 |
|
Правові форми та проблеми реалізації права громадян на участь у прийнятті еколого-значимих рішень.
Форми участі – загальнодержавних, регіональних, місцевих референдумах; участь в оцінці впливу на НПС; виступи в ЗМІ, подання пропозицій та зауважень щодо здійснення державної політики; робота у спеціальних комісіях чи групах; учать у публічних слуханнях, відкритих засіданнях.
Реалізація права здійснюється шляхом волевиявлення осіб, формування груп, подання заяв до відповідних органів, публікація в ЗМІ, звернення до органів місцевої влади з вимогою провести публічне слухання, відкрите засідання.
Суб’єктам цих груп та комісій безкоштовно надаються інформація, готуються висновки.
Форма порушення права – відмова.
Форма захисту – звернення до суду, прокуратури.
Право на участь громадськості у процесі прийняття рішень з питань, що стосуються довкілля, є одним із важливих екологічних прав, спрямованих не лише на раціональне використання природних ресурсів та охорони довкілля, але й розглядається як важливий механізм побудови демократичного суспільства. Це право має комплексний характер і реалізується шляхом участі громадськості в обговоренні та внесення пропозицій до проектів нормативно-правових актів, матеріалів щодо розміщення, будівництва і реконструкції об'єктів, які можуть негативно впливати на стан навколишнього природного середовища, внесення пропозицій до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, юридичних осіб, що беруть участь у прийнятті рішень з цих питань; участі в розробці та здійсненні заходів щодо охорони навколишнього природного середовища, раціонального і комплексного використання природних ресурсів; участі у публічних слуханнях або відкритих засіданнях з питань впливу запланованої діяльності на навколишнє природне середовище на стадіях розміщення, проектування, будівництва і реконструкції об'єктів та у проведенні громадської екологічної експертизи тощо.
Право на участь громадськості у процесі прийняття рішень з питань, що стосуються довкілля, закріплено в ряді законодавчих актів, зокрема, Законі України "Про охорону навколишнього природного середовища". 18 грудня 2003 року наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України затверджено Положення про участь громадськості у прийнятті рішень у сфері охорони довкілля, яким визначено та конкретизовано порядок реалізації цього права.
Участь громадськості в прийнятті рішень з питань, що справляють чи можуть справити негативний вплив на стан довкілля, базується на принципахпрозорості та демократизму, доступу громадськості до інформації для прийняття відповідних рішень, урахування громадської думки при прийнятті остаточного рішення, сприяння участі громадськоеі і у прийнятті рішень.
Громадськість має право брати участь у розробці міждержавних, державних, регіональних, місцевих та інших територіальних програм, місцевих планів дій, стратегій та інших документів; підготовці проектів законодавчих та інших нормативно-нравових актів; здійсненні державної екологічної експертизи з проведенням оцінки впливу на навколишнє природне середовище небезпечних об'єктів та видів діяльності; видачі відповідних документів на використання природних ресурсів, на навмисне вивільнення генетично змінених організмів у довкілля, а також діяльність, яка пов'язана із забрудненням навколишнього природного середовища, поводженням з небезпечними речовинами, відходами та їх розміщенням; витрат, пов'язаних із здійсненням природоохоронних заходів за рахунок фондів охорони навколишнього природного середовища.
Положення про участь громадськості у прийнятті рішень у сфері охорони довкілля окреслилоформи такої участі. До них належать:
1) робота в складі експертних та робочих груп, комісій, комітетів з розробки програм, планів, стратегій, проектів нормативно-правових актів, оцінок ризиків;
2) робота в складі державних еколого-експертних комісій;
3) громадське (публічне) обговорення проектів рішень центральних органів виконавчої влади та їх органів на місцях, що справляють чи можуть справити негативний вплив на стан довкілля, під час проведення парламентських слухань, конференцій, семінарів, круглих столів, обговорення результатів соціологічних досліджень, зборів громадян за місцем проживання тощо;
4) організація та проведення громадської екологічної експертизи;
5) обговорення заяв про екологічні наслідки запланованої діяльності та можливих альтернативних варіантів проектів рішень щодо цих видів діяльності при проведенні ОВНС;
6) підготовка звернень до органів виконавчої влади з актуальних екологічних проблем з пропозиціями та рекомендаціями щодо їх вирішення в порядку, установленому Законом "Про звернення громадян";
7) виступи в засобах масової інформації з екологічних питань;
8) інші форми, передбачені законодавством України.
Наведений перелік форм участі громадськості не є вичерпним, тому у законодавстві України можуть бути передбачені інші форми. Законодавець визнає громадське обговорення поширеною формою виявлення громадської думки для прийняття рішень з питань, що справляють чи можуть справити негативний вплив на стан довкілля.