Главная | Обратная связь

Оцінка впливів на навколишнє природне середовиїї

13.1 При розробленні цього розділу необхідно керуватися вимогами
ДБН А.2.2-1 та ДБН А.2.2-3.

13.2 В розділі необхідно дати оцінку шкідливих впливів, які можливі
процесі будівництва та експлуатації об'єктів, які проектуються, на навколишне середовище з вказівкою конкретних шкідливих впливів (порушення родючого шару землі, шкідливі викиди в повітря, водоймища, в землю, порушення водних та штучних водяних та інших перешкод, гідротехнічних споруд,
порушення яких може викликати негативні впливи на навколишнє середовище то-що) та зазначити перелік заходів щодо недопущення виникнення цих наслідків.

В кошторисах на будівництво необхідно передбачати засоби на здійснення зазначених заходів та на повне відновлення їх до початкового стану.

13.3 При виборі варіантів трасування газопроводів та розміщення май
чиків під споруди, крім техніко-економічних показників слід враховувати
пінь негативного впливу газопроводів та споруд на навколишнє природне і
середовище як на період будівництва, так і на період експлуатації, віддаючи перевагу рішенням, при яких ці впливи будуть мінімальними.

При порівнянні варіантів, слід враховувати цінність займаних земель, також витрати на приведення тимчасово відведених для потреб будівництва і до стану, придатного для використання їх в народному господарстві.

13.4 Напрямок трас міжселищних газопроводів, розміщення майдан¹
ГРП, ГНС, ГНП, АГЗС, АГЗП, ПСБ та інших споруд необхідно передбачати переважно, на землях, непридатних для сільськогосподарських робіт або
малопродуктивних угіддях, на пасовищах. Газопроводи слід проектувати уздовж автодоріг, по польових постійних дорогах, уздовж лісосмуг, по просіках, межах полів сівозміни (з мінімальним їх пересіченням), в обхід полів, що мають дренажні системи.

В усіх випадках по трасах газопроводів необхідно передбачати рекультивацію родючого шару грунту, відновлення порушених зелених насаджень інших видів благоустрою.

Рекультивація земель повинна здійснюватися в процесі будівництва згідно з проектом.

В проекті рекультивації земель згідно з умовами надання земельних діля­нок у тимчасове користування та з урахуванням місцевих природно-кліматичних особливостей повинні бути визначені:

- площі (на трасі газопроводу ширина смуги), на яких необхідне проведен­
ня технічної та біологічної рекультивації;

- глибина родючого шару, що знімається;

- місце розташування відвалу для тимчасового збереження родючого шару;

- обсяги та засоби вивезення зайвого мінерального грунту після засипання
траншей та котлованів.

Допускається не знімати родючий шар:

- при товщині родючого шару менше 10 см. У цьому випадку виконується
[тільки біологічна рекультивація, що передбачає внесення добрив у зовнішній

фунтовий шар та оброблення на рекультивованій смузі грунтопокращуючих культур;

- на болотах, заболочених та обводнених землях;

- на грунтах із низькою родючістю згідно з ГОСТ 17.5.3.05,
ІГОСТ 17.4.3.02 та ГОСТ 17.5.3.06;

- при розроблені траншей шириною по верху до 1 м включно;

- якщо рельєф місцевості не дозволяє його зняти;

- на ділянках із виходом на поверхню скельних оголень, валунів, крупних
(вище 0,5 м) каменів.

13.5 На майданчиках під споруди необхідно передбачати зняття родючого
шару грунту та переміщення його у відвал для подальшого використання при
рекультивації або для підвищення родючості малопродуктивних угідь.

13.6 При підземному та наземному (у насипі) прокладанні газопроводів
необхідно передбачати протиерозійні заходи з максимальним використанням

місцевих матеріалів, а при пересіченні підземними газопроводами крутих схилів, вимоїн, зрошувальних каналів та кюветів у місцях пересічень передбачати

перемички, що запобігають попадання траншеї води та поширення її уздовж газопроводу.

13.7 При прокладанні підземних газопроводів в земляних насипах, на

пе­ресіченнях балок, ярів та струмків слід передбачати влаштування водопропускних споруд (лотків, труб тощо), здатних пропустити витрату паводка з можли­вістю повторення один раз у 50 років.

13.8 Забороняється використовувати родючий шар грунту для влаштуван-
ня перемичок та інших постійних та тимчасових споруд.

13.9 Забороняється зливати в річки, озера та інші водоймища воду, витис­
нуту з газопроводу після випробувань, без попереднього її очищення.

13.10 Кріплення незатоплюваних берегів рік в місцях пересічення підзем­
ними газопроводами слід передбачати до відмітки, що піднімається не менше,
ніж на 0,5 м над розрахунковим паводковим горизонтом, який може повторю­
ватися один раз у 50 років і на 0,5 м - над висотою вкочування хвиль на укіс.

На затоплюваних берегах крім укісної частини повинна зміцнюватися за­плавна частина на ділянці, що прилягає до укосу, довжиною 1 - 5 м.

Ширина смуги берега, що зміцнюється, визначається проектом в залежно­сті від геологічних та гідрологічних умов.

13.11 Будівництво об'єктів газопостачання повинно провадитися з дотри­
манням вимог природоохоронного законодавства та забезпечувати ефективний
захист навколишнього середовища від забруднення і ушкодження, а у випадку
порушення елементів навколишнього середовища - повного відновлення їх до
початкового стану.

 

7 ОХОРОНА НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

 

 

7.1 Організаційні, технологічні заходи по покращенню стану захисту навколишнього середовища при будівництві, експлуатації систем газопостачання

 

 

При проектуванні, будівництві, експлуатації об¢єктів газопостачання необхідно приймати рішення які зводять до мінімума їх шкідливий вплив на навколишне середовище.

Напрямок трас газопроводів, розміщення майданчиків ГРП, ГНС, АЗГП, АГЗС, ГНП, ПСБ та інших споруд необхідно передбачити переважно на землях, непридатних для сільськогосподарської діяльності або на малопродуктивних угіддях. Газопроводи слід прокладати уздовж автодорог, уздовж лісосмуг, в обхід полів що мають дренажні системи. [33]

Необхідно передбачити рекультивацію родючого шару грунту, відшкодування порушених зелених насаджень та інших видів благоустрію. Рекультивація земель повинна здійснюватися в процесі будівнитства, згідно з проектом. В процесі рекультивації згідно умов надання земельних ділянок у тимчасове користування, та з урахуванням місцевих природноклиматичних особливостей повинні бути визначенні :

- площі, на яких необхідно проведення рекультивації ;

- глибина родючого шару, що змінюється ;

- місце розташування відвалу для тимчасового збереження родючого шару грунту

- обсяги і засоби вивезення зайвого грунту після засипання траншей і котлованів.

