Нормами радіаційної безпеки встановлюють три категорії осіб, які зазнають опромінювання: А (1),С(2), Б(3), Д(4), В(5), Е(6).
2,3,6; 4,5,6; 1,3,5; 2,4,6; 5,6,1.
139. Екологічна катастрофа – це: територія, акваторія чи повітряний простір, де внаслідок виникнення джерела екологічної небезпеки виникла надзвичайна екологічна ситуація; локальні або планетарні дисфункції біосфери, що виникають під впливом соціуму на середовище його проживання, а також за рахунок використання та споживання природно-ресурсного потенціалу Землі; частина зони надзвичайної екологічної ситуації, яка потребує негайної локалізації та ліквідації надзвичайної екологічної ситуації; відсутня правильна відповідь.
140. Надзвичайна ситуація (НС) на акваторії – це: надзвичайна ситуація, спричинена фізичними, техногенними, хімічними, біологічними чинниками на певній ділянці водного простору або узбережжі; небезпечне природне явище, техногенна подія на морському (річковому) об’єкті, водному просторі чи на узбережжі, широко розповсюджене інфекційне захворювання людей, водної флори та фауни, а також застосування сучасних засобів ураження, що може спричинити виникнення надзвичайної ситуації на акваторії; територія, акваторія чи повітряний простір, де внаслідок виникнення джерела екологічної небезпеки виникла надзвичайна екологічна ситуація; всі відповіді правильні. 141. Радіаційно небезпечний об’єкт – це: об’єкт, на якому можуть використовуватися або виготовляються, переробляються, зберігаються чи транспортуються радіаційно небезпечні речовини, що за певних обставин можуть створити реальну загрозу виникнення аварії; морський (річковий) об’єкт, який використовують чи на якому виготовляють, видобувають, зберігають чи транспортують радіоактивно небезпечні речовини, що може сприяти виникненню надзвичайної ситуації на акваторії; об’єкт, на якому зберігають, переробляють, використовують, захоронюють чи транспортують радіоактивні речовини, матеріали чи відходи та на якому, у разі порушення умов експлуатації, може статися опромінювання іонізувальним випромінюванням чи радіоактивне забруднення людей і навколишнього середовища; всі відповіді правильні.
МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ ДЕПАРТАМЕНТ НАУКОВО-ОСВІТНЬОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ АПВ ТА РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКИХ ТЕРИТОРІЙ НАУКОВО-МЕТОДИЧНИЙ ЦЕНТР АГРАРНОЇ ОСВІТИ ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ З ДИСЦИПЛІНИ "ЛАНДШАФТНА ЕКОЛОГІЯ" Київ "Аграрна освіта" 1. Автор терміна "ландшафтна екологія" – це: Розенкранц; Докучаєв В.В.; Троль К.; Берг С. В.; Пассарже З.
2. "Ландшафтна екологія" – це наука, яка: вивчає особливості формування, будову, властивості, розвиток і поширення географічних ландшафтів; вивчає будову Землі; досліджує сукупність хімічних зв’язків у живій природі; досліджує весь комплекс відносин та пануючі взаємозв’язки в біоценозі; вивчає природний баланс, що дає змогу пізнати функціональні взаємозв’язки в середині ландшафту, зрозуміти їх фізико-хімічну і біотичну зумовленість.
3. Хорологічна ландшафтна екологія вивчає: особливості територіальної розмірності геосистем; природний баланс; енерго-, волого- і речовинообіг, продукційні процеси в геосистемі; поширення певних типів геосистем від впливу зовнішніх факторів; зміну в часі значень окремих характеристик геосистем.
4. Природно-територіальний комплекс – це: оболонка в складі Землі, яка є приблизно симетричною відносно її центру і складається з речовини в одному і тому ж фізичному стані; сфера безпосереднього стикання, обміну і взаємопроникнення літосфери, гідросфери, атмосфери і біосфери; агенти, що просторово і якісно формують земну поверхню; синонім терміна "епігеосфера"; закономірне поєднання природних компонентів, які перебувають у складній взаємодії та взаємозумовленості, утворюючи єдину нерозривну систему.
5. Виберіть морфологічні одиниці ландшафту: ландшафтний район, ландшафтна область; місцевість, урочище, фація; рід, вид ландшафту; ландшафтна провінція, ландшафтна країна; природні і антропогенні ландшафти.
6. У геосистемах розрізняють такі типи структур: топічну і горизонтальну; горизонтальну і поліструктурну; вертикальну і ярусну; горизонтальну і ярусну; горизонтальну і просторову. 7. Здатність геосистеми виявляти свої основні властивості за певний інтервал часу свідчить про її: відкритість; складність; динамічність; емерджентність; поліструктурність.
8. Просторовий масштаб 102-104 м2 притаманний геосистемам: субтопічного рівня; топічного рівня; хоричного рівня; субглобального рівня; регіонального рівня.
