 |
|
МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ
ДЕПАРТАМЕНТ НАУКОВО-ОСВІТНЬОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ АПВ
ТА РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКИХ ТЕРИТОРІЙ
НАУКОВО-МЕТОДИЧНИЙ ЦЕНТР АГРАРНОЇ ОСВІТИ
ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ З ДИСЦИПЛІНИ
"МОНІТОРИНГ ДОВКІЛЛЯ"
Київ
"Аграрна освіта"
Навчальна дисципліна “Моніторинг довкілля”
1. Моніторинг довкілля включає:
спостереження, контроль і управління станом навколишнього середовища (НС);
контроль, прогноз і управління станом НС;
спостереження, оцінювання і прогноз стану навколишнього середовища (НС);
контроль і управління якістю НС;
контроль, аналіз, прогноз і управління станом НС.
2. Під час організації системи моніторингу навколишнього середовища інтегральними показниками вважають:
інтенсивність фіто- і хемопроцесів;
відношення первинної продуктивності до загальної біомаси;
інтенсивність кругообігу біогенних речовин та швидкість утворення біологічної продукції;
інтенсивність процесів фотосинтезу та гомеостаз;
збалансованість кругообігу біогенних речовин та відношення продуктивності екосистеми до загальної біомаси екосистеми.
3. Найбільш універсальним підходом до формування систем моніторингу є:
формування регіональної мережі спостережень за об’єктами довкілля;
одночасне вирішення всіх задач, які виникають під час організації управління якістю довкілля;
формування національної мережі спостережень за об’єктами довкілля;
організація глобальної системи моніторингу;
організація спостережень за джерелами забруднень.
4. Організація спостережень за станом біотичної складової біосфери передбачає контроль:
за локальними джерелами та факторами впливу;
за реакцією біоти – відгуки та наслідки;
за впливом стану довкілля на захворюваність і населення;
за реакцією великих систем (погода і клімат);
за реакцією біосфери загалом.
5. До якого класу пріоритетності забруднювальних речовин відносять діоксид сірки та завислі частинки:
1;
3;
5;
7;
8.
6. Для повітря найважливішими інгредієнтами є:
озон, метан, важкі метали та оксид вуглецю;
бенз(а)пирен та пестициди;
важкі метали, бенз(а)пирен та пестициди;
пил, оксиди сірки, вуглецю та азоту;
діоксини, важкі метали та пестициди.
7. Для води найважливішими інгредієнтами є:
біогенні продукти, феноли та нафтопродукти;
нафтопродукти, важкі метали та пестициди;
діоксини, важкі метали та пестициди;
озон, метан, важкі метали та оксид вуглецю.
8. Серед джерел забруднень найвищий пріоритет мають:
сільськогосподарські підприємства і транспорт;
АЕС, ТЕС і підприємства кольорової металургії;
автомобільний транспорт, підприємства енергетики і кольорової металургії;
підприємства металургії, транспорт і АЕС.
9. Клас пріоритетності забруднювальних речовин, до якого відносять ДДТ та інші хлорорганічні сполуки:
1;
2;
3;
4.
10. Під час організації фонового моніторингу у воді необхідно обов’язково визначати:
аерозолі, оксиди вуглецю та сірки, озон, вуглеводні та радіонукліди;
хлорорганічні сполуки, біогенні елементи, важкі метали, вуглеводні;
біогенні елементи, радіонукліди, аніони і катіони;
органічні сполуки, біогенні елементи, важкі метали, вуглеводні.
11. Під час організації фонового моніторингу в атмосфері необхідно обов’язково визначати:
аерозолі, оксиди вуглецю та сірки, озон, бенз(пирен, фреони;
аерозолі, оксиди вуглецю та сірки, озон, вуглеводні та радіонукліди;
біогенні елементи, радіонукліди, аніони і катіони;
хлорорганічні сполуки, біогенні елементи, важкі метали, вуглеводні.
12. Під час організації фонового моніторингу в ґрунтах необхідно обов’язково визначати:
аерозолі, оксиди вуглецю та сірки, озон, вуглеводні та радіонукліди;
хлорорганічні сполуки, біогенні елементи, важкі метали, вуглеводні;
біогенні елементи, радіонукліди, аніони і катіони;
хлорорганічні сполуки, біогенні елементи, ВМ.
13. Клас пріоритетності забруднювальних речовин, до якого відносять ртуть та свинець:
1;
2;
4;
6.
14. Положення про Державну систему моніторингу довкілля України прийнято:
у 1994 році;
у 1996 році;
у 1998 році;
у 2004 році.
15. Функції головного координатора в державній системі моніторингу покладено:
на Держкомгідромет;
на Міністерство надзвичайних ситуацій (МНС);
на Міністерство екології і природних ресурсів;
на Міністерство охорони здоров’я (МОЗ).
16. Основна маса речовин, які забруднюють атмосферне повітря припадає:
на викиди автотранспорту;
на викиди АЕС, ТЕС і ТЕЦ;
на продукти спалювання органічної речовини;
на викиди транспорту і промислових підприємств.
17. До групи біологічних факторів забруднень відносять:
мікроорганізми, гриби та біогенні речовини;
макроорганізми та деякі продукти їх життєдіяльності;
відходи комунального господарства та АПК;
мікроорганізми (віруси, бактерії тощо) та деякі продукти їх життєдіяльності.
18. Зaгaльнa мaca cвiтoвиx пpoмиcлoвo-пoбyтoвиx викидів у атмосферу cтaнoвить пpиблизнo:
600 гiгaтoн на рік;
600 мегaтoн на рік;
600 тис. тoн на рік;
60 тис. тoн на рік.