Допускається не знімати родючий шар :

- при товщіні родючого шару меньше за 10 см. У цьому випадку виконується

тільки біологічна рекультивація, що передбачає внесення добрив у зовнішній

грунтовий шар, висаджування на ньому грунтопокращуючих культур ;

- на болотах, заболочених та обводнених землях ;

- на грунтах із низькою родючестю ;

- при розробленні траншеї по верху до 1 м включно ;

- якщо рельєф місцевости не дозволяє його зняти ;

- на ділянках із виходом на поверхню скельних оголень, крупних /вище

1 м/ каменів.

На майданчиках під споруди необхідно передбачити зняття родючого шару для подальшого використання при рекультивації.

При підземному та надземному /у насипу/ прокладанні газопроводів передбачаються протиерозійні заходи з максимальним використанням місцевих матеріалів, а при перетинанні підземними газопроводами крупних схилів, вимоїн, зрошувальних каналів та кюветів - передбачати перемички, що запобігають попаданню в траншею води та поширенню її вздовж траншеї.

При покладанні газопроводів в земляних насипах, через яри - слід передбачати влаштування водопропускних споруд /лотки, труби і т.п./ здатних пропускати воду паводка з можливістю його повторення раз у 60 років. Забороняється використовувати родючий шар грунту для влаштування перемичок та інших постійних та тимчасових споруд.

Категорично забороняється зливати в річки, озера та інші водоймища воду, з газопроводу, після його випробування, без попереднього її очищення. Кріплення

незатоплюваних берегів річок, в місцях пересічення їх підземним газопроводом, слід передбачати до відмітки води, що піднімається не меньш ніж на 0,5 м, над розрахунковим поводковим горізонтом, який може повторюватися один раз у 50 років.На затоплюваних берегах, крім укісної частини, повинна зміцнюваться заплавна частина на ділянці, що прилягає до укосу, згідно проекта та в залежности від геологічних та гідротехнічних умов. [34]

Будівництво систем газопостачання повинно проводитися з урахуванням вимог природоохоронного законодавства та забезпечувати ефективний захист навколишнього середовища від забруднення довкілля.

При експлуатації приладів спалювання газу, наприклад опалювального котла, значна увага повинна приділятись кількості викидів в атмосферу чадного газу та інших продуктів горіння. Тому, для забезбечення екологіно безпечної роботи, газовикористовуючі агрегати обов¢язково повинні працювати під керівнитством автоматики, яка постійно слідкує за раціональним використанням ними газу .

Для зниження втрат при транспортуванні теплоносія до споживачив необхідно використовувати сучасні теплоізолюючи матеріали відомих фірм / в першу чергу це відноситься до магістральних труб/.

 

7.2 Розрахунок рекультивації землі

 

Рекультивація порушених земель – один з видів відродження навколишнього середовища. Згідно законодавства, землекористувачі які проводили роботу з порушенням зеленої поверхні, зобов’язані за свій рахунок рекультивувати землі, тобто приводити землю в стан, для раціонального використовування.

Рекультивація проводиться в два етапи: перший (технічний) починається з зняття і буртування родючого шару перед початком робіт, а по закінченню робіт – конструюється земна поверхня. Другий етап (біологічний) складається в поновленні біологічних властивостей землі.

В залежності від природних і соціальних умов району, а також виду порушень, направленість ре культиваційних робіт може різнитися: сільськогосподарської – лісогосподарська, водогосподарська, будівельна, рекреаційна.

Законодавством передбачено обов’язок виконавців робіт знімати і зберігати в окремих відвалах верхній родючий шар землі з ціллю подальшого використовування для ре культиваційних робіт або для поліпшення якості малопродуктивних земель.

Об’єм розробляє мого родючого шару грунту V, м³ визначають по формулі

 

(7.1)

де:

S – площа забудови з якої знято родючий шар, м²;

h – глибина родючого шару, м » 0,4.

 

V = 4591× 0.4 = 1936.4

 

Площа ділянок S₁, м², для тимчасового зберігання родючого шару (на період будівництва) визначають за формулою

 

(7.2)

де:

V₁ – Розобляємий об’єм родючого шару грунту, м³;

H₁ – вишина бурту, м »10.

 

При розрахунках площі під збереження грунту необхідно враховувати кути звичайного відкосу в буртах, яки при відсутності підпірних пристроїв не перевищують 30°

 

= 163,7

 

Об’єм грунту V_p необхідний для рекультивації землі, порушеної при будівництві об’єкту, визначається з урахуванням території S, яка буде зайнята об’єктом, але безпосередньо до нього приєднані – бічна придорожня смуга, ділянки навколо будівель, заплановані до озеленення визначаються за формулою

 

(7.3)

 

При будівництві промислових підприємств озелененню підлягають площі 15 % від забудови

 

 

Залишки перегнійного слоюVп, м³ який залишається від рекультивації землі визначають по формулі

 

(7.4)

 

V_п= 1936,4-298,65 =1647,75

 

7.3 Архітектурно-плануючі заходи

 

Основними засобами захисту атмосфери архітектурно-плануючого характеру є зонування території, організація санітарно-захисних зон і визначення місць заселення і виробництв, які знаходяться поруч.

Раціональне зонування території населеного пункту має на увазі розподіл його на родинні (земельні ділянки в населених пунктах відведені під забудову, сади, догори), промислові, комунальні і зони зовнішнього транзиту (порти, вокзали, аеродроми) з врахуванням того, що підприємства, джерела забруднення повинні розташовуватися з підвітряної сторони по відношенню до сімейної зони. Площадки під забудову таких підприємств проектуються з урахуванням кліматичних умов, умов розсіювання викидів та інших факторів. При плануванні окремих цехів, адміністративних і санітарно-побутових приміщень, їдалень необхідно розташовувати шкідливе виробництво, яке розташовано з підвітреної сторони по відношенню до інших сторін і з врахуванням переважаючого напрямку вітрів.

Промислові підприємства, забруднюючі повітря відокремлюються від житлових масивів санітарно-захисними зонами. В залежності від речовин і ступінню можливої очистки встановлюються такі розміри захисних зон:

1 клас – 1000 м; 2 клас – 500 м; 3 клас – 300 м; 4 клас – 100 м; 5 клас – 50 м.

Важливим засобом по зменшенню шкідливого впливу на природу і здоров¢я людей є озеленення санітарно-захисної зони та житлових будинків. Зелені зони очищують повітря, збагачують його кисенем, ефірними маслами, корисними смолами. Кожне дерево поглинає з повітря 30 – 40 кг пилу і копоті в рік.

 

 

7.2 Міри боротьби з шумом ГРП

 

Рух газового потоку через регулятори тиску в умовах значного перепаду тиску і швидкості приводить до високого рівня шуму в приміщенні і за його межами, до 120 . . . 130 децибел.

Максимум звукової енергії, яке випромінює обладнання ГРП, припадає на частоти 500 . . . 4000 герц, що характерно для аеродинамічних широкосмугових високочастотних шумів, які боляче сприймати людині. Шум розповсюджується зовні приміщення ГРП через дефлектори, вікна, двері, жалюзі, газопроводи які виходять за межі приміщення.