9. Рівні просторової розмірності геосистем, які досліджує ландшафтна екологія – це: топічний, хоричний, регіональний; субтопічний, топічний, хоричний, регіональний, субглобальний, глобальний; хоричний, регіональний; хоричний, регіональний, субглобальний, глобальний; субтопічний, топічний, хоричний, регіональний.
10. Якісно своєрідне тіло геосистеми, однорідне за фазовим станом і фізико-хімічними властивостями, має певну масу, специфічне призначення, швидкість змін у часі – це: геокомпонент; геомаса; геогоризонт; епігеосфера; геосфера.
11. Об’єм атмосфери, що входить до складу геосистеми, і в якому відбуваються процеси вологообігу, енергообміну, називають: гіпергенез; атмосфера; діяльний шар; аеромаса; геогоризонт.
12. Сума процесів переутворення твердої речовини земної кори на поверхні суші і перерозподілу елементів під впливом ландшафтно-геохімічних умов називається: гіпергенез; діяльний шар; емерджентність; ецезис; геогоризонт.
13. Радіаційним балансом геосистеми називають: сумарну радіацію, що складається з прямої та розсіяної; сумарну радіацію, що досягає геосистеми; процеси надходження і використання компонентами геосистеми радіоактивних речовин; частину сумарної радіації, що безпосередньо йде на різні процеси в геосистемі; процеси надходження і трансформації енергії в геосистемі.
14. Геосистеми арктичної зони за кількістю енергії, яку отримують, належать до: мегатермних; кріотермних; мезотермних; мікротермних; нанотермних.
15. Геосистеми лише з трав’яним покривом або позбавлені його за ступенем поглинання сонячної радіації належать до: геліоморфних; субгеліоморфних; світломорфних; семігеліоморфних; сціоморфних.
16. Кругообіг води в геосистемі, коли маса води на вході в геосистему дорівнює її масі на виході, є: додатньо-декомпенсованим; гідроморфним; декомпенсованим; компенсованим; збалансованим.
17. Рослини геосистеми витрачають воду: на фізичне випаровування; на площинний стік; на фізичне випаровування і дихання; на розмноження; на фотосинтез, транспірацію.
18. Геосистеми за типом водного режиму поділяють: на пертрофні, евтрофні, оліготрофні; на промивного, періодично промивного, непромивного, аридного, випітного, водозастійного, паводкового режимів; на збалансованого, додатньо-декомпенсованого, від’ємно-декомпенсованого режимів; на гідроморфні, гігроморфні, мезоморфні, ксероморфні, гіперксероморфні; на збалансовані, незбалансовані.
19. У геосистемах із непромивним водним режимом: ґрунтові геогоризонти промочуються, але вода не досягає рівня ґрунтових вод; атмосферна вода сягає рівня ґрунтових вод лише в окремі багатоводні роки; ґрунтовий профіль сухий протягом цілого року; переважають висхідні потоки вологи з ґрунтових вод, капілярна кайма яких піднімається до поверхні ґрунту, і ґрунтові води випаровуються фізично; низхідні потоки вологи переважають над висхідними.
20. У геосистемах з додатньо-декомпенсованим водним балансом: у річному циклі водний баланс дорівнює нулю; прихідні статті водного балансу переважають над витратними, рівень ґрунтових вод піднімається; витратні статті переважають над прихідними, рівень ґрунтових вод знижується; атмосферна вода сягає рівня ґрунтових вод лише в окремі багатоводні роки; ґрунтові геогоризонти промочуються, але вода не досягає рівня ґрунтових вод.
21. Резервний фонд геосистеми – це: нерозчинні речовини, а також легкодоступні речовини, які через надмірну кількість неохоплені кругообігом; та кількість енергії, яка витрачається безпосередньо на процеси в геосистемі; явище перехоплення атмосферних опадів фітогеогоризонтом геосистеми; її природний потенціал; потоки енергії, що містяться у відмерлій органічній масі геосистеми.
22. Міграція мінеральних речовин у геосистемі зумовлена: тільки гідрогенезом; тільки біогенезом; гідрогенезом і біогенезом; енергією Сонця; тектонічними рухами Землі.
23. За ступенем засоленості ґрунтів виділяють геосистеми: оліготрофні, пертрофні, евтрофні; глікофітні, семігалофітні, галофітні, супергалофітні; глікоморфні, галоморфні, семігаломорфні; еугалофітні, криногалофітні, глікогалофітні; кальцій-натрієві, хлоридно-натрієві, натрієві.
24. В основі продукційного процесу геосистеми лежить: інтерцепція; ецезис; транспірація; гіпергенез; фотосинтез.
25. За величиною продуктивності піщані пляжі належать до геосистем: високопродуктивних; середньопродуктивних; слабопродуктивних; непродуктивних; підвищеної продуктивності.
26. З ландшафтно-екологічної точки зору підвищити продуктивність агроценозів можна шляхом: використання для побудови агрофітоценозів відповідних конкретним умовам екологічних груп рослин; заміни одновидових посівів на дво- і багатовидові з диференційованими екологічними нішами; використання агрохімікатів; запровадження інтенсивних технологій вирощування рослинницької продукції; збільшення вторинної продукції.
