Главная | Обратная связь

ВЕРТИКАЛЬНА СТРУКТУРА ЕКОСИСТЕМ СУХОДОЛУ (біоценозу)

Тема: Основи синекології

1. Поняття про екосистеми: біоценоз, біогеоценоз.

2. Просторова структура екосистем.

3. Видова структура.

4. Видове різноманіття.

 

Поняття про екосистеми: біоценоз, біогеоценоз.

Оскільки екосистема є центральним об’єктом у сучасній екології то з неї і почнемо. І так Екосистема - об'єкт, утворений біотичними і абіотичними елементами, речовинно-енергетичні й інформаційні зв'язки між якими формують певну структуру. Цілісність екосистеми забезпечує колообіг речовин з використанням зовнішнього джерела енергії, що й створює певну структуру (енергетичну, речовинну й інформаційну). Відразу варто підкреслити відмінність між біологічними й екологічними системами. Екологічні системи завжди включають в себе як біотичні, так і абіотичні компоненти, в той час як біосистеми утворені лише біотичними компонентами (абіотичні ж елементи розглядаються як елементи зовнішнього середовища). Уперше термін «екосистема» запропонував А. Тенслі лише у 1935 р (через 9 років після формування вчення про біосферу).

Розділ екології, який вивчає екосистеми отримав назву синекологія. Синекологія – розділ екології, який вивчає взаємовідношення біоценозів з їх середовищем існування: формування угруповань, просторову, часову та енергетичну структури, кругообіг речовин тощо. Часто синекологію звужують до розділу, який вивчає лише біоценози. А для вивчення системи їх взаємовідношень з навколишнім середовищем відводять окремий розділ «екосистемологію» або «біогеоценологію».

Біогеоценоз — поняття, яке включає лише природні екосистеми значних розмірів, чітко відмежовані від аналогічних утворів кліматичними, геологічними, едафічними, гідрологічними, біоценотичними, геохімічними та енергетичними границями (сосновий ліс, гірська долина)

Біоценоз- сукупність всіх живих організмів у рамках екосистеми (біогеоценозу).

Біотоп – сукупність елементів абіотичного середовища (фактори фізико-географічного середовища).

Екотоп – сукупність елементів абіотичного та біотичного середовища.

ПРОСТОРОВА СТРУКТУРА БІОЦЕНОЗІВ

Просторову структуру біоценозу можна розглядати вертикальну, або ярусність, та горизонтальну, або мозаїчність.

Проникнення сонячних променів у біоценози суші також має визначальний характер, проте його градієнт залежить від розвитку рослинності й особливо проявляється в лісових біоценозах. При спільному існуванні різних за висотою рослин, фітоценоз має чітку ярусну структуру.

ВЕРТИКАЛЬНА СТРУКТУРА ЕКОСИСТЕМ СУХОДОЛУ (біоценозу)

Ярусом називають частину шару рослинного угруповання, в якій розміщені асимілюючі органи рослин — листя, стебла або всмоктуючи ділянки коріння, а також запасаючи підземні органи рослин (коріння, кореневища, цибулини, бульби).:

1. Ярус кронрозташований найвище у лісових експозиціях. Товщина і віддаленість ярусу від поверхні землі залежать від видового складу дерев. В однопородних і одновікових лісових насадженнях шар крон є одноярусний. Багатовидові деревостани зі складною віковою структурою мають дво- триярусний намет. Намет може мати декілька окремих ярусів: у субучинах верхній ярус творить сосна, а нижчий, окремий, — дуб, граб. У тропічних лісах шар крон займає до 80% усієї вертикальної структури.

2. Чагарниковий,абопідлісковий, ярусохоплює як чагарники, так і дерева, які в даних умовах можуть розвиватися у вигляді чагарнику.

Групу дерев, утворену з молодого покоління лісу, лісівники називають підростом (молоді дуб і ясен.

3. Трав'яний ярусвключає однорічні й багаторічні трави, а також чагарники.

4. Приземний ярус складається з мохів і лишайників.

5. Підземний ярус.. Підземні яруси розрізняють за глибиною всмоктуючи частин коріння. Завдяки підземній ярусності коріння різних видів рослин поглинає воду і поживні речовини в різних горизонтах ґрунту. Це дає змогу на одній і тій самій території розмістити велику кількість рослин.