 

Для зниження рівня шуму ГРП необхідно:

· розташовувати ГРП по відношенню до житлового району з підвітряної сторони і відділяти шумозахисною зоною з дерев;

· вихідні газопроводи регуляторів тиску виконувати по можливості з товстостінних труб підземної безканальної прокладки;

· не допускати різких поворотів газопроводів кінцевого тиску і швидкості газового потоку ³ 25 м/сек.;

· виключити встановлення лінзових компенсаторів;

· добре закріплювати на опорах імпульсні трубки;

· надземні газопроводи вкривати вібродемпфіруючою мастикою БПМ. Товщина шару ізоляції прийняти у 2 . . . 3 рази більшу за товщину стінки труби.

Для підвищення звуконепроникності будівлі ГРП необхідно :

- віконні проєми заповнити склоблоками;

- двері і припливну жалюзійну решітку всередині ізолювати латексом, завтовшки 20 мм;

- зонт і трубу вентиляційного дефлектора всередині покрити листовим пінополіуретаном на клей № 88;

- при вибору дефлектора враховувати зменшення його перерізу ізоляцією;

Вказані міри повинні знизити рівень шумового забруднення зовні споруди ГРП до діючих норм.

 

 

4.1 Введення в експлуатацію систем

газопостачання

 

Закінчені будівництвом і підготовлені до експлуатації відповідно до затвердженого проекту обпекти підлягають введенню в експлуатацію в порядку, який встановлений чинним законодавством.

Закінчені будівництвом об'єкти можуть бути прийняті і введені в експлуатацію тільки при забезпеченні необхідних умов охорони праці у відповідності з вимогами техніки безпеки і виробничої санітарії, вимогами пожежної і радіаційної безпеки та виконанням заходів по захисту навколишнього середовища.

Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів державного замовлення здійснюється відповідно до Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 5 серпня 1992 р., № 449, а також постановами Кабінету Міністрів України від 6 грудня 1993 р., № 990 та 23 травня 1994 р. № 332 про внесення доповнень до зазначеного Положення, та ДБН В.2.5-20- 2001.

Закінчені будівництвом об'єкти виробничого призначення можуть бути прийняті за умови їх готовності до експлуатації (укомплектовані кадрами, забезпечені ресурсами і сирови­ною), якщо на них ліквідовані недоробки і на установленому обладнанні розпочато випуск продукції (надання послуг).

Закінчені будівництвом та підготовлені до експлуатації об'єкти державної власності підлягають прийняттю державними приймальними комісіями.

Для пред'явлення об'єктів державним приймальним комісіям створюються робочі комісії, що призначаються замовником (забудовником), які повинні перевірити: відповідність об'єктів і змонтованого устаткування проектам; відповідність виконання будівельно-монтаж­них робіт обов'язковим вимогам будівельних норм; результати комплексного випробування устаткування; підготовленість об'єктів до експлуатації, виконання заходів щодо забезпечення безпечних умов праці і виробничої санітарії, захисту навколишнього середовища, пожежної і радіаційної безпеки. Результатом комплексного випробування устаткування по об'єктах про­мислового призначення повинен бути початок випуску продукції (надання послуг), передба­ченої проектом.

Прийняття робочими комісіями зазначених об'єктів і устаткування в експлуатацію оформляється відповідними актами, які передаються на розгляд державній приймальній комісії. Робочі комісії призначаються рішенням (наказом, постановою) замовника (забудов­ника), який встановлює за погодженням з генеральним підрядчиком порядок та тривалість їх роботи.

Робочі комісії створюються не пізніше ніж у п'ятиденний термін після отримання письмо­вого повідомлення генерального підрядчика про готовність об'єкта чи устаткування до здачі.

До складу робочої комісії включаються представники замовника (забудовника), гене­рального підрядчика, субпідрядних організацій, експлуатаційної організації, генерального про­ектувальника, органів Державного санітарно-епідеміологічного нагляду, Державного пожеж­ного нагляду, Державної екологічної інспекції, Держнаглядохоронпраці, підконтрольних об’єктах ). При прийнятті в експлуатацію промислових об'єктів до складу робочої комісії додатково включається представник профспілкової організації замовника або експлуатаційної організації.

Головою робочої комісії призначається представник замовника (забудовника).

Генеральний підрядчик подає робочим комісіям таку документацію:

- перелік організацій, які брали участь у виконанні будівельно-монтажних

робіт, з зазначенням видів виконаних ними робіт і прізвищ інженерно

технічних праців­ників, відповідальних за їх виконання;

- комплект робочих креслень, по яких здійснювалось будівництво об'єкта, що

прий­мається, з внесеними в них у процесі будівництва змінами у

встановленому порядку;

- документи, що свідчать про якість матеріалів, конструкцій і виробів, які

застосову­вались при виконанні будівельно-монтажних робіт;

- акти на заховані роботи і акти про проміжне прийняття окремих відповідальних конструкцій;

- акти про випробування змонтованого устаткування, акти про випробування техно­логічних трубопроводів, внутрішніх систем холодного та гарячого водопостачання, каналізації і вентиляції; зовнішніх мереж водопостачання, каналізації, теплопоста­чання, газопостачання та улаштування дренажу; акти про ущільнення (гермети­зацію) вводів і випусків інженерних комунікацій в місцях їх проходження крізь стіни підвалів;

- акти про випробування внутрішніх і зовнішніх електроустановок і електромереж;

- акти про випробування обладнання телефонізації, радіофікації, телебачення, сигна­лізації і автоматизації;

- акти про випробування обладнання пожежобезпеки, вибухобезпеки, блискавкозахисту;

- акти радіаційного обстеження об'єкта;

-акти про виконання протисейсмічних заходів, передбачених проектом для будів­ництва в сейсмічних районах;

-акти про виконання заходів при будівництві на територіях з просідаючими грунта­ми, підземними виробками, карстами;

- журнали виконання робіт, авторського нагляду, матеріали перевірок органами державного нагляду в процесі будівництва.

Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвам об'єктів (крім об'єктів житлово-цивільного призначення) здійснюється державними приймальними комісіями, які призначаються органами. Що затвердили проектно-кошторисну документацію, а об'єктів житлово-цивіль­ного призначення - державними приймальними комісіями, які призначаються районними і міськими виконкомами Рад народних депутатів.

Призначення Державних приймальних комісій провадиться не пізніше ніж за 30 днів до встановленого терміну введення в експлуатацію при прийнятті об'єктів житлово-цивільного значення і за 2 місяці - об'єктів виробничого призначення. До складу державної приймальної комісії включаються представники експлуатаційної організації. замовника, генерального підрядчика, генерального проектувальника, органів Дер­жавного архітектурно-будівельного контролю, Державного санітарно-епідеміологічного нагляду. Державного пожежного нагляду, Державної екологічної інспекції, Держнаглядохоронпраці, Державної інспекції з ефективного використання газу, Держкоматомнагляду (на під­контрольних об'єктах), органів державної виконавчої влади та виконкомів місцевих Рад наро­дних депутатів, на території яких розташовано побудовані об'єкти.

