 |
|
Лев Толстой про цінність життя
Учитель читає уривок з етико-філософського твору Л.Толстого „Шлях життя”.
„Життя – благо.
Ми часто нехтуємо благом цього життя, розраховуючи десь, колись одержати більше благо. Але такого блага ніде ніколи не може бути, тому що нам у житті нашому дане таке велике благо – жити, вище за яке немає й не може бути.
Мудрець говорив: „Я обійшов усю землю, відшукуючи благо. Я вдень і вночі невтомно шукав його. Одного разу, коли я вже зовсім утратив надію знайти це благо, голос усередині мене сказав: благо це в тобі самому. Я послухався цього голосу та знайшов істинне, незмінне благо”.
Дійсного добра ніхто не може зробити один одному. Справжнє добро може зробити людина тільки сама собі. Справжнє добро в одному: у житті для душі, а не для тіла.
Ніхто ніколи не втомлювався робити собі добро. Адже найбільше добро – це те, чого душа завжди хоче, а душа завжди хоче одного: любові від себе й до себе. Поклади життя своє в цьому збільшенні любові, і ти побачиш, що благо твоє завжди у твоїй владі.
Коли ми говоримо, що життя наше не є благо, то ми під цими словами неминуче маємо на увазі, що ми знаємо якесь благо більше, ніж життя. А тим часом ми не знаємо та не можемо знати ніякого більшого блага, ніж життя. І тому, якщо життя здається нам не благом, то винне ніяк не життя, а ми самі.
Мені здається, що людина повинна за перше правило собі поставити бути щасливою й задоволеною. Треба соромитись, як дурного вчинку, свого невдоволення і знати, що якщо в мене або в мені що-небудь не виходить, то не треба розповідати про це іншим і не скаржитися, а скоріше намагатися виправити те, що не виходить.
Ми знаємо, що із зарядженими рушницями треба поводитись обережно, а не хочемо знати того, що так само обережно треба поводитись і зі словом. Слово може не тільки вбити, а й заподіяти зло, гірше за смерть”.
Народна мудрість і світова література про цінність життя
- Життя - як терниста нива: не пройдеш, щоб ноги не поколоти.
- Немає людини без вади.
- Яка справа, така слава.
- Багато є чудес на світі, але людина – за їх усіх найдивовижніша.
- Так, життя – і є найголовніша цінність для людини.
Вона повинна берегти своє і чуже життя.
- У кожного є вибір – яким зробити своє життя, для кого жити.
- Щоб життя стало щасливим, потрібно наповнити його сенсом.
„Тайна буття людського не втому , щоб тільки жити, а в тому, для чого
жити. Без твердого уявлення , для чого жити, людина не погодиться жити і швидше знищить себе, ніж залишить на землі” (Ф.М.Достоєвський).
М.Уїлсон пише, що у людини є потреба, про яку вона не забуває: „Про могутнє солодке прагнення творити – усе одно що: ідею, машину, будинок, плаття, рослину, вирощену з сім’я, але створювати саме так, як замислив. І коли людей позбавляють такої можливості, їм чогось не вистачає в житті”.
Російський письменник А.П.Чехов бачив сенс життя простіше: „Людина повинна трудитися, працювати у поті чола і в цьому полягає сенс і мета життя, його щастя, його захоплення”.
Що таке віра?
Учитель. Вважається, що віра – це переконаність, глибока упевненість у чомусь. А що для вас означає віра? (Відповіді учнів.)
Російське прислів’я говорить: „Добро тому, хто вірить”. Як ви розумієте це? У що треба вірити? Чому? (Відповіді учнів.)
Щоб життя у людини було щасливим, вона має вірити в себе. Це найголовніше. Послухайте притчу.
„Звертається людина до Бога: „Господи, допоможи мені повірити в тебе.
Скільки я вже молюся, а все ніяк не можу повірити”.
На що йому Бог відповідає: „Спочатку повір в себе, і ти повіриш в мене”.