27. Вказати геосистеми, що належать до регіонального рівня розмірності: географічна оболонка; географічний пояс, континент, фізико-географічна країна; фізико-географічна зона, фізико-географічна провінція; геотоп; екоїд.
28. Геотоп – це: об'єктивний природно однорідний підрозділ ландшафту, який сама природа наділила територіальною неподільністю; сукупність взаємозв’язаних природних компонентів, які розвиваються як єдине ціле; оболонка в складі Землі, яка є приблизно симетричною відносно її центру і складається з речовини в одному і тому ж фізичному стані; територіальна ділянка навколо рослини, що відрізняються від прилеглих за комплексом ознак практично всіх геокомпонентів; гомогенні елементарні частини, з яких складається фітоценоз.
29. Рівні внутрішньотопічної диференціації: геосистема, геотоп, екоїд; фація, урочище, місцевість; екоїд, клонова ділянка, поліекоїд, мікроценоз; фітоценоз, зооценоз, мікроценоз; фітомаса, зоомаса, педомаса, аеромаса.
30. Ландшафтна територіальна структура – це: сукупність всіх структур у вертикальному розрізі геосистеми; сукупність ландшафтних територіальних одиниць, конфігураційно та ієрархічно впорядкованих просторовими відношеннями певного типу; сукупність взаємозв’язаних природних компонентів, які розвиваються як єдине ціле; набір геомас у межах конкретного ландшафту; закономірно побудовані системи взаємопов'язаних компонентів природи , які утворюють на поверхні Землі певні територіальні одиниці.
31. Біоцентрично-сітьова ландшафтна територіальна структура – це: об’єднання геотопів за спільністю походження (генезису) та еволюції; зв'язок геотопів горизонтальними речовинно-енергетичними потоками; об’єднання геотопів за гідрофункціонуванням та їх відношення до басейнів поверхневого стоку; зв'язок між біоценозами ландшафту через трофічну марежу; зв’язок між геотопами через біотичні міграції організмів та окремих популяцій.
32. За функцією у ландшафтній територіальній структурі межі між геосистемами бувають: абіогенні, біогенні; контактні, бар’єрні, мембранні; літогенні, фітогенні, зоогенні; топічні, хорологічні, регіональні; мікроекотони, мезоекотони, макроекотони.
33. Регіональна ландшафтно-екологічна амплітуда геосистеми – це: діапазон чинника, в межах якого на всій планеті трапляється певний тип геосистеми; набір чинників, які необхідні для існування геосистеми; діапазон чинника, до якого пристосовані геосистеми в межах певного регіону; діапазон впливу чинника, в якому може існувати певний вид; набір чинників, які визначають існування геосистеми та ареал поширення на земній поверхні.
34. Геосистеми, що мають великі ландшафтно-екологічні ніші: дуже вибагливі до умов зовнішнього середовища і загалом нестійкі у разі варіації цих умов; можуть існувати в широкому діапазоні дії зовнішніх чинників; потребують особливої уваги та природоохоронного статусу; характеризуються періодичністю виникнення; часто є реліктовими або екзотичними для певного регіону, їх стійкість здебільшого невисока.
35. Об’єм ландшафтно-екологічних ніш необхідно враховувати: у разі їх перекриття; у разі визначення природоохоронних пріоритетів; у разі витіснення геосистем менш пристосованих до даних умов зовнішнього середовища більш пристосованими; у разі визначення лімітуючих чинників; у разі дослідження динаміки геосистем.
36. Зміну в часі значень окремих характеристик геосистеми, станів, набору та інтенсивності процесів, територіальних структур, яка не призводить до формування принципово нової геосистеми, називають: еволюція геосистем; емерджентність геосистем; динаміка геосистем; складність геосистем; розвиток геосистем.
37. Процес у геосистемі, що полягає в повторенні геосистемою станів близьких, але не ідентичних початковому, через деякі, не обов’язково близькі, проміжки часу, називають: періодичним; тренд; ритмічним; спонтанним; циклічним.
38. Сезонна динаміка геосистем пов’язана: з обертанням Землі на своїй осі; з нахилом земної осі й положенням Землі відносно Сонця; з тектонічним розвитком твердої поверхні Землі; з біоритмами; з сезонною ритмічністю, погодою та динамічною тенденцією зміни вертикальної структури геосистеми.
39. Правильне формулювання концепції ландшафтної сукцесії: зміни геосистеми, що не мають чіткої спрямованості, проявляються як коливання станів навколо деякого середньорічного; багаторічна динаміка геосистеми здійснюється під впливом не одного якогось зовнішнього чинника, а зумовлена комплексом чинників різної природи; для певних умов зовнішнього середовища існує такий варіант структури геосистеми, за якого вона максимально позбавлена впливу лімітуючих чинників; зміна в часі значень окремих характеристик геосистеми, станів, набору та інтенсивності процесів, територіальних структур не призводить до формування принципово нової геосистеми; циклічність процесів у геосистемі полягає в повторенні однакових значень характеристики через будь-який часовий інтервал.
