 |
|
Пояснення нової теми.
Тема «Національна і глобальна екополітика»
þПлан викладу і засвоєння матеріалу
I. Історія міжнародної екологічної співпраці.
II. Міжнародні організації.
III. Участь України в міжнародному співробітництві в галузі охорони навколишнього середовища.
þСуттєво:
Знати:
- історію міжнародної екологічної співпраці;
- міжнародні організації, рухи;
- напрями міжнародного співробітництва.
Вміти:
- визначити роль України в міжнародному співробітництві в галузі охорони навколишнього середовища.
Ключові екологічні поняття та терміни:
- міжнародна конвенція;
- міжнародне співробітництво;
- міжнародний конгрес;
- ЮНЕП;
- ВМО;
- ЮНЕСКО;
- ВООЗ;
- ЕЕК;
- ІМО;
- МАГАТЕ;
- МСОП.
Література:
1. Білявський Г.О., Фурдуй Р.С., Костіков І.Ю. "Основи екологічних знань", Київ. "Либідь", 2000 р.
2. Запольський А.К., Салюк А.П. "Основи екології", Київ. "Вища школа", 2001 р.
I. Історія міжнародної екологічної співпраці.
Міжнародне співробітництво в галузі охорони природи
Зростаючий вплив людської діяльності на довкілля викликає небажані зміни в природному середовищі: забруднення повітряного басейну, океанів, виснаження природних ресурсів всесвітньому масштабі. А порушення екологічної рівноваги завдає величезної шкоди генофонду усього живого, зокрема і людини. Тому проблема гармонізації відносин суспільства і природи, охорони навколишнього середовища набула глобального значення. Виникла в ефективних міжнародних механізмах, які забезпечували б розумне використання ресурсів планети їх охорону, сприяло б збереженню екологічної рівноваги.
Історія міжнародної екологічної співпраці почалась понад 100 років тому. У 1875 р. Австо-Угорщина та Італія прийняли Декларацію про охорону птахів. В 1897 р. Росія, Японія, США уклали угоду про спільне використання і охорону морських котиків у Тихому Океані.
Перша міжнародна конвенція була укладена деякими європейськими країнами в 1902 р. в Парижі для охорони птахів, корисних сільському господарству. На жаль, ця Конвенція давала дозвіл на знищення деяких видів "шкідливих" птахів. В 1950р. в Парижі була підписана назва Конвенція про охорону видів птахів.
В межах міжнародного співробітництва в галузі охорони навколишнього природного середовища розв'язуються найбільш складні проблеми і конкретні проекти. До їх числа належать спільні інженерні і технічні розробки з питань охорони атмосфери від промислових викидів, запобігання забруднень під час сільськогосподарських робіт, збереження дикої флори і фауни, створення заповідників і ін.
Особливу групу проектів складають наукові дослідження впливу діяльності людини на клімат, передбачення землетрусів і цунамі, роботи в галузі біологічних та генетичних наслідків забруднень оточуючого середовища.
II. Міжнародні організації.
Реалізацією цих проектів займаються різноманітні міжнародні спеціалізовані як урядові, так і громадські організації, в тому числі ЮНЕП, створена в 1973 р. (Програма ООН з навколишнього середовища), ВМО (Всесвіти метеорологічна організація), ЮНЕСКО (Організація об'єднаних націй з питань освіти, науки і культури), ВООЗ (Всесвітня організація охорони здоров'я), ЕЕК (Європейська економічна комісія), ІМО (Міжнародна морська організація), МАГАТЕ ( Міжнародна організація по радіологічному захисту), МСОП (Міжнародна спілка охорони природи, природних ресурсів).
З громадських організацій велику роботу щодо охорони довкілля проводить Грінпіс (зелений світ). Ця організація утворена в 1971 р. в Північній Америці. Діє в 30 ти країна світу. В Україні почала працювати в 1990 р.
