 |
|
Ефективність природоохоронної діяльності
Господарська ефективність природоохоронних заходів забезпечує комплексний підхід до їх обґрунтування. Він передбачає: якомога повніше охоплення соціально-економічних наслідків від різних варіантів природоохоронних заходів у різних галузях і сферах господарювання як у найближчий час, так і в більш віддаленій перспективі; більш повне охоплення витрат на реалізацію прийнятих варіантів; врахування чинника часу при визначенні витрат і результатів проведення природоохоронних заходів; міжгалузевий підхід до обґрунтування зазначених заходів з врахуванням необхідної економії витрат на поліпшення стану навколишнього середовища і забезпечення більш ефективного використання природних ресурсів в цілому. При економічному обґрунтуванні природоохоронних заходів порівнюють економічні результати з витратами на їх реалізацію за допомогою показників загальної і порівняльної ефективності природоохоронних витрат та чистого економічного ефекту від проведення природно охоронних заходів. Розрахунок здійснюють відповідно до типової методики визначення економічної ефективності природоохоронних заходів та оцінки економічного збитку, заданого господарству забрудненням природного середовища. Загальну економічну ефективність природоохоронних витрат обчислюють як відношення річного економічного ефекту до суми приведених витрат (тобто експлуатаційних витрат і капітальних вкладень, що приведені до однакової розмірності згідно з нормативом ефективності):
(4.3)
де Eij – повний економічний ефект і-го виду (і = 1,2,3, ..., n) від запобігання (зменшення) втратам на j-му об’єкті (j=1,2,3,...,m) у зоні поліпшеного запобігання середовища; Пв – приведені витрати; Сн – річні експлуатаційні витрати на обслуговування і утримання основних фондів природоохоронного призначення, що зумовило повний економічний ефект; Ен – нормативний коефіцієнт економічної ефективності капітальних вкладень природоохоронного призначення (0,12); Кн – капітальні вкладення у створення цих фондів.
Використовують також додаткові показники ефективності природоохоронних витрат: відношення величини зниження негативного впливу на природне середовище до витрат, які його зумовили; відношення показника, що характеризує поліпшення природного середовища в регіоні, до витрат, які він викликав.
Показник загальної економічної ефективності природоохоронних витрат використовують при обґрунтуванні структури й обсягів природоохоронних заходів (у тому числі будівництво природоохоронних об’єктів) або структури, і обсягів капітальному числі будівництво природоохоронних об’єктів) або структури, і обсягів капітальних вкладень природоохоронного призначення.
Показник порівнянної економічної ефективності природоохоронних витрат використовують при виборі економічно найкращих варіантів природоохоронних заходів. Основне значення цей показник, а також чистий економічний ефект природоохоронних заходів мають для обґрунтування проектного рішення або об’єкта даного типу, і потужності.
Ефективність витрат визначають на всіх стадіях обґрунтування природоохоронних заходів, а також при оцінці результатів виконання програмних завдань охорони природи й раціонального використання природних ресурсів певної території. Розраховані показники ефективності природоохоронних витрат порівнюють із нормативними й фактичними за попередній період. Як правило, розрахункові показники мають бути не нижчими за нормативні й за показники попереднього періоду.
Особливих збитків як народному господарству, так і навколишньому середовищу завдає пріоритетне використання одного виду ресурсу. Так, не заперечуючи економічної ефективності відкритого способу видобування вугілля, руд і нерудних матеріалів, не завжди визначають економічний ефект. При цьому для складування відходів вилучаються тисячі гектарів родючих земель, порушується екологічна рівновага. Тільки недавно почали рекультивувати відпрацьовані кар’єрні, золо відвали енергетичної й металургійної промисловості.
Максимальне використання вигод від територіального поєднання природних ресурсів дає змогу не тільки отримати найбільший ефект, а й успішно вирішувати питання з охорони довкілля.
Особливістю природоохоронного ефекту є його регіональний характер, тобто вияв його не стільки на підприємстві, де здійснюються ці заходи, а на всій території (регіоні), на яку поширюється дія таких заходів. Тому для визначення ефекту необхідно знати не тільки затрати конкретного підприємства, але й зміни в затратах підприємств, що використовують порушені природні ресурси середовища). Тут спостерігається один із проявів інтегрального ресурсу.
