Полімеризація і олігомеризація.

Полімеризація – це збільшення числа гомологічних органів або частин тіла. Наприклад: збільшення числа сегментів у кільчастих червів, хребців у змій; збільшення числа тичинок та пелюсток у рослин.

Полімеризація не приводить до якісного перетворення органів, є більш стародавнім способом еволюції органів.

Олігомеризація – полягає у зменшенні числа гомологічних елементів та інтенсифікації функцій. Її наслідком є не тільки кількісна, а і якісна перебудова організації.

Існує 2 способи олігомеризації:

1. Втрата частини гомологічних елементів і прогресивний розвиток частин, що залишилися. Наприклад: скорочення кількості зябрових дуг з 11 у щелепноротих до 7 у акул, в результаті чого утворилися щелепна та під’язикова дуги.

2. Зменшення числа однакових елементів завдяки їхньому злиттю, що призводить до структурного спрощення відповідних відділів тіла. Наприклад: злиття гангліїв нервової системи членистоногих.

Еволюція екосистем – філоценогенез.

Особливості еволюції біоценозів:

1. Еволюція видів тісно пов’язана з еволюцією відповідних біоценозів. Останні є більш стійкими системами (завдяки ценотичному гомеостазу), ніж окремі види, що входять до його складу.

2. Зміни популяції одного виду відбиваються на популяціях інших видів, які з ними екологічно пов’язані (явище коадаптації – комахи-запилювачі та квіткові рослини).

3. У молодих біоценозах переважають сили рушійного добору, що обумовлюють відносно швидкі еволюційні зміни. Поступово, із зростанням числа видів, ускладненням взаємозв’язків різних популяцій збільшується кількість трофічних зв’язків та збільшуються можливості саморегуляції біоценозу. В стиглому, збалансованому біоценозі існує стійка рівновага між популяціями різних видів, що сприяє дії стабілізуючого добору.

4. Руйнування біоценозів може бути наслідком зміни абіотичних факторів та станом самих біоценозів, коли вимирання окремих видів приводить до руйнування цілісності біоценозу.

5. Еволюція біоценозів може проходити двома шляхами: 1) обумовлена поступовою еволюцією видів, що його утворюють, 2) в результаті вселення нових видів, випадання або зміни домінантних видів.

Наприклад, зміна екосистеми Аральського моря відбулася внаслідок різкої зміни абіотичних умов та вселення ряду нових видів. Серед 33 видів риб вижили тільки 9. Біорізноманіття бентосу зменшилося з 61 до 27 видів, при цьому маса зообентосу виросла у 15 разів, це було пов’язано із зникненням макролітів і збільшенням фітопланктону. Лише за 20 років виникло 3 нових види одного роду двостулкових молюсків роду Sindosmia. Видоутворення відбувалося симпатично. Дивергенція вихідної форми була обумовлена пристосуванням до трьох основних типів донних біотопів: тонко дисперсному мулу, мулисто-піщаному грунту та піщано-черепашковому грунту. Кожному типу грунту відповідає своя форма черепашки, товщина її стулок та будова замка.

Крейдова біоценотична криза охопила весь суходіл Землі і призвела до формування кайнозойської біоти. При цьому відбулася зміна мезозойських угруповань голонасінних рослин угрупованнями покритонасінних. Оскільки серед голонасінних не було трав’янистих рослин, поява покритонасінних призвела до виникнення саван, прерій, степів, водної рослинності. Виникнення трав’янистої рослинності змінило характер ґрунтоутворення і скоротило стік біогенних елементів у прісноводні водойми та Світовий океан. Це призвело до масового вимирання амонітів, белемнітів, багатьох родин планктонних організмів. На суходолі масове вимирання голонасінних супроводжувалося масовим вимиранням комах.