40. Неіснуючий вид динаміки природних ландшафтів – це: хорологічна; циклічна; змінна; структурна; часова.
41. Те, що формування нових геосистем під час еволюції займає значний проміжок часу, говорить: про прогресивність еволюції геосистем; про незворотність еволюції геосистем; про поступовість еволюції геосистем; про спадкоємність еволюції геосистем; про довготривалість еволюції геосистем.
42. Ріст неукріпленого яру вгору до вододілу є прикладом: структурної динаміки ландшафту; ерозійної динаміки ландшафту; періодичної динаміки ландшафту; хорологічної динаміки ландшафту; хронологічної динаміки ландшафту.
43. Добова, місячно-добова і сезонна динаміка є різновидом такої динаміки ландшафтів: періодична; флуктарна; циклічна; спонтанна; генезисна.
44. Бальне оцінювання природного потенціалу геосистем зводять: до оцінювання характеристик геосистеми за шкалами, що переводять їх у числові значення сприятливості для виконання певної функції; до оцінювання здатності геосистеми протистояти антропогенному впливу; до визначення вартості продукції, яку можна отримати за рахунок використання ресурсу геосистеми за певний проміжок часу; до використання натуральних показників потенціалу геосистем: бонітету ґрунту, рекреаційної ємності ландшафту, продуктивності лісу тощо; до опису у балах параметрів, що безпосередньо характеризують ступінь антропогенного навантаження.
45. Стійкість геосистеми – це: здатність геосистеми повертатися до первинного стану після виходу з нього під впливом зовнішнього чинника; процеси самоочищення геосистеми; здатність геосистеми активно зберігати свою структуру і характер функціонування у просторі та часі за дії змінних умов зовнішнього середовища; сукупність природних процесів знешкодження речовин, елементів і домішок, що потрапили у довкілля або живі організми; здатність геосистеми до перетворення шкідливих сполук на нешкідливі.
46. За генетичною класифікацією всі ландшафтно-геохімічні бар’єри поділяють: на радіальні, латеральні; на макро-, мезо-, мікробар’єри; на дифузійні, інфільтраційні; на однобічні, двобічні; на природні, техногенні, техногенно-природні.
47. На кисневому ландшафтно-геохімічному бар’єрі: осадження хімічних елементів відбувається в результаті зміни тиску і температури; відбувається осадження хімічних елементів у відновних умовах за відсутності сірководню і кисню; відбувається концентрація речовин за рахунок їх випаровування; відбувається осадження хімічних елементів в умовах наявності вільного кисню з вод різного складу, що надходять до бар’єра; відбувається осадження хімічних елементів в умовах з сірководнем. 48. Буферна місткість геосистеми – це: її здатність протистояти забрудненню, що вимірюється за кількістю забруднювальних речовин, яку геосистема може поглинути без суттєвих негативних наслідків для себе; кількісне вираження її резервного фонду; її здатність зберігати кислотно-лужну реакцію середовища під впливом фіксованої найвищої кількості забруднювача; сукупність механізмів геосистеми, що дозволяють знешкодити забруднення або вивести їх з кругообігу та з геосистеми взагалі; її здатність відігравати роль буфера у міграційних потоках.
49. Самоочищення атмосфери відбувається: завдяки діяльності рослин; за законами механічної повітряної міграції через перенесення на інші території та осідання на поверхні; завдяки процесам фізико-хімічної водної та біогенної міграції; завдяки процесам включення речовин у біохімічні кругообіги за участі біоти і чинників неживої природи, що надійшли у водний об’єкт; за законами біогенної міграції.
50. Фізичні механізми самоочищення природних вод – це: сорбція, газообмін, осадження; фотоліз, гідроліз; електроліз, дисоціація; трансформація речовин гідробіонтами; сукупність процесів фізико-хімічної водної міграції.
51. За просторовим масштабом ландшафтно-екологічні прогнози поділяють: на оперативні, короткострокові, середньострокові, довгострокові; на територіальні, хорологічні, структурні; на добові, сезонні, багаторічні; на субконтинентальні, регіональні, субрегіональні, локальні; на топічні, хоричні, регіональні.
52. Ландшафтно-екологічні прогнози розрізняють: за просторовим і часовим масштабом прогнозування; за локальним і глобальним масштабом прогнозування; за значенням і функціями; за цілеспрямованістю і значенням; за генезисом і еволюцією.
53. Ділянку з природною рослинністю, яка виконує функцію збереження генофонду ландшафту, оптимізуючого впливу на прилеглі геотопи з культурною рослинністю або без неї, естетичної привабливості, називають: біокоридор; біоцентр; біоплоща; біозона; біосектор.
54. Антропогенний ландшафт – це ландшафт, в якому: вплив людини внаслідок екстенсивного господарювання порівняно невеликий; відсутні природні компоненти; під впливом людини докорінній зміні піддався хоча б один із компонентів, у т.ч. і рослинність; зберігається однорідність геолого-геоморфологічних, гідрокліматичних, ґрунтових і біотичних умов; людина як біологічний вид відіграє головну роль.