Однією з важливих особливостей природоохоронного ефекту є його соціальні прояви (наслідки), що викликають позитивні зміни в умовах праці, в умовах відпочинку та відновлення здоров`я людей, у покращенні якості життя. Ці наслідки непросто відобразити у вартісній оцінці.
Екологічний ефект (як співвідношення витрат та результатів у природоохоронній діяльності) значною мірою визначається масштабами природоохоронних затрат, що мають тенденцію до зростання. До таких витрат слід віднести:
- прямі витрати на очисні споруди:
- витрати внаслідок резервування (заповідання) природних об’єктів, які могли б експлуатуватися та давати реальний економічний ефект;
- додаткові витрати на освоєння природних ресурсів у гірших умовах (за якістю та місцезнаходженням);
- підвищення затрат на переробку вторинних ресурсів із метою економії кондиційної сировини;
- загальні витрати на проведення фундаментальних та прикладних наукових досліджень, проектно-конструкторських робіт природоохоронній сфері.
Зростання природоохоронних витрат є закономірним явищем, яке входить із внутрішньої природи, властивостей та мети функціонування глобальної та регіональних еколого-економічних систем. У цьому відношенні повинне вигримуватись таке співвідношення: темпи зростання величини еколого-економічних систем. У цьому відношенні повинне вигримуватись таке співвідношення: темпи зростання величини еколого-економічного ефекту повинні біти вищі темпів зростання витрат природокористування.
У сучасних умовах існує три підходи до визначення економічної ефективності природних затрат:
а) на основі мінімізації приведених затрат (метод розрахунку порівняльної економічної ефективності);
б) співставлення витрат із нормативним станом оточуючого природного середовища;
в) співставлення затрат із вартісною оцінкою відвернених економічних збитків (розрахунок загальної економічної ефективності).
Перший підхід дає досить обмежене уявлення про дійсний еколого-економічний ефект, оскільки він використовується для порівняння різних варіантів природоохоронної діяльності та зразків природоохоронної технології, і оцінює власне техніко-екологічну ефективність.
Другий підхід використовує систему натуральних показників, що характеризують „нормативний стан природного середовища”. Тобто ефективність визначається на основі затрат, що необхідні для досягнення бажаного (визначеному нормативами) стану природного середовища. У зв’язку з недостатньою науковою розробкою екологічних стандартів та практичною дороговизною їхнього досягнення цей підхід не набув поширення, хоч з екологічної точки зору він найбільше відповідає меті природоохоронної діяльності.
Найбільш поширеним є третій підхід, який дозволяє шляхом співставлення затрат на природоохоронні заходи та результатів цих заходів досить повно врахувати соціально-економічні наслідки забруднення, глибше вивчити господарські витрати та збитки й, таким чином, реально оцінити економічну ефективність природоохоронної діяльності. Цей підхід дає можливість ураховувати витрати на відшкодування екологічної шкоди, як необхідні (неминучі) витрати виробництва.
У загальному вигляді схему розрахунку економічної ефективності природоохоронної діяльності можна показати, таким чином:
Е = Р – З , (4.4.)
де Е – економічна ефективність;
Р – величина економічних результатів природоохоронної діяльності;
З – приведені затрати на таку діяльність.
Приведені витрати розраховуються з урахуванням фактору часу. Економічні результати /Р/ визначаються з такого співвідношення:
Р = Шв + Д, (4.5.)
де Шв – величина відверненої в результаті природоохоронних заходів еколого-економічної шкоди;
Д – зростання прибутків (додатковий прибуток) від заходів.
У свою чергу величина відверненої екологічної шкоди (Шв) розраховується
Шв = Шо – Шп, (4.6.)
де Шо – розрахункова економічна шкода (збитки) до здійснення природоохоронних заходів;
Шп – залишкова шкода після здійснення таких заходів.
Додатковий прибуток /Д/ розраховується як частка загального прибутку підприємства, що одержана за рахунок природоохоронних заходів (зниження виплат за лікарняними, підвищення продуктивності праці, зменшення виплат за використання ресурсів та забруднення природного середовища, зменшення зносу та витрат на ремонт устаткування тощо).
Професор І.М. Дудник пропонує декілька показників визначення економічної ефективності природоохоронної діяльності [17, с. 96-108].