При прийнятті в експлуатацію виробничих об'єктів до складу державної приймальної комісії додатково включається представник профспілкової організації замовника або експлу­атаційної організації, фінансуючого банку та органів з регулювання використання та охорони водоймищ.

Головою державної приймальної комісії по об'єктах виробничого призначення призна­чається представник експлуатаційної організації.

Головою державної приймальної комісії по об'єктах житлово-цивільного призначення призначається представник органу Державного архітектурно-будівельного контролю.

Замовник подає державним приймальним комісіям документацію, перелічену вище, а також:

- довідку про усунення недоробок, які виявлені робочими комісіями;

- затверджену проектно-кошторисну документацію і довідку про основні техніко-економічні показники об'єкта, що приймається в експлуатацію;

- перелік проектних, наукових та інших організацій, які брали участь у проектуванні об'єкта, що приймається в експлуатацію;

- документи на відведення земельних ділянок і дозвіл органів державного архітек­турно-будівельного контролю на виконання будівельно-монтажних робіт;

- документи на геодезичну розбивочну основу для будівництва, а також документи на геодезичні роботи в процесі будівництва, які виконані замовником;

- документи про геологію і гідрогеологію будівельного майданчика, про результати випробування грунту та аналізу ґрунтових вод;

- геодезичну схему фактичного розташування інженерних мереж, яка передається також в місцеві органи містобудування і архітектури;

- паспорти на устаткування та механізми;

- акти на прийняття будівель, споруд і приміщень, змонтованого устаткування, які складені робочими комісіями);

- акти на прийняття будівель, споруд і приміщень;

- довідки міських експлуатаційних організацій про те, що зовнішні комунікації хо­лодного і гарячого водопостачання, каналізації, теплопостачання, газопостачання,

енергопостачання та зв'язку забезпечать нормальну експлуатацію об'єкта і при­йняті ними на обслуговування;

- довідку на відповідність потужностей, що вводяться (для початкового періоду освоєння проектних потужностей), тим потужностям, які передбачені проектом;

- довідку про фактичну вартість будівництва, підписану замовником і підрядчиком;

- зведені матеріали робочої комісії про готовність об'єкта в цілому до прийняття в експлуатацію державною приймальною комісією.

При прийнятті об'єктів із специфічними умовами виробництва державна приймальна комісія має право вимагати додаткові документи, що стосуються специфіки експлуатації об'єкта, який приймається.

Державні приймальні комісії зобов'язані перевірити усунення недоробок, виявлених робочими комісіями, і готовність об'єкта до прийняття в експлуатацію.

Прийняття державними приймальними комісіями закінчених будівництвом об'єктів в експлуатацію оформляється відповідним актом.

Акт державної приймальної комісії про прийняття об'єктів в експлуатацію підписується головою та всіма членами комісії. При наявності у членів комісії заперечень вони повинні бути розглянуті з участю органу, який вони представляють.

Розгляд акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію об'єкта, при­йняття рішення за результатами розгляду заперечень окремих членів комісії і затвердження акту органом, який призначив комісію, здійснюється в термін, що не перевищує місяць після підпи­сання акту по об'єктах виробничого призначення, і не більше 7 днів - по об'єктах житлово-цивільного призначення.

Без підпису акту представниками органів державного нагляду введення в експлуатацію об'єкта не дозволяється.

Датою введення об'єкта в експлуатацію є дата підписання акту державною приймальною комісією.

У звітність про введення в дію об'єктів виробничого та житлово-цивільного призначення включаються тільки об'єкти, по яких затверджені акти державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію та при наявності гарантійного паспорта-сертифіката на об'єкт, який видається генеральним підрядчиком.

Державна приймальна комісія при виявленні непридатності об'єкта до експлуатації подає мотивований висновок про це в орган, який призначив комісію, і копії направляє замов­нику і генеральному підрядчику.

Голова державної приймальної комісії повинен подати в орган, який призначив комісію:

- акт про прийняття об'єкта в експлуатацію;

- проект рішення на затвердження акту про прийняття об'єкта в експлуатацію.

Повноваження державної приймальної комісії припиняються з моменту затвердження акту про прийняття об'єкта в експлуатацію.

Голови та члени державних приймальних комісій несуть відповідальність за свої дії при прийнятті об'єктів в експлуатацію згідно з чинним законодавством.

Документацію, після прийняття об'єкта в експлуатацію необхідно зберігати у замовника (забудовника) або в експлуатаційній організації протягом всього терміну експлуатації.

При прийнятті в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, які не є держав­ною власністю.

Ці об'єкти рекомендується вводити в експлуатацію за рішенням, що приймається держав­ною технічною комісією. Державні технічні комісії призначаються районними та міськими виконкомами міс­цевих Рад народних депутатів.

В окремих випадках за дорученням виконкомів місцевих Рад народних депутатів державні технічні комісії можуть призначатися місцевими органами Державного архітектурно-будівель­ного контролю.

Державні технічні комісії приступають до роботи не пізніше як за 15 днів після подачі заяви замовником (забудовником) про готовність об'єкта.

До складу державних технічних комісій включаються представники замовника, експлуатаційної організації, проектувальника, Державного архітектурно-будівельного контро­лю. Державного санітарно-епідеміологічного нагляду, Державного пожежного нагляду, Дер­жавної екологічної інспекції, Держнаглядохоронпраці, Державної інспекції з ефективного ви­користання газу (на підконтрольних об'єктах) та організації, яка здійснила будівництво.

При прийнятті в експлуатацію об'єктів виробничого призначення до складу технічної комісії додатково включається представник профспілкової організації замовника або експлу­атаційної організації. Державні технічні комісії, які призначаються районними та міськими виконкомами Рад народних депутатів, приймають рішення про введення в експлуатацію промислових під­приємств з кількістю працюючих в одну зміну більше 5 чоловік та виробничих приміщень і цехів площею понад 500 квадратних метрів.

Державні технічні комісії, які призначаються за дорученням районних та міських виконкомів Рад народних депутатів органами Державного архітектурно-будівельного контро­лю, можуть приймати рішення про введення в експлуатацію об'єктів житлово-цивільного
призначення, а також інших об'єктів.

Головою державної технічної комісії призначається представник органу, який призна­чив комісію.

Державна технічна комісія зобов'язана перевірити:

- відповідність об'єкта затвердженій (погодженій) технічній документації;

- відповідність виконаних будівельно-монтажних робіт заходам по охороні прані, забезпеченню пожежо - вибухобезпеки, будівельним нормам;

- окремі конструкції і вузли будівель і споруд;

- наявність виконавчої технічної документації;

- наявність дозволів відповідних служб на підключення об'єкта до мереж водопрово­ду, гарячого водозабезпечення, каналізації, енергозабезпечення, теплових і газових мереж.