55. Підходи, що використовують для оцінювання природного потенціалу геосистеми – це: оцінювання в натуральних одиницях; оцінювання екологічної безпеки; оцінювання потенціалу в балах; оцінювання ступеня антропізації; оцінювання у грошових показниках.
56. До головних проблем ландшафтної екології належить: ландшафтно-екологічне районування; ландшафтно-екологічне прогнозування; визначення меж самоочищення й оновлення ландшафтів; класифікація природних і техногенних чинників формування ландшафтів; таксономія морфологічних одиниць ландшафту.
57. До головних проблем ландшафтної екології належить: вивчення особливостей формування, будови, властивостей, розвитку і поширення географічних ландшафтів; оцінювання стійкості геосистем до антропогенних навантажень; дослідження процесів міграції та обміну речовин у різних типах ландшафтів; визначення меж самоочищення й оновлення ландшафтів; ландшафтно-екологічне районування.
58. До методів дослідження ландшафтів належать: дистанційні методи; спіритичні методи; комбіновані методи; вербальні методи; наземні методи.
59. Метою ландшафтно-екологічних досліджень є: екологічний аудит ландшафтів; комплексне оцінювання обсягів і типів антропогенних перетворень ландшафтів; прогнозне оцінювання динаміки техногенних процесів та антропогенних змін ландшафтів; екологічне картування ландшафтів; збереження заповідних територій.
60. Морфологічні одиниці ландшафту – це: фація; ландшафтний район; вид ландшафту; місцевість; урочище.
61. Індивідуальні (регіональні) класифікаційні одиниці ландшафту – це: ландшафтний район; ландшафтна область; ландшафтна провінція; ландшафтна зона; ландшафтна країна.
62. Типологічними класифікаційними одиницями ландшафту є: вид ландшафту; ландшафтний район; клас ландшафту; рід ландшафту; тип ландшафту.
63. Україна розташована у межах фізико-географічних країн – це: Кримські гори; Полісся; Українські Карпати; Середньоєвропейська низовина; Східноєвропейська рівнина.
64. Рівні просторової розмірності геосистем, які досліджує ландшафтна екологія – це: топічний; субглобальний; хоричний; субтропічний; регіональний.
65. Способи декомпозиції геосистем – це: генетико-еволюційний; просторово-об’ємний; геокомпонентний; циклічний; геомасовий.
66. Джерела енергії в геосистемі – це: енергія Сонця; гідрогенез; енергія тектонічних рухів; теплова енергія з надр Землі; біогенез.
67. Волога до геосистеми надходить: за рахунок конденсації водяної пари; із підземними водами; за рахунок резервного фонду геосистеми; за рахунок біотичної міграції; із поверхневим стоком.
68. Речовини до геосистеми надходять: із пилом; із розсіяною радіацією; за рахунок вивітрювання мінералів гірських порід; за рахунок розчинення солей осадових порід; із дощем.
69. До чинників міграції та обміну мінеральних речовин у геосистемі належать: потоки води; життєдіяльність рослин; життєдіяльність консументів; земне тяжіння; потоки радіації.
70. До чинників міграції та обміну мінеральних речовин у геосистемі не належать: життєдіяльність фітофагів; життєдіяльність редуцентів; життєдіяльність продуцентів; водні потоки; радіаційні потоки.
71. Геосистеми виділяють за елементами, які мають високий вміст у геосистемі та енергійно мігрують і накопичуються в ній, – це: оліготрофні; кислі; глікофітні; кислі глейові; кальцієві.
72. За багатством ґрунту елементами живлення виділяють геосистеми: пертрофні; евтрофні; мезотрофні; оліготрофні; кальцій-натрієві.
73. За ступенем засоленості ґрунтів виділяють геосистеми: глікофітні; семігалофітні; галофітні; супергалофітні; глікоморфні.
74. Типологія геосистем за речовинними потоками передбачає класифікацію геосистем: за типоморфними елементами; за ступенем засоленості ґрунтів; за надходженням сонячної енергії; за ступенем забезпеченості рослинних угруповань вологою; за багатством ґрунту елементами живлення.
75. До продукційного процесу геосистеми належить: утворення гумусу; інтерцепція; наростання рослинної маси; нагромадження речовин на ландшафтно-геохімічних бар’єрах; утворення вторинної продукції.
76. До продукційного процесу геосистеми належить: продукування мікробної маси; ріст рослин; фотосинтез; нагромадження речовин на ландшафтно-геохімічних бар’єрах; транспірація.
77. Геосистеми, що належать до субглобального рівня розмірності: географічна оболонка; географічний пояс, континент, фізико-географічна країна; геотоп.
78. Геосистеми, що належать до регіонального рівня розмірності: географічний пояс; континент; фізико-географічна зона; фізико-географічна провінція; геотоп.