Еколого-економічна ефективність регіонального природокористування:
(4.7.)
де Ер – ефективність регіонального природокористування;
Пе–вартість екологічно чистої (нормативної) продукції підприємств регіону (безвідходні та маловідходні технології);
Пн – вартість продукції, що вироблена з порушенням екологічних норм;
Зп – поточні витрати на охорону, відновлення та експлуатацію природних ресурсів;
К – нормативний коефіцієнт ефективності природоохоронних затрат;
Зо – короткотермінові витрати на охорону, відновлення та експлуатацію природного середовища (ресурсів).
У регіоні доцільно виділяти з точки зору ефективності природокористування три групи підприємств: природовідтворюючі, природоексплуатуючі та природозабруднюючі.
Природовідтворюючі підприємства виконують функції відновлення, розширення та охорони відновлюваних ресурсів (як правило біологічних). Економічна ефективність їхньої діяльності визначається шляхом співставлення екологічного ефекту та витрат, пов’язаних з його одержанням. При цьому необхідно використовувати економічну (вартісну) оцінку відновлюваних природних ресурсів. Приріст економічної оцінки цих природних ресурсів. Приріст економічної оцінки цих природних ресурсів (Ов) розраховується як різниця між величиною їхньої оцінки до проведення заходів на початку року. (Вп) та після проведення заходів (на кінець року, сезону). (Вк). Для такого типу підприємств:
(4.8)
де Ев – економічна ефективність, природо відтворення;
Ов – економічна оцінка приросту ресурсів, або приріст економічної оцінки за рахунок природовідновлюючої діяльності;
З – витрати на таку діяльність.
Еколого-економічна ефективність природоексплуатуючих підприємств розраховується за такою формулою:
(4.9)
де В – вартісна оцінка використовуваного природного ресурсу;
Г – вартість відходів виробництва;
П – вартість продукції, що вироблена з порушеннями екологічних норм;
Ф – вартість основних виробничих фондів підприємства.
Вартість відходів визначається не за вартістю їхнього включення до виробництва, а за вартістю вихідної природної сировини. При такому підході підприємства будуть, з одного боку, зацікавлені в зростанні економічної оцінки природних ресурсів, і, з іншого – прагнутимуть до скорочення відходів виробництва та збільшення частки екологічно чистої технології.
Для природозабруднюючих підприємств головним критерієм ефективності повинна бути еколого-економічна оцінка відходів виробництва, що розраховується на основі відповідної оцінки вихідної природної сировини. У даному випадку величина такої оцінки відходів повинна відійматись від величини вартості створеної на даному підприємстві продукції. Ефективність визначається за формулою:
(4.10)
де П – вартість продукції створеної на підприємстві (чиста продукція в економічному смислі);
Г – вартість відходів виробництва;
Пн= вартість продукції, що вироблена з порушенням екологічних норм;
Ф=вартість основних виробничих фондів.
Доцільно здійснювати оцінку еколого-економічної ефективності окремих природоохоронних заходів. Так, Л.Г. Мельник пропонує визначати економічно ефективність економії сировини, таким чином:
ЕО=ЛО+Шо+Шм+Тр (4.11)
де Ло – ефект економії витрат на розвідку видобування та переробку сировини:
Шв – зменшення економічної шкоди від забруднення природного середовища (у тому випадку, якщо економія сировини здійснюється за рахунок утилізація відходів);
Шм – зменшення економічної шкоди в наслідок відносного скорочення обсягів видобування та переробітки сировини;
Тр- інші ступені вигоди економії сировини (наприклад, за рахунок поліпшення територіальної організації виробництва, зовнішньоторговельний ефект за рахунок скорочення імпорту, якщо продукція (сировина) увозиться, та розширення експорту, якщо вона вивозиться).
У загальному вигляді якісний зміст категорії „ефективність природоохоронної діяльності” може мати таку форму:
, (4.12)
де Еее – еколого-економічна ефективність виробництва;
Ее – економічний ефект виробничого процесу;
Еек – екологічний ефект виробничого процесу;
Ве – екологічні витрати виробничого процесу;
Век – екологічні витрати виробничого процесу.
Залежно від вартісної або натуральної форми виміру показники результатів, і витрат можуть показуватися в гривнях, або в будь яких натуральних показниках.