабілізації чисельністю 45 тисяч.
В результаті до кінця 2011 року, тобто після завершення виконання Держпрограми розвитку, чисельність української армії становитиме 143 тисячі чоловік. Така чисельність армії відповідатиме сучасним викликам, а також забезпечить виконання поставлених завдань і не буде великим економічним навантаженням для держави.
Один з основних шляхів переозброєння армії – модернізація вже наявних зразків. Так, літаки Су-25, МіГ-29, Су-27 можуть ще служити 7 - 10 років. Це ж стосується бронетанкової техніки, зенітно-ракетних комплексів. Відповідно до цієї Програми, планується провести модернізацію танків Т-64БМ “Булат”, БМП-1, БТР-70 та БРДМ-2 з встановленням на них нових уніфікованих модулів озброєння, систем пасивного і активного захисту броні, а також створення нових тренажерів для цих зразків.
Модернізацію також пройдуть фрегат “Гетьман Сагайдачний” і корвет “Луцьк”, системи радіоелектронної боротьби, радіолокаційні станції П-18 і П-19. В інтересах аеромобільних військ було проведено розробку і закупівлю новітніх парашутно-десантних систем, для підрозділів ракетних військ і артилерії розпочато модернізацію реактивних систем залпового вогню.
Триває модернізація зенітно-ракетних комплексів протиповітряної оборони Сухопутних військ “Оса” і “Ігла-1”. В планах також модернізація бойових вертольотів Мі-24, відкрито новий проект по створенню дистанційно-пілотованого літального апарату.
У напрямі розвитку систем управління і зв’язку акцент робиться на цифрових системах, сумісних з подібними системами країн-членів НАТО. Це, зокрема, нові радіостанції “Лотос” і різні модифікації моделі “Акація”.
Керівництво держави ухвалило рішення про розробку багатофункціонального ракетного комплексу і технічне завдання на його розробку буде вже готово до кінця цього року. Затверджено програми щодо створення вітчизняного бойового корабля класу “корвет” і танка “Оплот”.
Також розглядається можливість створення зразка перспективного бронетранспортера, продовжується розробка нової самохідної гаубиці, нових високоточних боєприпасів і підкаліберних боєприпасів для танків.
Вже закінчені роботи по розробці танкових керованих ракет і ведеться розробка нових переносних протитанкових ракетних комплексів.
Завдяки чіткій та послідовній позиції Міністерства освіти і науки України та розуміння з боку Міністерства оборони, досягнуто домовленості щодо недопущення різкого скорочення кафедр військової підготовки цивільних вищих навчальних закладів, а прийнято Урядом рішення про поступове їх скорочення з 2008 року. Таке урядове рішення дало змогу задовольнити прагнення майже 14 тисяч юнаків-абітурієнтів 2006 року у здобутті додатково до вищої цивільної освіти ще й військової.