Рішення про введення в експлуатацію видається на закінчені будівництвом об'єкти, які підготовлені до експлуатації, та по яких повністю виконані будівельно-монтажні роботи в обсязі, передбаченому проектом. Результатом роботи державної технічної комісії є складання і підписання акта держав­ної технічної комісії, в якому приймається рішення про готовність до введення об'єкта в експлуатацію.

Акт державної технічної комісії затверджується органом, який призначив цю комісію.

Підписаний та затверджений акт державної технічної комісії є рішенням про готов­ність до введення в експлуатацію об'єкта, підставою для включення даних про його введення в державну статистичну звітність, а також для оформлення права власності на збудований об'єкт.У випадку, якщо державна технічна комісія дійшла висновку про непідготовленість
об'єкта до експлуатації, вона оформляє відмову в рішенні про введення об'єкта в експлуатацію і подає її органу, який призначив комісію, і замовнику (забудовнику). Голови та члени державних технічних комісій несуть відповідальність за свої дії при прийнятті об'єктів в експлуатацію згідно з чинним законодавством.

 

 

4.2 Розрахунок чисельності персоналу,

організація газової служби

 

Розрахунок чисельності експлуатаційного персоналу газового господарства визначається штатним розписом (в який входить перелік і кількість інженерно-технічних працівників).

Крім штатного розпису, в чисельність експлуатаційного персоналу входить лінійний персонал (робітники і майстри), при цьому чим більше співвідношення між майстрами і робітниками і чисельністю штатного розпису тим більш економна структура.

Кількість лінійних робітників залежить від об'єму експлуатаційного господарства і визначається в залежності від об'єму робіт і типом нормативного часу на ремонт і обслуговування газового господарства. При експлуатації підземних газопроводів такими робітниками є слюсарі-обхідники, слюсарі-ремонтники, електромонтери по електрохімічному захисту. Для того щоб, визначити їх чисельність необхідно знати види і об'єми робіт, такими видами робіт є обхід трас газопроводів, перевірка їх на загазованість, перевірка на загазованість газових колодязів і колодязів інших мереж, які розташовані в зоні залягання газопроводу на відстані 50 м по обидві сторони газопроводу.½

Чисельність робітників при виконанні одних і тих же видів робіт в початковий і стабільний період різна. Це пояснюється тим, що в початковий період роботи робітники газової служби мають нижчу кваліфікацію. З розвитком газового господарства кількість лінійних працівників збільшується, а адміністративний персонал залишається в тій же чисельності. Служба стає більш економічною.

Системи газопостачання в селах повинні експлуатуватися в відповідності вимог "Правил безпеки систем газопостачання України". Але їх експлуатація затрудняється великим числом розкиданих невеликих об'єктів, великою кількістю невеликих населених пунктів та віддаленістю один від одного.

З початку експлуатації сільських систем газопостачання, їхньою експлуатацією займалися відомчі служби. Тобто безперебійне і безпечне постачання газу газоспоживачам покладалось на перших керівників господарств. В містах обслуговуванням систем газопостачання займалися міжрайонні газові господарства. Для покращення експлуатації сільських газових мереж наказом Міністерства сільського господарства та Міністерства комунального господарства було передбачено передача збудованих систем газопостачання безкоштовно на баланс „Міжрайгазів".

Після передачі систем газопостачання на баланс Управління по експлуатації газового господарства, їх обслуговування виконується силами і засобами останніх.

Однією з важливих умов обслуговування систем газопостачання є дотримання вимог "Правил безпеки систем газопостачання України". Наприклад: приїзд аварійної бригади на самий віддалений об'єкт на протязі 40 хвилин. Керуючись цими вимогами, та в залежності від об'єму робіт по експлуатації газових мереж і устаткування, УЕГГ створювали сільські газові служби, газові дільниці. Як правило сільська газова служба створюється при наявності об'єму робіт для повного навантаження 12-17 чоловік, та радіусом дії в межах 20-25 км.

Особливістю організації сільської газової служби є її залежність від великої територіальної розкиданості об'єктів. Нерідко об'єми робіт по одному селу не забезпечують завантаження одного робітника, а як відомо деякі види робіт проводити одним робітником забороняється, тому при створенні сільської газової служби необхідно передбачати місцеві умови та економічну доцільність. Виходячи із різноманітності покладених на сільську газову службу задач, її структура може бути різною. Особливості такої структури є централізоване керівництво зі сторони начальника служби своїми підрозділами, які чітко спеціалізуються на виконанні визначених видів робіт під керівництвом майстрів.

Чисельність робітників, зайнятих обслуговуванням систем газопостачання та обладнання на них, завезення газових балонів споживачам визначається виходячи із трудоємкості виконуваних об'ємів робіт. Якщо в сферу обслуговування входить декілька сіл, то трудоємкість збільшується в залежності від віддаленості сіл, від центральної садиби, де розташована газова служба.

Обов'язки посадових осіб сільської газової служби та підлеглого їм персоналу визначається посадовими інструкціями, затверджених головним інженером УЕГГ, з урахуванням місцевих умов.

Найбільш оптимальним варіант є структура газової служби, приведеній

на Рис. 4.1.

Основною задачею сільської газової служби є забезпечення надійної і безпечної

експлуатації систем газопостачання та подача газу споживачам в заданих параметрах. Ця задача вирішується при виконанні наступних видів робіт:

1) технічне обслуговування підземних, надземних газопроводів і споруд на них, групових резервуарних установок зрідженого газу, що включає в себе наступні види робіт:

- періодичний обхід трас і споруд на них, з метою виявлення несправностей і перевірки герметичності методом взяття проб із газових і інших колодязів інженерних мереж, які розташовані на відстані 15 м по обидві сторони від осі газопроводу, а також в підвалах будинків, шахт та інших споруд;

- періодичний обхід резервуарних групових установок для визначення кількості газу в резервуарах, виявлення несправностей та знаходження місць витоків газу за допомогою мильної емульсії або приладовим методом;

- контроль за забезпеченням необхідного тиску;

- подекадний контроль за забезпеченням ступеню одоризації газу;

- перевірка і ліквідація нещільності з'єднань в вузлах арматури газових колодязів;

- перевірка щільності підземних газопроводів буровим методом;

- контроль стану ізоляції підземних газопроводів приладним методом або за допомогою відкопування шурфів;

- пуск газу в житлові будинки та комунально-побутові підприємства;

- приймання в експлуатацію газопроводів і групових резервуарних

установок;

- злив зрідженого газу в резервуари;

- фарбування зовнішніх газопроводів, арматури, огорожі, відновлення

таблиць, написів;

- планові ремонти резервуарних установок в терміни, передбачені

заводом- виробником;

- перевірка манометрів контрольними манометрами та щорічне їх пред'явлення для перевірки в органи державного контролю;

- технічне переосвідчення резервуарів і балонів;

- контроль і проведення електричних вимірів на газопроводах та технічний огляд електрозахисних установок (сталевий газопровід).

