Главная | Обратная связь

Визначення та основні завдання моніторингу

Стан біосфери, як відомо, змінюється під впливом природних й антропогенних чинників. Природні зміни стану навколишнього середовища спостерігаються й вивчаються існуючими в багатьох країнах геофізичними службами (гідрометеорологічною, сейсмічною, іоносферною, гравіметричною, магнітометричною, радіаційною тощо). Для того щоб виділити антропогенні зміни на фоні природних, виникла необхідність в організації спеціальних спостережень за змінами біосфери під впливом людської діяльності.

Моніторинг біосфери (англ. monitoring, від лат. monitor – спостережний) – це система спостережень, оцінки й прогнозу стану навколишнього середовища, яка не включає до себе управління якістю довкілля.

Є різні види моніторингу: фоновий, біологічний, екологічний, господарський. За територіальними масштабами розрізняють три головні ступені моніторингу: глобальний (біосферний), регіональний та локальний. За методами та об’єктами моніторинг поділяють на авіаційний, космічний, навколишнього середовища, кліматичний тощо.

Основні функціїмоніторингу – це реєстрація метеорологічних та інших природних явищ, видів забруднень та їхніх джерел, контроль за дотриманням санітарно-гігієнічних норм, створення та здійснення коротко- й довгострокових технічних, екологічних та інших заходів, визначення оптимальної кількості викидів, прогноз потенціалу й джерел забруднення. У процесі видобутку корисних копалин він покликаний забезпечити економічно доцільний видобуток із надр землі їхніх запасів, не допускати при експлуатації родовищ заподіяння збитків навколишній земній поверхні, водам, повітрю, людини тощо.

Головне завдання моніторингу природних вод – раціональне використання їх для потреб населення, виробничих процесів і сільського господарства, вироблення рекомендацій щодо охорони ресурсів річок, озер, боліт, морів з урахуванням джерел і видів забруднення, витрат води на різні потреби, об’єму вод та інших умов, організація мережі спостерігання й реєстрації характеру та швидкості забруднення водних басейнів з метою здійснення низки необхідних заходів для зменшення й очищення вод від екологічно шкідливих речовин.

Особливою є проблема моніторингу вод Світового океану. Інтенсивне забруднення океану пов’язане з видобутком нафти та інших корисних копалин з морського дна, відходами морського транспорту, потраплянням різних отрутохімікатів.

Моніторинг атмосфери передбачає визначення основних джерел і форм забруднення атмосфери, можливих природних й техногенних факторів порушення газової рівноваги в ній, впливу забруднень та хімічних змін в атмосфері на енергетичні процеси руху повітряних мас, прогнозування можливих змін клімату на планеті і в окремих регіонах.

Особлива роль належить медико-санітарному моніторингові, який передбачає: попередження небезпечних захворювань людини й тварин унаслідок забруднення повітря, води і продуктів харчування; використання сучасних досягнень науки в діагностиці захворювань; визначення спеціальних гігієнічних нормативів допустимих концентрацій хімічних речовин у повітрі, воді, ґрунті й продуктах харчування.

Як підсистему загального моніторингу біосфери слід розглядати екологічний моніторинг.До екологічного моніторингу відносять: спостереження, оцінку та прогноз антропогенних змін стану абіотичної складової біосфери; відповідну реакцію екосистем на ці зміни та антропогенних змін в цих системах; зміни, пов’язані з впливом забруднень, сільськогосподарським використанням земель, вирубкою лісів, урбанізацією тощо. Отже, екологічний моніторинг має як біологічний, так і геофізичний аспекти. Необхідною умовою успішного функціонування екологічного моніторингу є оцінка і прогноз стану екосистем, оцінка екологічної рівноваги в екосистемах. Саме цим екологічний моніторинг відрізняється від інших підсистем моніторингу біосфери.

Особливе значення екологічний моніторинг набуває при спостереженні за загальносвітовими процесами в біосфері (глобальний моніторинг). Тут він вирішує два завдання: 1) оцінку критичних проблем, які виникають в результаті сільськогосподарської діяльності в землекористуванні; 2) оцінку реакції наземних екосистем на вплив навколишнього природного середовища. У Програмі ООН з проблем навколишнього середовища екологічний моніторинг визначають як моніторинг відновлювальних ресурсів біосфери. Це також моніторинг стану ґрунтів, рослинного світу, водних ресурсів (гідрологічний цикл), морських ресурсів.

У глобальному моніторингу важливе місце належить оцінці відповідних реакцій морських і наземних екосистем на вплив навколишнього середовища. Під відповідною реакцією слід розуміти зміни площ родючих ґрунтів, пустель, лісів тощо. Відгуки та реакція екосистем на антропогенний вплив є найважливішим підґрунтям екологічного моніторингу.

Отже, завдання екологічного моніторингу – це виявлення в екосистемах змін антропогенного походження, наприклад, концентрація азоту, який попадає до водоймищ із полів із добривами та з комунікаційними відходами.

Найбільш відомі зміни такого характеру – це процеси евтрофікації в озерах та водоймищах (цвітіння води, синьо-зелені водорості, скорочення популяцій), які приводять до старіння екосистем. Іншим прикладом подібних змін, які виявляються за допомогою екологічного моніторингу – це закислення поверхневих вод і ґрунтів у результаті випадіння „кислих” дощів. Результат – загибель та повне зникнення тих видів риби, для яких закислена вода є згубною. В екологічному моніторингу досить часто використовуються непрямі ознаки реакції екосистем на забруднення: зменшення молюсків у річкових та озерних екосистемах, „небажання” птахів сідати на забруднені городи чи дерева.

Екологічний моніторинг вирішує свої завдання в комплексі з моніторингом ефектів, які виникають у результаті антропогенного впливу, а також із моніторингом факторів впливу. Екологічний моніторинг повинен ураховувати всі основні зміни, що виникли під антропогенним впливом на фоні природної мінливості.