Главная | Обратная связь

Відповідальність за порушення законодавства про природно-заповідний фонд

Наша держава приділяє велику увагу розвиткові заповідної справи. Одним із першочергових завдань забезпечення цього роз­витку та оптимізації мережі територій та об'єктів природно-за­повідного фонду має стати посилення відповідальності за порушен­ня режиму заповідних територій'.

Стаття 64 Закону «Про природно-заповідний фонд України» містить цілу низку складів правопорушень, які є підставою для притягнення винних осіб до різних видів юридичної відповідаль­ності.

Застосування цивільної відповідальності за порушення зазначе­ного законодавства має свої особливості. Відповідно до ст. 65 ви­щезазначеного Закону розміри шкоди, заподіяної внаслідок пору­шення законодавства про природно-заповідний фонд, визначають­ся на основі кадастрової еколого-економічної оцінки включених до його складу територій та об'єктів, що проводиться відповідно до цього Закону та спеціальних такс, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Кабінет Міністрів України постановою від 21 квітня 1998 р. №521 затвердив такси для обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства у межах території та об'єктів природно-заповідного фонду України юридичними і фізичними особами2. Особливістю цих такс є їх підвищені розміри.

Так, додатком 1 до постанови визначено такси за незаконну рубку або пошкодження деревних видів рослин і таких, що мають здерев'яніле стебло, та чагарників до ступеня припинення росту. Під незаконною рубкою слід розуміти рубку дерев і чагарників без спеціального на те дозволу або за наявністю дозволу, але не тих рослин, не на тих площах, ділянках, не в тій кількості (понад ліміт), не в ті терміни, що передбачені дозволом. Оцінка заподіяної шкоди визначається у певній кількості гривень за кожне дерево чи кущ чагарнику, залежно від діаметра дерева на висоті пенька у корі (в сантиметрах). Наприклад, за кожне дерево, зрубане або пошко­джене до ступеня припинення росту діаметром до 10 см у степовій зоні стягується 17 гривень, діаметром від 46,1 до 50 см — 1204 гривні, за кожний сантиметр діаметра понад 50 см — 40 гривень; за кожний кущ чагарнику, ліани — 45 гривень.

У додатку 2 встановлено такси за пошкодження деревних видів рослин і таких, що мають здерев'яніле стебло, до ступеня неприпинення росту. ^Наприклад, за пошкодження дерева до ступеня не-припинення росту діаметром до 10 см стягується такса у розмірі 5 гривень.

Додаток 3 до постанови встановлює таксу за знищення або пошкодження лісових культур, молодняку природного походжен­ня, самосіву, лісових культур на площах, призначених для лісовідновлення, сіянців і саджанців у розсадниках та на план­таціях, газонів і квітників. Наприклад, за кожний гектар знище­ного або пошкодженого молодняку природного походження, са­мосіву, лісових культур віком до 5 років у встановленій зоні стя­гується 15000 гривень.

 

За сінокосіння і випасання худоби без спеціального на те доз­волу (додаток 4) розмір шкоди обчислюється залежно від того, чи були сіножаті і пасовища сіяних чи природних трав, за кожний їх гектар при сінокосінні або при випасанні худоби, за кожну голову великої рогатої худоби, коней, молодняка великої рогатої худоби чи кіз.

Постановою передбачено також такі порушення, як незаконний збір (або знищення) дикорослих нижчих і вищих трав'янистих рос­лин, їх квітів і плодів, ягід, горіхів, грибів, лікарської та технічної сировини, живиці та інших деревних соків, лісової підстилки, дру­горядних лісових матеріалів (додаток 5), проїзд транспорту, про­льоту та посадки літальних апаратів (такса згідно з додатком 8 стя­гується за кожну одиницю транспорту залежно від виду: мопеди, мотоцикли й моторолери — 25 гривень; легкові автомобілі, мікро­автобуси, пікапи — 40; автобуси, вантажні автомобілі — 55;

спеціальна важка транспортна техніка — 70 гривень); самовільне використання їх земель (будівництво постійних та тимчасових спо­руд, влаштування автостоянок тощо — додаток 9); незаконне добу­вання чи знищення тварин, пошкодження або знищення їх житла, місць перебування і розмноження (додаток 6); пошкодження кар-стово-спелеологічних, геологічних та гідрологічних об'єктів (дода­ток 7); знищення та пошкодження інформаційно-охоронних та інших знаків (додаток 10); знищення або пошкодження осушуваль­них канав, дренажних і протиерозійних систем, шляхів, рекре­аційних об'єктів та інших споруд (додаток 11). При цьому слід ма­ти на увазі, що за непередбачені в затверджених цією постановою таксах порушення правил відпуску деревини на пні під час здійснення лісогосподарських заходів у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду застосовуються майнові стягнення, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1999 р. № 1378'. За шкоду, заподіяну землям (крім лісовкритих і те­риторій зелених насаджень) у межах природно-заповідного фонду шляхом забруднення хімічними речовинами, пально-мастильними матеріалами, промисловими та іншими відходами, незаконним розорюванням, підпалом тощо стягується 20 тис. гривень за один гек­тар пошкоджених угідь.