79. Типи ландшафтно-територіальних структур – це: позиційно-динамічна ландшафтна територіальна структура; біоцентрично-сітьова ландшафтна територіальна структура; генетико-морфологічна ландшафтна територіальна структура; басейнова ландшафтна територіальна структура; генетико-еволюційна ландшафтна територіальна структура.
80. Рівні внутрішньотопічної диференціації – це: поліекоїд, геотоп; екоїд, клонова ділянка, мікроценоз.
81. Типи динамічних процесів у геосистемі – це: періодичний процес; тренд; спонтанний процес; ритмічний процес; циклічний процес.
82. Генезисні види динаміки ландшафту – це: спонтанна, кліматогенна, тектогенна, геоморфологічна, біогенна.
83. За загальним характером зміни структури геосистеми виділяють антропогенні впливи: компенсаційні, редукційні, деструктивні, доповнювальні; довготривалі.
84. За тривалістю дії антропогенного чинника на геосистему виділяють антропогенні впливи: добові; сезонні; довготривалі, багаторічні, короткочасні. 85. Оцінювання екологічного ризику включає складові: доповнювальні; антропоцентричні; природно-ландшафтні; соціоекономічні; естетичні.
86. Типи міграції хімічних елементів у геосистемі – це: збалансований тип міграції; переміщення елементів зі зміною форм їх існування; зміна форми елементів без їх суттєвого переміщення; переміщення елементів без зміни форм їх існування; збереження форми елементів без їх суттєвого переміщення.
87. Залежно від орієнтації в просторі міграційних потоків розрізняють ландшафтно-геохімічні бар’єри: однобічні; латеральні; радіальні; дифузійні; мікробар’єри.
88. Залежно від способу надходження хімічних елементів на ландшафтно-геохімічний бар’єр розрізняють види: двобічні; інфільтраційні; латеральні; радіальні; дифузійні.
89. Класи природних ландшафтно-геохімічних бар’єрів: фізико-хімічні, механічні, біогеохімічні, комплексні; дифузійні.
90. Класи техногенних ландшафтно-геохімічних бар’єрів: фізико-хімічні; соціальні; комплексні; механічні; біогеохімічні.
91. Підкласи соціальних ландшафтно-геохімічних бар’єрів: фізико-хімічні; побутові; промислові; будівельні; змішані.
92. Хімічні механізми самоочищення природних вод – це: фотоліз; сорбція; газообмін; осадження; гідроліз.
93. Методи ландшафтно-екологічного прогнозування – це: метод логічних розумових висновків; метод ландшафтно-екологічних аналогів; прогнозування за матрицями Маркова; прогнозування за схемами ландшафтної сукцесії; прогнозування за схемою формування вертикальної структури геосистем.
94. Оптимальна організація ландшафту включає завдання: спланувати оптимальну біоцентрично-сітьову ландшафтно-територіальну структуру; спрогнозувати зміни геосистем сукцесійного характеру; виявити оптимальне відсоткове співвідношення природних та господарських угідь; визначити мінімально необхідну площу окремого біоцентру; визначити генетико-еволюційні зв’язки.
95. Антропогенні ландшафти класифікують: за ступенем господарської цінності; за цілеспрямованістю виникнення; за глибиною дії; за тривалістю існування; за подібністю до природних ландшафтів.
96. Антропогенні ландшафти класифікують: за тривалістю існування; за подібністю до природних ландшафтів; за змістом антропогенної діяльності; за періодом виникнення; за ступенем господарської цінності.
97. До типів агроландшафтів належать: польовий; садовий; рисовий; сільськогосподарський; лучно-пасовищний.
98. Агроландшафти, що відповідають польовому типу – це: яблуневий сад; картопляне поле; пасовище ВРХ; посіви жита; посів соняшника.
99. Сільськогосподарські неоландшафти – це: оазиси; вторинні солончаки; польдери; рисові поля; насадження чайного куща.
100. В основі виділення типів міського ландшафту є показники: частка твердого покриття; архітектура; ступінь озеленення; водний баланс; багатоповерховість забудови.
101. Типи міського ландшафту – це: заводський; малоповерховий; рекреаційний; багатоповерховий; садово-парковий.
102. Типи, що належать до промислових ландшафтів: териконовий; заводський; кар’єрно-відвальний; звалища; промисловий карст.
103. До типів місцевості кар’єрно-відвальних комплексів належать: промисловий карст; канали; каменоломний бедленд; оголений тип місцевості; кар’єрно-відвальні пустища.
104. Водойми, що належать до штучних: водосховища; ставки; канали; озера; озера в кар’єрно-відвальному типі місцевості.
105. Типи водосховищ – це: з обслуговування водопостачання; з перенесення водних мас упродовж цілого року; створювані для руху води в напрямі схилу; створювані для захисту від повені; створювані для рибного господарства.
106. Типологічні ландшафтні одиниці на водосховищах – це: мілководний тип ландшафту; ставки схилового типу місцевості; улоговинні типи; глибоководний тип ландшафту; плакорний тип місцевості.
107. Водні антропогенні ландшафти – це: низинні болота; водосховища; ставки; супутні водні комплекси; озера.