 

 

 

 

Рис.4.1 Структура газової служби

 

2) технічне обслуговування ГРП, ГРУ, ШРП, будинкових регуляторів, що включає в себе:

- щоденний обхід з метою перевірки щільності з'єднань, справності обладнання,
контроль вхідного і вихідного тиску, температури приміщень;

- перевірка і налагодження спрацювання запобіжних клапанів;

- щорічний ремонт газового обладнання і пред'явлення на перевірку лічильників і манометрів;

- контроль за проведенням щорічного заміру контурів заземлення блискавкозахисту і електроосвітлення;

- чистка фільтрів при перепаді тиску більше 0,1 атм;

- косметичні і капітальні ремонти приміщень ГРП, ШРП та їх обладнання і відновлення засобів пожежегасіння;

3) обслуговування газового обладнання і внутрішньобудинкових газопроводів:

- пуск газу в житлові будинки і підприємства комунального та побутового призначення;

- проведення планових ремонтів газового обладнання;

- контроль та своєчасне пред'явлення актів періодичних перевірок димових
вентиляційних каналів;

- контроль та своєчасне проведення власниками будинків герметизації вводів інженерних мереж;

- ремонт, відключення і підключення газового обладнання по заявкам споживачів газу;

4) Технічне обслуговування газового обладнання сільськогосподарських підприємств, при якому виконуються наступні роботи:

- обхід трас газопроводів;

- планове обслуговування газового обладнання;

- ремонт газового обладнання на газопроводах;

- ремонт групових резервуарних установок згідно графіків;

- перевірка газового обладнання, яке працює посезонно.

Крім перелічених вище видів робіт газова служба виконує такі роботи:

- виконання газонебезпечних ремонтних робіт і робіт під час аварій;

- заправка і доставка зрідженого газу споживачам;

- роботи по запобіганню аварій в системах газопостачання;

- проведення технічного нагляду за будівництвом систем газопостачання;

- проведення навчання із споживачами по безпечному користуванню газом;

- видача письмових дозволів на проведення будівельних робіт в зоні залягання газопроводів;

- ведення звітності технічної документації, складання планів, графіків, виконання робіт по технічному обслуговуванню газопроводів та обладнання на них.

Для забезпечення нормальних умов праці і відпочинку персоналу сільські газові служби повинні мати виробничі, складські та побутові приміщення. Відповідно чисельності сільської газової служби проектними інститутами розроблено ряд типових проектів для сільської газової служби.

Для виконання покладених на сільську газову службу задач, вона повинна бути забезпечена:

- переносними приладами для визначення загазованості (газоаналізаторами та газоіндикаторами);

- комплект спеціальних інструментів, гайкових і розвідних ключів, які не дають іскри, рулетки, різьбові нарізні пристосування, ножиці по металу, пилки, ломи, лопати, буровий і слюсарний інструмент;

- протигази шлангові типу ПШ-1, по числу працюючих плюс не менше двох комплектів для чергових бригад;

- контрольно-вимірювальні прилади (КВП), рідинні манометри;

- пристосування для виконання ремонтних робіт на газопроводах по заміні
сальникової набивки на запірній арматурі;

- пристосування для гнуття труб та газозварювальних робіт;

- засоби пожежегасіння (азбестові покривала, вуглекислотні, порошкові, пінні вогнегасники);

- необхідні запасні частини до газового обладнання і арматури;

- медичні аптечки.

Крім цього чергові бригади повинні мати спеціальне обладнання, автомобіль, постійний запас матеріалів, інструментів, приладів, засоби індивідуального захисту, згідно списку складеного на основі типових норм, затверджених головним інженером газового господарства.

Для оперативного обслуговування систем газопостачання сільська газова служба повинна мати виконавчу, технічну і оперативну документацію в такому складі:

- схеми газопостачання сіл, паспорти газопроводів;

- комплекти робочих креслень на закінченні будівництвом газопроводи та об'єкти газифікації;

- схеми інженерних мереж по кожному населеному пункту;

- паспорти на ГРП, ШРП, ГРУ та на все встановлене газове обладнання, маршрутні карти;

- графіки технічного обслуговування;

- журнали оперативного контролю по охороні праці;

- реєстри видачі і повернення нарядів на виконання газонебезпечних робіт;

- журнали проведення вступного і повторного інструктажу по техніці безпеки;

- журнали обліку пошкоджень на газопроводах;

- журнал підготовки і підвищення кваліфікації робітників;

- журнал реєстрації виконання ремонтних робіт;

- журнал перевірок газоаналізаторів та засобів індивідуального захисту;

- журнал обліку тренувальних занять;

- журнал видачі дозволів на проведення будівельних робіт в зоні залягання
газопроводів;

- журнал реєстрації аварій та нещасних випадків;

- журнал видачі шляхових листів водіям автомобілів;

- посадові виробничі інструкції, плани ліквідації і локалізації аварії;

На кожне приміщення газової служби повинні бути складені технічні і санітарні паспорти. Відповідальність за правильне і своєчасне ведення виконавчої документації, визначається положенням про сільську газову службу та посадовими інструкціями, покладається на головного інженера сільської газової служби.

Для ведення постійного нагляду за діючими газопроводами та обладнання на них за кожною бригадою обхідників закріплюється ділянка газопроводу, за обслуговування якої вони несуть персональну відповідальність.

По кожному маршруту складається маршрутна картка. В її склад входить схема газопроводу, основні орієнтири та інші інженерні мережі, прив'язка газопроводу до постійних орієнтирів, також наносяться газові колодязі, колодязі інших інженерних мереж, контрольні трубки, контрольні провідники та інші інженерні споруди, які розташовані на відстані 50 м по обидві сторони від осі газопроводу. При наявності підвалів в житлових будинках вказується місце, де необхідно провести перевірку загазованості. На кожній маршрутній карті вказується довжина газопроводу, кількість перевірених колодязів, інших споруд. Всі зміни, які відбулися в процесі експлуатації газопроводу, вносяться в маршрутну карту. Для кожної маршрутної картки проводять розрахунок люд./год. на її виконання.

 

4.3 Організація обслуговування газопроводів,

споруд на них та газового обладнання

 

Організація і проведення робіт з техніч­ного обслуговування і ремонту споруд систем га­зопостачання встановлюються інструкціями з тех­нічної експлуатації, що затверджуються керівни­ком (власником) підприємства.

В інструкціях з технічної експлуатації повинні бути наведені форми експлуатаційних журналів, актів та паспортів згідно з КТМ 204 УРСР 065-81 «Єдині форми виконавчо-технічної документації на експлуатацію систем газопостачання населених пунктів УРСР».

Про виконання роботи з технічного обслу­говування і ремонту споруд систем газопостачан­ня занотовується в журналах, експлуатаційних
паспортах. Графіки технічного обслуговування і ре­монту споруд системи газопостачання затверджу­ються власником підприємства. На підприємствах, де об'єкти систем газопостачання обслуговуються за договорами, графіки технічного обслуговування повинні бути погоджені з підприємствами, які виконують вказані роботи.

На кожному підприємстві наказом кері­вників або спеціалістів, які пройшли у встанов­леному порядку перевірку знань цих Правил, при­значаються особи, відповідальні за технічний стан і безпечну експлуатацію систем газопостачання.