Одне з перших починань ЮНЕП - створення всесвітньої системи станцій спостереження (моніторинг) за станом і змінами біосфери. Під дією ЮНЕП разом із ВМО та ЮНЕСКО було проведено в 1979 р. в Ризі, в 1981р. в Тбілісі, а в 1983 р в Талінні міжнародні симпозіуми з комплексного глобального моніторингу забруднення навколишнього середовища.
Роботи щодо проекту „Біосферні заповідники” передбачають спостереження за станом біосфери на фоновому рівні. Перший Міжнародний конгрес у справі біосферних заповідників було проведено у Мінську в 1983 р. У світову мережу було включено 17 великих заповідників колишнього СРСР. Молода Українська держава з перших днів незалежності бере активну участь у міжнародних природоохоронних заходах та реалізації екологічних програм та проектів. Так, відповідно до закону „Про природно-заповідний фонд України” від 26.11.1993р. видано наказ Президента України "Про біосферні заповідники", яким затверджено перелік біосферних заповідників в Україні, що включені в Бюро міжнародної кординаційної ради з програми ЮНЕСКО "Людина та біосфера", до міжнародної мережі біосферних заповідників. Станом на листопад 1993 р. таких заповідників було три: Асканія Нова (Херсонська обл.), Чорноморський (Херсонська, Миколаївська обл.), Карпатський (Закарпатська обл.). Міністерству закордонних справ України І Академії наук України доручено підготувати матеріали необхідні для підписання угоди з Республікою Польща та Словацькою Республікою про створення міжнародного біосферного заповідника "Східні Карпати".
III. Участь України в міжнародному співробітництві в галузі охорони навколишнього середовища.
Міжнародне співробітництво у галузі охорони навколишнього природного середовища займає одне з важливих місць у зовнішньополітичному курсі України.
Як член ООН Україна є суверенною стороною багатьох міжнародних природоохоронних угод і продовжує активно працювати з іншими країнами світу над врятуванням нашого спільного дому — планети Земля від екологічного лиха.
Українські вчені підтримують ділові стосунки зі своїми колегами в Угорщині, Чехії, Словаччині, Польщі, Болгарії та інших країнах. Спільними силами ведуться дослідження екосистем Карпат, Полісся, Чорного моря, розробляються заходи для збереження рекреаційних ресурсів, рідкісної флори і фауни.
Для створення сприятливих умов добросусідської співпраці у лютому 1993 року за ініціативою чотирьох країн —Польщі, Словаччини, України та Угорщини — був заснований Карпатський Єврорегіон.
З досвіду західних країн, де Єврорегіони функціонують вже протягом багатьох років, відомо, що вони приносять велику користь для мешканців прикордонних територій і сприяють зближенню між народами.
Важливим напрямом міжнародного співробітництва є обмін досвідом щодо створення заповідників і заказників, де можна вивчати природні екосистеми. Крім незайманої природи середніх широт, великої уваги заслуговують дослідження арктичних екологічних систем.
þРезюме
- В наш час вплив людської діяльності на довкілля викликає небажані зміни в природному середовищі і тому були створені міжнародні механізми, які забезпечували б розумне використання ресурсів планети, їх охорону, сприяло б збереженню екологічної рівноваги.
- Історія міжнародної співпраці почалась понад 100 років.
- В межах міжнародного співробітництва в галузі охорони навколишнього природного середовища розв’язуються найбільш складні проблеми і конкретні проекти, до них належать спільні інженерні і технічні розробки з питань охорони атмосфери від промислових викидів, запобігання забруднень під час сільськогосподарських робіт, збереження дикої флори і фауни, створення заповідників та інше.
- Створено різноманітні міжнародні спеціалізовані як урядові так і громадські організації щодо навколишнього середовища (ВМО, ЮНЕП, ЮНЕСКО, ВООЗ, ЕЕК, МСОП).
- Міжнародне співробітництво в галузі охорони навколишнього середовища займає одну з важливих місць у зовнішньополітичному курсі України.