108. Підкласи лісових антропогенних ландшафтів: дендропарки; лісокультурні; лісові первинно-похідні натуралізовані; ботанічні сади; лісокультурні натуралізовані. 109.“Природна система” – це моноцентричне утворення згідно з……. підходом: ландшафтним; екологічним; методичним; науковим.
110. …….. оболонку називають епігеосферою. географічну; водну; повітряну; земну.
111. Просторовий масштаб 100-102 м2 притаманний геосистемам ……… рівня. топічного; субтропічного; хоричного; регіонального.
112. Спосіб декомпозиції геосистем, який полягає у виділенні в геосистемі однорідних за фазовим станом і фізико-хімічними властивостями тіл, називають …….…. . геокомпонентний; просторово-об’ємний; геомасовий; геогоризонтний.
113. Комплексне утворення, в яке входять всі компоненти, що містяться в певному шарі геосистеми, називають ………. . геомаса; аеромаса; геокомпонент; геогоризонт.
114. Приживання на раніше не заселеній ділянці лишайників, мохів, а згодом і вищих рослин, характеризує процес у геосистемі, який називають … . ецезис; нуль-момент; інтерцепція; гіпергенез.
115. Геосистеми екваторіальної зони за кількістю …..…, яку отримують, належать до мегатермних. вологи; поживи; території; енергії.
116. Коли низхідні потоки вологи в геосистемі переважають над висхідними, і вода, що просочується крізь ґрунт, сягає рівня ґрунтових вод, то така геосистема має ………. тип водного режиму. промивний; водозастійний; аридний; паводковий.
117. Коли в геосистемі атмосферна вода сягає рівня ґрунтових вод лише в окремі багатоводні роки, то така геосистема має періодично ……… тип водного режиму. аридний; промивний; водозастійний; паводковий. 118. Для геосистеми боліт характерний ………. тип водного режиму. водозастійний; паводковий; заплавний; промивний.
119. Речовини, що знаходяться у нерухомих формах, а також легкодоступні речовини, накопичені в геосистемі в надмірних кількостях, через що вся їх маса не може бути охоплена кругообігом, становлять ……. фонд геосистеми. запасний; резервний; поживний; продуктивний.
120. Клонова ділянка – це ділянка одновидових заростей, виникнення якої пов’язане з ………. розмноженням рослин. вегетативним; насіннєвим; статевим; цибридним.
121. …….. – це територіальний елемент геотопу, який утворюється в разі тісних зв’язків між окремими особинами рослин, тобто під час перекриття їх екоїдів. клонова ділянка; поліекоїд; мікроценоз; фітоценоз.
122. Чинник, значення якого для даної геосистеми знаходиться біля крайніх значень її регіональної ландшафтно-екологічної амплітуди, називають … чинник. лімітуючий; мінімальний; обмежувальний; витривалий.
123. Процес у геосистемі, що полягає у зміні характеристики у бік зростання або зменшення її значень із часом, називають ………. . циклічним; періодичним; ритм; тренд.
124. Довготривалу послідовність змін станів геосистеми, орієнтовану на досягнення деякого оптимального для даних умов стану, називають …….. . сукцесія флуктуація; динаміка; еволюція.
125. …….. геосистема досягла свого вищого ступеня розвитку, перебуває в стані рівноваги, найбільшою мірою відповідає даним умовам. клімаксова глобальна; сукцесійна; прогресивна.
126. Руйнування структури геосистеми під час гірничовидобувного виробництва характеризує ……….. вид антропогенного впливу. редукційний; компенсаційний; доповнювальний; деструктивний
127. Здатність геосистеми протистояти зовнішнім діям, зберігаючи структуру і характерні риси функціонування, називають …….. . відновлюваність; пружність; буферність; самоочищення.
128. Здатність геосистеми повертатися до первинного стану після виходу з нього під впливом зовнішнього чинника називають …….. . буферність; відновлюваність; пружність; самоочищення.
129. Ландшафтно-геохімічні бар’єри, що утворюються за вертикального напряму міграційних потоків, називають ……….. . латеральні; однобічні; вертикальні; радіальні.
130. Ландшафтно-геохімічні бар’єри, що утворюються за горизонтального напряму міграційних потоків, називають ……… . латеральні; однобічні; дифузійні; радіальні.
131. На ………. ландшафтно-геохімічному бар’єрі відбувається осадження хімічних елементів за підвищення значення рН. кислому; лужному; буферному; кислотному.
132. На ……. ландшафтно-геохімічному бар’єрі певні речовини бар’єра витягують із вод, що надходять, окремі хімічні елементи. сорбційному; термодинамічному; випарному; механічному.
133. На ………. ландшафтно-геохімічному бар’єрі відбувається осадження хімічних елементів за зменшення значень рН. кислому; буферному; лужному; випарному.
134. На …….. ландшафтно-геохімічному бар’єрі відбувається концентрація речовин за рахунок їх випаровування. сорбційному; буферному; механічному; випарному.