Як ви гадаєте, навіщо потрібно вірити в себе? Як ви розумієте вислів: „По вірі та відплатиться”? (Відповіді учнів.)
Німецький письменник і мислитель Гете писав: ”Якщо ти втратив майно, то ти ще нічого не втратив; майно ти можеш нажити знов. Якщо ти втратив честь, то спробуй придбати славу – і честь тобі буде повернена. Але якщо ти втратив віру в себе, то втратив усе.”
Ще більш виразно про віру висловився А.П.Чехов: „Людина – це те, у що вона вірить”.
Він зростає з самих глибин людського єства. Людина не може жити без віри, без точки опори. Її внутрішній світ неодмінно повинен спиратися на почуття віри в щось: у Бога, у Спасіння, у Щастя, у Добро.
Не почитавшие Бога,
В жестокий выросшие век,
Мы понимаем понемногу,
Что верой крепок человек.
Віра наділяє людину духовністю. Вона стає добрішою, терпимою.
Людина, яка живе без віри, похмуро дивиться у майбутнє. Їй нема на що спертися, хіба що тільки на розум. Віра служить нам дороговказом у найскладніших життєвих ситуаціях. Хтось із філософів сказав: „Віра – це, перш за все, мужність духу, який нестримно кидається вперед, упевнений, що знайде істину. Вона – не ворог розуму, а його світло”. І якщо чоловік бачить це світло, довіряє своєму серцю, то долає все на своєму шляху. Відсутність віри – головна причина духовної порожнечі.
Когда без веры мы живем,
Стремленье к свету не имея,
Душа черствеет с каждым днём,
А ум становится лакеем.
Якщо ви втрачаєте віру в себе, в іншу людину, в душі відбувається злам, людина стає лукавою, лицемірною. Якими б вадами не зійшлося насіння безвір’я, людина робиться „товстошкірою”, етичні цінності для неї існують. Вона зірко помічає щонайменші прояви аморальності у навколишньому світі, зло немов притягує її.
Споконвіку наш народ завжди вирізняється міцною вірою, тому і вистояв у війнах, виніс на плечах своїх усі труднощі. Для нього завжди були святинями Віра, Любов, Добро.
5. Добро, доброта – вічні цінності людства!
Учитель. Споконвіку на Русі цінувалася доброта. Як ви розумієте, що таке добро? Навіщо його потрібно робити? (Відповіді учнів)
Генрі Давид Торо сказав так: „Доброта – це єдине одіяння, яке ніколи не занепадає”. А Людвіг Ван Бетховен: „Я не знаю інших ознак переваги окрім доброти”.
Давайте обговоримо ці вислови. (Відповіді учнів)
Китайська народна мудрість говорить, що „джерело добра і зла – у нас в душі”. Від самої людини залежить – буде вона доброю, чи ні. Духовність особи виявляється у ставленні до добра і зла, в умінні їх розрізняти і близько приймати до серця все, що відбувається. Ідеї добра – це мірило, з яким ми підходимо до пояснення й оцінки людських відносин навколо себе. Добро – це коли сприяють, допомагають, дарують нам можливість відчути себе багатшими, щасливішими, упевненими в житті. Добра людина помічає в інших перш за все добре, зла – погане. Робіть добро завжди і всюди, і ви побачите, скільки з’явиться у вас друзів, наскільки ви самі станете щасливіші. „Поки ви молоді, бадьорі, не втомлюйтеся робити добро. Якщо в житті є сенс і мета, то вони не у вашому щасті, а в чомусь розумнішому і більшому. Робіть же добро” (А.П.Чехов).
Інколи не тільки добрий вчинок, а просто добре слово робить людину щасливішою. Не забувайте говорити добрі слова щодня, і подумайте перш, ніж сказати образливе слово, висловити невдоволення. Адже слово може ранити, завдати душевного болю.
Добро має бути активним, діяльним. Як ви гадаєте, що означає – робити добро? Приведіть приклади. (Відповіді учнів)