На підприємствах, де газ використовується в кількох цехах (ділянках), крім особи, відповідаль­ної за безпечну експлуатацію систем газопостачання підприємства в цілому, власником призначаються, з керівних працівників цехів (ділянок), відпові­дальні особи окремих цехів (ділянок).

На об'єктах, які належать громадянам на пра­вах приватної власності, відповідальність покладається на власника.

Газопроводи, які експлуатуються, повинні бути під систематичним наглядом, підлягати пе­ревіркам технічного стану, поточним і капітальним
ремонтам.

Встановлені на газопроводах запірна ар­матура і компенсатори повинні підлягати щоріч­ному технічному обслуговуванню і за необхідності
- ремонту. Відомості про заміну засувок, кранів, компенсаторів, а також виконані при капітально­му ремонті роботи повинні заноситися до паспор­та газопроводу, а про технічне обслуговування - до журналу стану запірної арматури та обслугову­вання компенсаторів згідно з формою, наведеною в Правилах технічної експлуатації.

При обході підземних газопроводів (у т.ч. з поліетиленових труб) повинен перевірятися стан газопроводів і виявлятися витікання газу за зов­нішніми ознаками; перевірятися за допомогою приладів (газоаналізатором або газошукачем) на наявність газу всі колодязі і контрольні трубки, а також колодязі, камери інших підземних комун­ікацій, підвали будинків, шахти, колектори, підземні переходи, розташовані на відстані до 15 м по обидва боки від осі газопроводу; перевірятися стан настінних вказівників і орієнтирів газових споруд; очищатися кришки газових колодязів і коверів від снігу, льоду і забруднень; оглядатися стан місцевості вздовж траси газопроводу з метою виявлення обвалу грунту, розмиву його талими або дощовими водами; контролюватися умови виконан­ня земляних і будівельних робіт, які проводять­ся в смузі 15 м по обидва боки від осі газопрово­ду з метою попередження і усунення його пошкод­ження; виявлятися випадки будівництва будинків і споруд на відстані від газопроводу меншій, ніж це передбачено будівельними нормами і правила­ми (додаток 3; 4).

Періодичність обходу трас підземних газопроводів повинна встановлюватися власником диференційовано залежно від технічного стану газопроводів, небезпеки корозії і ефективності роботи електрозахисних установок, тиску газу, наявності сигналізаторів загазованості в підвалах, випнутих грунтів, сейсмічності, характеру місце­вості і щільності її забудови, пори року, але не рідше, ніж у терміни, зазначені в таблиці 4.2.

 

Таблиця 4.2 Періодичність обходу трас підземних газопроводів

 

№	Газопроводи	Періодичність обходу трас
Газопроводи низького тиску	Газопроводи високого і середнього тисків
В забудованій частині населеного пункту	В незабудованій частині населеного пункту
	Новозбудовані і введені в експлуатацію	Безпосередньо в день пуску і наступного дня
	Які експлуатуються за нормальних умов і технічний стан яких задовільний технічний стан яких задовільний	2 рази на тиждень	1 раз на тиждень	2 рази на місяць
	Прокладені в зоні джерел блукаючих струмів і не забезпечениі мінімальним захисним електропотенціалом	1 раз на тиждень	2 рази на тиждень	1 раз на тиждень
	Які підлягають ремонту після технічного обстеження	Щоденно	Щоденно	1 раз на тиждень
	Які мають позитивні і знакоперемінні електропотенціали	Щоденно	Щоденно	2 рази на тиждень
	Які мають дефекти захисних покриттів, на яких були зафіксовані наскрізні корозійні пошкодження і розриви зварних стиків	Щоденно	Щоденно	1 раз на тиждень
	Технічний стан яких незадовільний і які підлягають заміні	Щоденно	Щоденно	1 раз на тиждень
	Які розташовані в радіусі 15 м від місця проведення будівельних робіт	Щоденно до закінчення робіт в зазначеній зоні

Примітка. Газопроводи з дефектами, зазначеними в п. 6 таблиці 4.2, повинні бути піддані технічному обстеженню.

 

Газопроводи і газовикористовувальні ус­тановки повинні проходити технічне обслуговуван­ня і поточний ремонт відповідно до затверджено­го керівником підприємства графіка.

При складанні графіків повинні витримувати­ся строки, які вказані в паспортах або інструкц­іях заводів — виготовлювачів обладнання, приладів, арматури з урахуванням місцевих умов експлуа­тації. При цьому технічне обслуговування повин­но провадитися не рідше 1 разу на місяць, а по­точний ремонт - не рідше 1 разу на рік.

Перевірка і прочищення газоходів повинні провадитися водночас із поточним ремонтом пе­чей, котлів і іншого обладнання, а також після кожного випадку порушення тяги, але не рідше 1 разу на рік. Результати оформлюються актом, у якому зазначається відсутність засмічення, герметичність, справність оголовків.

При технічному обслуговуванні ГРП (ГРУ), не рідше за 1 разу на 6 місяців, повинні виконуватися:

- перевірка роботи засувок і запобіжних клапанів;

- змащення тертьових частин і перенабивка саль­ників;

- визначення щільності і чутливості мембран регуляторів тиску і управління;

- продувка імпульсних трубок до регуляторів тиску, контрольно-вимірювальних приладів і ЗЗК;

- перевірка параметрів настроювання ЗСК й ЗЗК.

До технічного обслуговування і ремонту споруд та об'єктів систем газопостачання підприємств комунально-побутового обслуговування населення виробничого характеру, а також промислових і сільськогосподарських підприємств власником мо­жуть залучатись за угодою СПГГ або інші спеціал­ізовані організації, а також підприємства - виготов­лювачі агрегатів і установок. Підприємства - виго­товлювачі агрегатів і установок повинні мати дозвіл Держнаглядохоронпраці на право виконання вка­заних робіт, одержане в установленому порядку.

В угоді повинні бути чітко визначені межі і обсяги робіт з технічного обслуговування і ремонту, регламентовані зобов'язання і відпові­дальність зацікавлених сторін в забезпеченні умов безпечної експлуатації систем газопостачання.

 

 

4.4 Енергоресурсозбереження при

експлуатації системи газопостачання

 

З метою зниження витрат паливно - енергетичних ресурсів, у відповідності з законодавством України “Державний комітет України у справах містобудування і архітектури”, розробив відповідну низку заходів і зобов¢язав місцеві органи архітектури і містобудування сурово їх дотримуватися.

Перелік заходів:

· Затверджені нові нормативи коефіцієнту теплопередачі огороджувальних конструкцій житлово-громадських будівель і споруд;

· затверджені контрольні показники питомих витрат теплоти на опалення житлових будинків;

· Зобов¢язано проектні та будівельні організації забезпечити поектуванням і введенням в дію об¢єктів нового будівнитства та реконструкцій житлових будинків і споруд, соціально-культурного і виробничого призначення, з обов¢язковим оснащенням приладами обліку; приладами регулювання систем електро-, водо-, тепло- та газопостачання.

