 |
|
Навчальний посібник
Міністерство освіти і науки України
Дніпропетровський національний університет
І. О. ОГІНОВА
ЕВОЛЮЦІЯ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ
Ухвалено Вченою радою університету
як навчальний посібник
Дніпропетровськ
РВВ ДНУ
ББК 74.200.514
О 36
Рецензенти: канд. біол. наук, доц. А.В. Губаренко,
канд. мед. наук, ст. викл. Г.Є.Коропова
О 36. Огінова І.О. Еволюція нервової системи: Навч. посіб. – Д.: РВВ ДНУ, 2002. – 48с.
Розглядаються основні напрямки еволюції нервової системи та її окремих складових частин у залежності від екологічних умов середовища і пріоритетного розвитку тих чи інших аналізаторних систем.
Для студентів університету, що вивчають психологію й біологію. Може бути корисним для викладачів біології та інших фахівців, які цікавляться психологією.
Темплан 2002, поз. 38
Навчальне видання
Ірина Олексіївна Огінова
ЕВОЛЮЦІЯ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ
Навчальний посібник
Редактор Е.В. Логвинова
Коректор Г.О. Стара
Підписано до друку Формат 60 х 84 /16 Друк плоский. Папір друкарський. Ум. друк. арк. Ум. фарбо-відб. Обл.-вид. арк.
Тираж пр. Зам. №
РВВ ДНУ, вул Наукова, 13, м. Дніпропетровськ, 49050.
Друкарня ДНУ, вул. Наукова, 5 , м. Дніпропетровськ, 49050
© Огінова І. О., 2002
ПЕРЕДМОВА
Сучасний стан розвитку деяких галузей біології, психології і педагогіки пов'язаний із зміною методологічних підходів до них. Формування адекватних уявлень про поведінку та особливості психічного відображення тварин і людей , їх здатності до навчання неможливе без розуміння будови та історичного розвитку матеріального субстрату психіки. Численні дослідження анатомів і фізіологів дозволили встановити первинні місця локалізації багатьох функцій головного мозку (ГМ) і простежити їх становлення у філогенезі великих таксономічних груп. Такий підхід має велике значення не тільки для реконструкції еволюції тваринного світу, але і для відновлення ключових пунктів антропогенезу, які реалізувалися в межах загальнобіологічних закономірностей розвитку.
Поступове ускладнення і прогресуюча диференціація нервової системи (НС) зумовлювалися специфікою заселення різноманітних екологічних ніш. Це потребувало і розвитку відповідних аналізаторів, і адекватної пристосувальної активності тварин, яка також відзначалася різноманітністю. У міру зростання видової насиченості екосистем виживання починало забезпечуватися перш за все пріоритетним розвитком психічного відображення. Умовою успішності цих процесів був відповідний розвиток НС, який спрямовувався в напрямку формування все більш розгалужених асоціативних зв'язків між окремими ділянками ГМ, між ГМ і спинним мозком (СМ). Унаслідок цього загальна схема регуляції в організмі стає досконалішою, а поведінка – більш гнучкою. Це дозволяло тваринам успішно функціонувати в широкому діапазоні умов довкілля.
Реалізація такої стратегії розвитку призводила до виникнення універсальної істоти – людини, яка може існувати практично у будь-якому середовищі за рахунок формування концептуального мислення і оволодіння трудовою діяльністю. Подібні пристосувальні перетворення дозволили суттєво пом'якшити досить жорстку дію природного добору за допомогою створення штучного середовища існування і суспільного способу життя. Але в ГМ усіх представників виду Homo sapiens залишилися й еволюційно давні структури, які зберегли свою функцію. Це зумовлює і відповідні особливості психічного відображення у вигляді безумовних рефлексів, емоцій, великої ролі підсвідомості у формуванні тих чи інших програм поведінки, чутливості до навіювання, залежність становлення свідомості від соціуму тощо.
У зв'язку з цим ознайомлення з особливостями еволюційного розвитку НС дозволить майбутнім фахівцям у галузі біології, психології та педагогіки доцільно організувати свою діяльність на основі врахування реальної специфіки функціонування головного мозку людини.