135. Наукові дослідження геосистем із метою визначення ймовірностей змін їх станів, можливостей виконання різних функцій у майбутніх умовах зовнішнього середовища, називають ландшафтно-екологічне ……… . районування; оцінювання; прогнозування; впорядкування.
136. Стани геосистеми, знаходячись у яких вона виконує господарську функцію з дещо меншою ефективністю, ніж максимально можлива, проте її стійкість при цьому забезпечується на бажаному рівні, називають ………. . оптимальні; ефективні; потенційні; стійкі.
137. За глибиною дії ландшафти, в яких прямого перетворювального впливу людини зазнали окремі компоненти, найчастіше рослинність, належать до змінених ………….. ландшафтів. природних; антропогенних; динамічних; супутніх.
138. Посіви сільськогосподарських культур, плодові сади за тривалістю існування належать до …………. регульованих ландшафтних комплексів. довготривалих; аграрних; середньорічних; короткочасних.
139. ………… – це антропогенний ландшафт, який виникає в процесі використання земель у сільському господарстві. фація; агроландшафт; місцевість; агрозона.
140. У зонах відпочинку або в зонах активного туризму утворюється антропогенний ландшафт, що називають ……….. . лісокультурним; селітебним; белігеративним; рекреаційним.
141.………… тип агроландшафту має багато спільних ознак із лісокультурними комплексами. польовий; садовий; лучно-пасовищний; белігеративний. 142. Антропогенні ландшафти населених місць з їх будівлями, вулицями, дорогами, садами і парками називають …………. . рекреаційні; лінійно-дорожні; белігеративні; селітебні.
143. Тип місцевості, утвореної високими, могутніми, переважно конусоподібної форми відвалами, що виникають за підземного видобутку корисних копалин, називають …………. . бедленд; кар’єрно-відвальний; териконовий; карст.
144. За нижню межу …………. типу ландшафту на водосховищах приймають глибину 5 м за нормального підпірного рівня. мілководного; глибоководного; водного; аквального.
145. ………….. тип ландшафту охоплює акваторії водосховищ із глибинами більш як 5 м за нормального підпірного рівня. мілководний; глибоководний; аквальний; бентосний.
146. Тип ландшафту «низинне болото» може бути утворений внаслідок ………. і заростання ставків. затоплення; засипання; висихання; замулювання.
147. Водоймища, які не створюються спеціально, а виникають попутно, інколи несподівано для самої людини, у зв’язку з різними видами господарської діяльності, називаються антропогенними … . озерами; ставками; комплексами; болотами.
148. Штучні лісові насадження належать до ………. підкласу лісових антропогенних ландшафтів. натуралізованого; первинно-похідного; рекреаційного; лісокультурного.
149. Великий аеродром на околиці великого міста належить до ……….. антропогенних ландшафтів. промислових; лінійно-дорожніх; селітебних; белігеративних.
150. “ ………… система” – це сукупність компонентів природи, зв’язки між якими обумовлюють прояв таких їх якостей, які були б неможливими без взаємодії цих компонентів. біологічна; геосферна; антропогенна; природна.
151. …………. ландшафтна екологія вивчає зміну в часі значень окремих характеристик геосистем. динамічна; хорологічна; процесна; факторіальна.
152. …………. і азональність є найбільш загальними закономірностями територіальної диференціації епігеосфери. поясність; зональність; ПТК; висотність.
153. Різноманітна будова і рельєф твердої поверхні літосфери, що обумовлені тектонічним розвитком Землі, визначають ………… диференціацію епігеосфери. азональну; зональну; географічну; геологічну.
154. Взаємообумовлена єдність частин геосистеми, що породжує її нову якість, характеризує таку властивість геосистеми, як ………… . самоорганізованість; стійкість; поліструктурність; цілісність.
155. Здатність геосистеми протистояти зовнішнім впливам свідчить про її … . стійкість; відкритість; динамічність; буферність.
156. Наявність зв’язків геосистеми з елементами, що не належать до їх структури, свідчить про ………….. геосистеми. складність; відкритість; поліструктурність; просторовість.
157. Ландшафтно-екологічне ………….. – це комплекс робіт, спрямованих на визначення екологічного стану ландшафтів, чинників і процесів його динамічних змін. прогнозування; впорядкування; дослідження; районування.
158. Фація, урочище, місцевість – це …………… одиниці ландшафту. типологічні; індивідуальні; регіональні; морфологічні.
159. Схема формування вертикальної структури геосистеми включає ………..… стадії розвитку. дві; три; чотири; п’ять.
160. З моменту виникнення фітоценозу геосистема вступає у …….. стадію розвитку. фітоценотичну; ецезисну; біотичну; сукцесійну.
161. Кругообіг води в геосистемі, коли відбувається прогресувальна гідроморфізація або ксероморфізація, є …………. . збалансованим; незбалансованим; промивним; аридним.
162. Часткове перехоплення дощових вод фітогеогоризонтами називають: інтерцепція; ецезис; сорбція; транспірація.
©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.
|