Для забезпечення контролю за дотриманням вимог енергозберігаючих

технологій, експертизі державного архітектурного контролю підлягають проекти будівнитства, реконструкцій будинків, споруд незалежно від відомчої принадлежності, форм власності. Державним приймальним комісіям заборонено прийняття в експлуатацію закінчених будівнитством об¢єктів, які не відповідають вимогам енергоресурсозбереження.

В загальному вигляді втрати природного газу уявляють собою різницю між кількістю газу, отриманого газовим господарством в свої мережі від джерела, і кількістю газу, реалізованого всім категоріям споживачів.

Основними складовими загальних втрат природного газу, є :

- дійсні втрати, , які виникають за рахунок витоків з газопроводів і обладнання, а також по причині аварій на газопроводах;

- витрат газу на технологічні втрати і потреби газового підприємства, ;

- невраховані (у т. ч. розкрадання) втрати газу, , які виникають за відсутністю приладів обліку газу населенням і деяких комунально-побутовими підприємствами , також при неспівпаданні фактичних витрат газу цими споживачами встановленим тарифам.

Загальну величину втрат газу по газовому господарству можна записати формулою

, (4. 1)

де - коефіцієнт неврахованих втрат газу, враховує випадкові втрати які не піддаються обліку.

Досвід експлуатації об¢єктів газового господарства показує, що найбільш

крупні аварії виникають при несвоєчасному виявленні і усуненні витоків газу на підземних газопроводах. Так, більш ніж 50 % їх виникає при механічних пошкодженнях газопроводів і обладнання; 30 – 40 % - припадає на корозію; 10 – 20 % - неякісні зварні з¢єднання.

Витоки газу найбільш імовірні в місцях встановлення конденсатозбірників та гідрозатворів, через зварні шви, сальникові ущільнення арматури, заводський

брак труб, випадкове пошкодження при проведенні монтажних або аварійно-

пошукових робіт, в місцях встановлення арматури не забезпеченої

компенсаційними пристроями, в місцях з¢єднання і тріщинах неметалевих труб.

Як свідчить практика, 3 % витоків газу з конденсатозбірників припадає на

муфти і зварні стики, 10 % витоків - на нещільно закручені пробки у муфтах кранів і 30 % через стояки конденсатозбірників. Механічні пошкодження

газопроводів і споруд на них в 20 % випадків виникають з вини організацій

які проводять земляні роботи.

Найбільша кількість витоків газу припадає на ділянки найменш захищених від зовнішніх навантажень, або побудованих з труб невеликих діаметрів

Основні причини витоків газу з газопроводів і запірно – запобіжних

пристроїв, які знаходяться всередині будівель:

- корозія газопроводів, які проходять через перекриття і стіни;

- незадовільний стан різьбових з'єднань ;

- вихід з ладу запірної арматури або нещільне прилягання пробки крана або тефлонової вставки у шарових кранах;

- дефекти в зварних з¢єднаннях .

В таблиці 4.2 показані втрати газу по побутовому сектору, що дає можливість спланувати систему заходів що до їх усунення.

 

Таблиця 4.2 Типи непрацездатності побутового газового

обладнання

 

Види поломок	Доля заявок на усунення поломок, %
Газопро-води і арматура	Газові плити	Водонагрівачі	Пічні паль-ники	Інше облад-нання
Про-точні	Емкіс-тні
Витоки газу- всього	63,5	30,7	3,7	14,9	14,7	20,6
У тому числі через :
Кран	40,7	24,6	2,2	7,6	3,7	6,4
Різьбові з¢єднання	18,7	6,1	0,8	7,1	5,7	10,1
Зварне	1,4	-	-	-	-	3,1
Сальники	2,7	-	0,7	0,2	0,3	1,0
Занадто затягнутий кран	16,7	29,0	6,6	7,1	12,3	5,8
Непрацездатності :
Крану	19,8	12,7	2,2	4,1	7,7	3,1
Пальників	-	15,5	7,1	8,9	13,7	10,1
Ручок керування	-	8,9	8,2	2,7	5,5	-
Автоматики	-	-	22,8	51,8	43,0	5,5
Теплообмінника	-	-	12,8	4,5	-	1,0
Засмічення :
Теплообмінника	-	-	15,1	2,6	-	-
Водяного фільтра	-	-	17,8	-	-	-
Інші несправності	-	4,2	3,7	3,2	3,1	2,9

 

На кожну систему газопостачання необхідно скласти повний перелік витрат газу на технологічні втрати і власні потреби. Об¢єкти газового господарства з великими витратами газу оснастити приладами його обліку. По об’єктам з незначними витратами газу визначати його по розрахункам, по потужності газопальникових пристроїв і графікам їх роботи.. Кожні розрахунки затверджує головний інженер.

Необхідними заходами що до скороченню витрат газу в побуті і на виробництві, підвищенню безпеки газопостачання є :

 

— удосконалення електрохімічного захисту і удосконалення технології приладового контролю за станом підземних газопроводів;

— використання електрифікованих схем газопроводів з розміщенням на них відключаючіх пристроїв і ГРП ;

— планування витрат газу при пуску і налагодженню різних установок і агрегатів, використовуючи газ, на основі норм витрат газу на ці цілі;

— використання замість газу повітря при випробуваннях на герметичність внутрішньо будинкових газопроводів при проведенні ревізій, що дає значну економію газу за рахунок виключення його витрат при повторній продувці і пуску газу;

— приєднання до діючих газопроводів нових, збудованих без зниження тиску за допомогою спеціальних пристосувань;

— оснащення всіх котелень сучасними засобами автоматизації;

— підвищення точності промислових засобів вимірювання витрат газу шляхом періодичного градуювання і повірки цих приладів за допомогою високоточних установок;

— продумати тарифи і норми споживання газу, встановлення лічильників газу у побутових споживачів;

— економія газу у побуті, навчання населення правилам раціональної експлуатації газових приладів через засоби масової інформації.

 

 

4.5 Сучасні індикатори визначення наявності

газу у повітрі

 

При виконанні будівельних робіт стануть у нагоді сигналізатори наявності газу у повітрі.

Сигналізатор витоків газу ТС-92 з вбудованим мікропомпою розроблено і виготовлено в науково-виробничим підприємством „Фармэк”. Він потрібен для визначення і локалізації витоків горючих і токсичних газів і оцінки рівня загазованості в підвалах, колодязях, свердловинах та інших важкодоступних місцях газового господарства, систем транспортування і зберігання газу шляхо

сигналізації на рівні 12 % обємної долі метану ( 20 % НПКР). Випускаються у вибухозахисному і звичайному виконанні (подивіться на Рис.4.2.)

 

 

Рис. 4.2 Сигналізатор ТС-92, з вбудованою мікропомпою.

 

В основі роботи газосигналізатора положено принцип реєстрації зміни електричного опору напівпровідникового датчику під дією на нього газу.