Розміри відшкодування шкоди за зазначені порушення за вста­новленими цією постановою таксами обчислюються уповноваже­ними особами Мінекоресурсів та його органів на місцях, за­повідників, національних природних парків та інших природоохо­ронних установ, організацій, у віданні яких перебувають території та об'єкти природно-заповідного фонду, а також інших спеціально уповноважених органів, яким надано право накладати адміністра­тивні стягнення.

Порушення режиму заповідних територій включає порушення прав охорони та використання територій і об'єктів природно-за­повідного фонду. Тому правова охорона територій та об'єктів при­родно-заповідного фонду і порядок використання їх забезпечується й застосуванням засобів адміністративного впливу до винних осіб відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушен­ня (КпАП). Так, ст. 91 КпАП в редакції Закону України від 6 бе­резня 1996 р. передбачається відповідальність за здійснення в ме­жах територій та об'єктів природно-заповідного фонду, їх охорон­них зон, а також територій, зарезервованих для наступного за­повідання, забороненої господарської та іншої діяльності, за пору­шення інших вимог режиму цих територій та об'єктів, самовільну зміну їх меж, невжиття заходів для попередження і ліквідації наслідків аварій або іншого шкідливого впливу на території та об'єкти природно-заповідного фонду.

Суб'єктами цих порушень можуть бути як громадяни України, в тому числі й іноземці, так і посадові особи. Адміністративними видами стягнення за ці порушення можуть бути штрафи у розмірі від 3 до 8 (на громадян) та від 5 до 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (на посадових осіб) з конфіскацією знарядь і за­собів учинення правопорушення та незаконно добутих природних ресурсів чи без такої.

Протоколи про зазначені види адміністративних правопору­шень вправі складати громадські інспектори охорони навколиш­нього природного середовища (п. 4 ч. 2 ст. 255 КпАП).

Розглядати адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення, передбачені ст. 91 КпАП, мають право:

Головний державний інспектор України з охорони навколишнього природного середовища та його заступники, головні державні інспектори з охорони навколишнього природного середовища Ав­тономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя і їх заступники, головні державні інспектори з охорони навколишньо­го природного середовища Чорного, Азовського морів та їх заступ­ники, старші державні інспектори та державні інспектори з охоро­ни навколишнього природного середовища (п. 1 ст. 242' КпАП). Крім цього, старшими державними інспекторами та державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища штраф у розмірі до 3 неоподатковуваних мінімумів доходів грома­дян за правопорушення, передбачене ст. 91 КпАП, може стягува­тися на місці.

Посадові особи заповідників та інших територій і об'єктів при­родно-заповідного фонду вправі складати протоколи про правопо­рушення, передбачені ст. 85 КпАП в частині порушення правил полювання, рибальства і охорони рибних запасів на цих територіях та об'єктах (п. 5 ч. 2 ст. 255 КпАП).

Кримінальне законодавство передбачає відповідальність за умис­не знищення, зруйнування чи зіпсування пам'яток історії і культу­ри, взятих під охорону держави, або територій та об'єктів природ­но-заповідного фонду (ст. 207 Кримінального кодексу (КК) Ук­раїни зі змінами, внесеними Законом України від 6 березня 1996 р.). Під знищенням таких об'єктів розуміється приведення їх до по­вної непридатності з втратою можливості їх відтворення (напри­клад, повністю спалюється заповідне урочище тощо); під зруйну­ванням — спричинення об'єкту серйозних ушкоджень, внаслідок чого він втрачає свою цінність, але може бути відновлений (напри­клад, руйнується рідкісний геологічний вихід на поверхню порід, мінералів); під зіпсуванням — спричинення ушкоджень, що знижу­ють історичну, наукову, культурну чи художню цінність пам'яток, природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну цінність при­родних об'єктів (наприклад, застосовуються ядохімікати, що завда­ють шкоди рослинному або тваринному світу, забруднюються те­риторії відходами виробництва, нафтопродуктами тощо).

У разі незаконного полювання, рибальства, рубки дерев на те­риторіях та об'єктах природно-заповідного фонду відповідальність настає за статтями: 160 КК України — за незаконну порубку лісу;

ч. 2 ст. 161 КК України — за незаконне полювання; ч. 2 ст. 162 КК України — за незаконне заняття рибним, звіриним або іншим вод­ним добувним промислом. Передбачає Кримінальний кодекс Ук­раїни також відповідальність і за незаконне видобування корисних копалин на територіях та об'єктах природно-заповідного фонду — ч. 2 ст. 162' КК України (зі змінами, внесеними Законом України від 6 березня 1996 р.).

До винних осіб за зазначені злочини застосовуються такі види покарань, як позбавлення волі на різні терміни, виправні роботи, штрафи у розмірі від 30 до 200 мінімальних розмірів заробітних плат з конфіскацією незаконно добутого і знарядь, які були пред­метом злочину, конфіскацією майна або без конфіскації.